Віталій Портников: Пане Яценюк, Юлія Тимошенко сказала, що вона готова поділитися з Вами власною посадою. Я так маю на увазі, що ця посада лідера об’єднаної опозиції. Чи готові Ви очолити об’єднану опозицію?
Арсеній Яценюк: Я посадами перестав дуже давно хворіти, тому що вже пройшов цей...
– Я знаю, що це всі люди, які мали всі посади, перестають ними хворіти.
– Абсолютно правильно.
Більше того, щоб Ви знали, що з собою обов’язково треба завжди боротися. Тому що влада – це страшна інфекція. І часто-густо більшість тих людей, яких я знаю у владі, не можуть її перебороти. І тому з собою треба кожен день боротися, щоб ця інфекція тебе остаточно просто не знищила.
– Може, люди, які при владі, просто не вміють більше нічим займатися?
– Я це не виключаю, до речі, тому що вони себе не бачать у простому світі. Тобто, вони настільки залежні, це гірше, ніж наркотична залежність. Я думаю, що з цього приводу можна написати взагалі книжку «Залежність людини від влади». Не хочу Вам називати персонажів. Але цих всіх персоналій Ви дуже добре знаєте.
– Пане Яценюк, цю книжку написав Ніколо Макіавеллі.
– Ні.
– Це майже про це.
–Але є українська специфіка у цьому питанні. Тому це захворювання. З ним треба боротися. Але якщо ти вже повністю захворів і пішли метастази, то вже не виліковується.
Тепер щодо лідера об’єднаної опозиції. Я взагалі не розумію, що таке «об’єднана опозиція»? Давайте з цього розпочнемо. Тому що було би цікаво почути хоча б один приклад світовий, де була б об’єднана опозиція.
Приведу Вам приклад Великобританії. Адже фактично Девід Камерон, якому було, якщо мені не зраджує пам'ять, 37 років, коли він став лідером опозиції, Консервативної партії , він зараз очолив посаду прем’єр-міністра , очолив уряд Великобританії, а другим віце-прем’єром є ще один лідер опозиції – Клеґґ.
Тому мова повинна йти не про лідерство, а мова повинна йти про формат. Що ми пропонуємо суспільству? Якщо ми пропонуємо суспільству серію мітингів, криків про злочинну владу і фактично боротьбу за повернення до влади, то, чекайте, чим ми тоді відрізняємося від сьогоднішнього Януковича і Партії регіонів? Напевне, єдиним тільки, що ці вже повернулися у владу, а ці хочуть повернутися у владу.
Тому для мене найважливіше завдання – формат роботи в опозиції. І я його розпочав. Я його розпочав в першу чергу через те, щоби опиратися на людей. От чим нижче ти спустишся, тим ближче ти будеш безпосередньо до потреб людини (не треба літати у політичному космосі), тим кращий рівень довіри ти отримаєш, тим, власне кажучи, тоді ти можеш отримати не тільки цей рівень довіри, але й ти тоді можеш отримати шанс повернутися у владу і зробити те, що ти обіцяв, що ти зробиш, в опозиції.
Щодо подальшого перебігу подій, то бачите, яка у нас ситуація з Тимошенко? Тимошенко просто громадянка України, але з фракцією. Яценюк - член парламенту, але без фракції.
– Залишилося відповісти на питання: що краще?
–Напевне, краще варіант бути членом парламенту, але без фракції. Тому що та фракція розбігається. Такі великі націонал-патріоти за гроші, як тільки побачили, що з’явилася нова влада, подивіться, що відбувається.
– Ви зараз про яку фракцію: про НУНС, чи про БЮТ?
– Це про весь демократичний табір так званий. Адже сьогодні 5 депутатів з НУНС гарно пішли строєм до переможної коаліції імені Віктора Януковича.
– Ніде правди діти. Про це фактично Давид Жванія сказав у п’ятницю в одному із телеефірів. Тільки йому ніхто не повірив.
–Я, відверто кажучи, не відслідковую ефіри. По БЮТу там взагалі ситуація катастрофічна. Там фактично третина фракції вже перейшла до Партії регіонів.
Але справа не в кількості депутатів і не в рівні підтримки депутатів, питання тільки лежить у площині: люди підтримують опозицію чи ні? Скажу, зараз поки що люди не підтримують опозицію, тому що вони її не відчувають. Саме тому моє завдання… Я не в опозиції, я пропоную альтернативу, а не просто глуху опозицію.
– Мені здавалося, що політика – це не просто йти до людей, а це запропонувати державі певну програму дій. Тому що підете до людини, дізнаєтеся про її проблему, а програми вирішення цих проблем у вас немає, то ви нічим не відрізняєтеся, умовно кажучи, від будь-якого журналіста, телевізійного проповідника, будь-кого, хто намагається зрозуміти людську проблему.
Адже політик має не тільки зрозуміти, але й вирішити. І не проблему просто окремої людини, а цілої верстви людей. Мені так, принаймні, здавалося з нашої розмови.
– А по-іншому й не може бути. І було дуже дивно, коли Партія регіонів, перебуваючи в опозиції фактично три роки, прийшла до влади і замість того, щоби запрезентувати реальну програму реформ, найняла компанію Маккензі. Хлопці написали їм на англійській програму реформ. Віктор Федорович оприлюднив її на українській в Українському домі, а в результаті всі ті законопроекти, які внесені Партією регіонів, ніяким чином не стикуються з задекларованим курсом Президента України Януковича.
Тепер щодо моєї особистої позиції. Ви, напевне, пригадуєте, коли я оголосив про перехід в опозицію, і вже тоді Тимошенко сама себе оголосила лідером об’єднаної демократичної опозиції, було питання по опозиційному уряду. Я прийняв рішення: мені не потрібен опозиційний уряд, а потрібен уряд змін, той, який напрацює програму. Ми перейшли до рутинної, дуже складної, інколи навіть нудної роботи. Але це робота по підготовці плану змін і плану дій в кожному окремо взятому секторі.
Можете зайти на сайт і подивитися. Фактично під кожен законопроект, який вноситься Партією регіонів, ми вносимо альтернативу. Під кожну тему, яка сьогодні турбує суспільство, я вношу відповідний законопроект. Тому не треба чекати того, що ти прийдеш у владу, а потім будеш думати, що робити. Спочатку треба знати, що робити, а потім приходити з цим у владу.
– Ми маємо слухача.
Слухачка: Пане Яценюк, я до вас як до парламентарія звертаюся. Що буде з комунальними послугами? Наскільки збільшаться ці комунальні послуги? Що це буде?
– Запитання взагалі не за адресою. Я Вам мушу це сказати. Тому що бачите, як відбувається ситуація. Коли приймали рішення про голосування про вибори Президента України, вибрали Януковича, а не Яценюка. Якби вибрали Яценюка, то я би ніс персональну (!) відповідальність за пенсії, за зарплату, за тарифи. А сьогодні є Янукович – президент, Азаров – прем’єр-міністр, коаліція, яка складається з Партії регіонів, Блоку Литвина і комуністів. І нехай комуністи з Литвином не ховаються за спину Януковича – вони такі самі учасники цього процесу. І уряд, який сформований цією коаліцією, то це їхня персональна відповідальність.
Нагадаю, що вони декларували нам. Декларували «покращення життя вже завтра вранці». Вже пройшло декілька ранків, а щось покращення життя немає.
Що планується? Звичайно, що вони планують підняття тарифів. Коли це буде зроблено? Це буде зроблено після місцевих виборів 31 жовтня. Тому очікуйте підняття тарифів – у них варіанту іншого немає.
Друге, що стосується пенсійного забезпечення. Хотів би Вам нагадати про те, що обіцяли пенсії вдвічі більші, ніж є сьогодні. І поки що жодного підходу до вирішення цієї проблеми немає. Пенсійний фонд банкрут. Він був банкрутом при Тимошенко, він залишається банкрутом при Азарові.
Я відправив до Януковича цілий ряд пропозицій в частині того, що треба негайно зробити, щоби в Україні не повторився «грецький сценарій». 102 мільярди доларів країна винна зовнішньому світу! Що вони зараз роблять далі? Вони роблять те ж саме. Колишній уряд мало чим відрізняється від сьогоднішнього і навпаки. Замість того, щоби зайнятися питаннями розвитку економіки і з цієї економіки отримувати доходи та годувати країну, йдуть по самому короткому і самому драматичному шляху – понабиратися кредитів, як собака блох, зараз у Росії, потім чекають, що МВФ надасть…
– Зберегти соціальну стабільність.
– Я думаю, що це поки що зберегти рейтинг, а не соціальну стабільність.
– Це в українських умовах синоніми.
– І це збереження тимчасове. Греки також думали, що збережуть. Правда ж? І чим закінчилося? Тому дальші ці запозичення не приведуть ні до чого, крім як до боргової ями, за яку прийдеться нам всім розраховуватися.
Тому ще раз наголошую: це відповідальність сьогоднішньої коаліції, це відповідальність тих людей, які отримали владу. Владу вони отримали з ваших рук. Тому я вас прошу: вимагайте у них, так як ви за них голосували…
– Ми маємо ще слухача.
Слухач: Пане Яценюк, Ви як член парламенту, як український громадянин вважаєте легітимним обраного президента, коли його визнають у світі, а не визнає дві третини українського населення?
– Чому Ви вважаєте, що дві третини не визнають діючого президента?
Слухач: Тому що дві третини за нього не проголосували.
– Як і в усіх цивілізованих країнах світу.
Слухач: Не проголосували і категорично проти нього.
– Чекайте, чому Ви вважаєте, що той, хто не проголосував, проти?
Слухач: Запитайте будь-кого, хто не голосував, чи голосував проти, не визнають його.
– Питав багатьох, хто не голосували, а вони кажуть, що «за».
Слухач: А я кого питав, всі проти.
І друге. Чи не вважаєте Ви, що зараз режим, який прийшов до влади, хоче створити в Україні хунту?
–Я офіційно визнав Януковича Президентом України, хоча я за нього не голосував. І, не дивлячись на те, що ми з ним політичні опоненти, не дивлячись на те, що ми боролися разом на виборчій кампанії один проти одного, але я його визнав як Президента України – за нього проголосував народ.
До речі, так само голосували і за Ющенка. Там також не було більшості українського народу. Але така виборча система і так само голосують в цілому світі. Те, що президент Янукович є легітимним президентом, немає жодного сумніву.
Що ж стосується того, що ж буде робити Янукович? Отут є серйозні сумніви, куди йде країна? Я бачу, що вони будуть авторитарну українську демократію. Надилися каналів сусідніх, тут з сусідньої країни…
– Це суверенна демократія.
– Дуже суверенна. І почали вони з того, що ці красиві картинки, коли за приставним столиком. Я вже це десь бачив, на якомусь з каналів, якщо мені не зраджує пам'ять, то це «Перший російський канал» чи РТР. Воно, напевне, красиво, воно, напевне, цікаво, тільки не треба мавпувати Росію. Росія – це Росія, а Україна - це Україна. Я завжди повторюю Л.Д.Кучму: Україна – не Росія! Тому не слід тут будувати будь-які прототипи інших «демократій».
– Якщо говорити про прототипи демократії, то багато хто зі слухачів може Вам сказати, що спроба побудувати демократію такого європейського взірця теж закінчилася колотнечею в самій владі.
Завжди будуть побоювання тепер в людей, що демократія – це постійне намагання президента з’ясувати взаємини з прем’єром, а прем’єра з’ясувати взаємини зі спікером. Немає гармонії у владі, коли є демократія. Це такий український приклад.
– Я тут категорично не згоден. Це не була побудова демократії. Це хто у нас демократами то були? Юлія Володимирівна у нас демократ? Я взагалі люблю Юлію Володимирівну. Я пригадую її інтерв’ю, коли вона сказала: «А хто вам сказав, що країна не очікує диктатуру?» Якщо мені не зраджує пам'ять, це було на каналі ТРК «Україна».
Тому в нас часто-густо лідери хворіють цією бідою, яка називається авторитаризм, яка називається тоталітаризм певний. Поки що країна не збудували демократію, тому що демократія – це безпосередня участь людей в управлінні своєю країною.
Давайте пройдемося по пунктах. По-перше, виборча система і вибори як такі. Чи є для когось новиною те, що вибори виграє той, у кого є більші фінансові ресурси?
– Тільки у нас?
– На жаль, не тільки у нас. Але Ви знаєте, вони там хоча б ховають, у них хоча б це робиться з красивим лицем і з посмішкою, хоча б зі значною імітацією цього процесу.
– У нас теж, мені здається, вже навчилися посміхатися політики.
– Щось я не бачив, щось вони дуже сумні останнім часом, що опозиція, що коаліція.
Тому, по-перше, в країні повинні бути демократичні інституції, країна повинна почати будувати демократичний процес. Що це означає? Це в першу чергу права громадян, це стандарти їхнього життя, це виборча система, це реальна боротьба з корупцією. Оце є демократією.
А те, що з’ясовувала Тимошенко з Ющенком стосунки, так це з’ясовували стосунки по одній простій причині: хто стане президентом у 2010 році? Тому Янукович й став президентом.
– Ми маємо слухача.
Слухач: Пане Арсенію, я Ваш земляк. Я маю прохання до Вас: зробіть щось, щоби сліпі (я також сліпий і без ніг) могли слухати канал «Культура», «Промінь» і «Перший канал». Навіть вже забрали радіо з середніх хвиль.
– Хай Вам Бог здоров’я дасть. Я розберуся в цій ситуації, що там можна зробити.
– Проблема ефірного мовлення дуже серйозна проблема для нас і для наших колег, тому що Ви ж розумієте, що у боротьбі між комерційним ефіром і ефіром, який мав би бути соціальним, так би мовити, завжди зараз виграє комерційний ефір. Це вже проблема не демократії, а ось такого скомерціалізованого суспільства.
Ви вчора на телебаченні говорили про церковні цінності, про моральні цінності, то виникає питання: де в українському ефірі місце для релігійних радіостанцій, для політичного розмовного мовлення? Немає цього місця, на жаль.
– Взагалі не доноситься цей зміст. Комерція, гроші замінили все. Як виховувати суспільство? Через «го-ца-ца» і через рекламу? Бо тільки це можна побачити на радіо і на телебаченні. Тому інформаційні політика держави в цілому повинна бути відпрацьована.
Я чудово розумію, що повинна бути комерція, і каналам треба давати заробляти. Але фактично з каналами треба вести перемовини: хлопці, ви повинні ставити документалістику, ви повинні ставити науково-популярні програми…
– Це мають бути ліцензійні умови.
– Абсолютно точно. І не ставити це о другій годині ночі. Знаєте, як вони це люблять робити? Так само, як і українську пісню ставлять в другій годині ночі, так само ставлять і ті передачі, які мають зміст, тоді, коли ніхто не дивиться. А якщо це не робиться, ну що ж, тоді ліцензію повинні відібрати.
До речі, це одна із тих частин законодавства, які я вніс до парламенту.
– Ми маємо слухача.
Слухач: Арсенію Петровичу, чи пропонували ви щось практичне зі своєї програми пану Януковичу?
– Я йому навіть листа написав.
Слухач: А який результат?
– Він прочитав листа. І це, до речі, тоді показували всі загальнонаціональні українські канали, колив він запросив мене до себе. Це було 9 квітня, якщо мені не зраджує пам'ять. Коли ми останній раз зустрічалися у нього в кабінеті, він сказав: я прочитав вашого листа, хтось дуже розумний писав цього листа. Я кажу: Вікторе, Федоровичу, в принципі листи я сам пишу.
Там було чітких 12 пунктів реформ. Не оце там 600 сторінок програми, якоїсь нікому незрозумілої , а всього-на-всього дві сторінки, 12 пунктів і 6 так званих політичних пунктів. Це те, що розколює українське суспільство, і те, що не слугує для об’єднання держави. Я йому запропонував свій варіант вирішення.
Але тоді було прийняте зовсім інше рішення президентом як щодо коаліції, так і щодо посади прем’єр-міністра і кандидатури на посаду прем’єр-міністра, тому мій лист залишися прочитаний президентом, але не зреалізованим.
– У нас є ще слухач.
Слухач (переклад): Я хотів би не погодитися з Арсенієм Яценюком у тому, що у нас президент повністю легітимний. І в нас немає легітимної Верховної Ради, тому що голосують картками інших людей. Такого ніде немає. До того ж порушили Конституцію у частині процедури формування коаліції.
Я з паном Яценюком багато у чому погоджуюся, але не погоджуюся у тому, що треба говорити одне на одного щось негативне, тому що всі демократичні сили розсварилися, а поодинці вони слабкі і нічого не доб’ються, тому треба якось переступити через свої розходження і об’єднатися.
–Я не одягаю на себе пальто великого демократа. Дозвольте, я сам себе не буду називати «демократичною силою». Я просто інший. Я маю інші цінності, інші підходи, іншу освіту, інше бачення розвитку країни, тому я на себе не натягую оце одіяло демократичних сил.
Друге, що Ви абсолютно правильно сказали по тому, що відбувається в українському парламенті. Ми кажемо про те, що у нас правова держава, ми кажемо, що, начебто, й були порушення при тому, коли відібрали ліцензію у «ТВі», у «5 каналу», бо хтось там не так проголосував, чи хтось там не з’явився на засідання Національної ради. У мене був коментар тільки наступний. Кажу: хлопці, парламент, у якому 450 членів парламенту, з яких голосує тільки 100, а на табло 450, то це законно, а все інше, що в Україні відбувається, це незаконно.
Я коли був головою парламенту, то перше, що я зробив, ввів письмову реєстрацію всіх народних депутатів України. Тобто, приходиш на роботу, розписався, а не картку вставив, тоді отримав зарплату. По-друге, я поставив систему голосування, за якою тільки та людина, яка має картку, може проголосувати тільки сама за себе.
На превеликий жаль, новий голова парламенту Володимир Литвин так цю систему й не включив. Нова коаліція відмовляється це робити, тому що подивіться, що відбувається в залі: 79-80 депутатів дають результат 300-350 голосів. І це ми кажемо, що ми демократична країна. Та це сором на увесь світ.
Фактично в країні відбувається ситуація, коли кожен закон, який голосується у Верховній Раді України, є сфальшованим.
– З точки зору процедури голосування?
– Це не конституційні закони. У Конституції України написано: депутат голосує особисто.
Третє – щодо коаліції. Ви все правильно сказали: коаліція не конституційна. І я на цьому наполягаю. Я звертався до КСУ. Він, щоправда, відправив моє подання, як завжди, не розглянувши це питання.
Але це певні речі, які були започатковані так само за попередньої влади. Нагадаю Вам, як проводилися дострокові парламентські вибори 2007 року. І я про це говорив відверто. Перший указ був неконституційний.
І тому це «ящик Пандори». Його відкрили, а зараз «регіонали» користуються тим, що ще почалося декілька років тому.
Арсеній Яценюк: Я посадами перестав дуже давно хворіти, тому що вже пройшов цей...
– Я знаю, що це всі люди, які мали всі посади, перестають ними хворіти.
– Абсолютно правильно.
Більше того, щоб Ви знали, що з собою обов’язково треба завжди боротися. Тому що влада – це страшна інфекція. І часто-густо більшість тих людей, яких я знаю у владі, не можуть її перебороти. І тому з собою треба кожен день боротися, щоб ця інфекція тебе остаточно просто не знищила.
– Може, люди, які при владі, просто не вміють більше нічим займатися?
– Я це не виключаю, до речі, тому що вони себе не бачать у простому світі. Тобто, вони настільки залежні, це гірше, ніж наркотична залежність. Я думаю, що з цього приводу можна написати взагалі книжку «Залежність людини від влади». Не хочу Вам називати персонажів. Але цих всіх персоналій Ви дуже добре знаєте.
– Пане Яценюк, цю книжку написав Ніколо Макіавеллі.
– Ні.
– Це майже про це.
–
Тимошенко просто громадянка України, але з фракцією. Яценюк - член парламенту, але без фракції.
Тепер щодо лідера об’єднаної опозиції. Я взагалі не розумію, що таке «об’єднана опозиція»? Давайте з цього розпочнемо. Тому що було би цікаво почути хоча б один приклад світовий, де була б об’єднана опозиція.
Приведу Вам приклад Великобританії. Адже фактично Девід Камерон, якому було, якщо мені не зраджує пам'ять, 37 років, коли він став лідером опозиції, Консервативної партії , він зараз очолив посаду прем’єр-міністра , очолив уряд Великобританії, а другим віце-прем’єром є ще один лідер опозиції – Клеґґ.
Тому мова повинна йти не про лідерство, а мова повинна йти про формат. Що ми пропонуємо суспільству? Якщо ми пропонуємо суспільству серію мітингів, криків про злочинну владу і фактично боротьбу за повернення до влади, то, чекайте, чим ми тоді відрізняємося від сьогоднішнього Януковича і Партії регіонів? Напевне, єдиним тільки, що ці вже повернулися у владу, а ці хочуть повернутися у владу.
Тому для мене найважливіше завдання – формат роботи в опозиції. І я його розпочав. Я його розпочав в першу чергу через те, щоби опиратися на людей. От чим нижче ти спустишся, тим ближче ти будеш безпосередньо до потреб людини (не треба літати у політичному космосі), тим кращий рівень довіри ти отримаєш, тим, власне кажучи, тоді ти можеш отримати не тільки цей рівень довіри, але й ти тоді можеш отримати шанс повернутися у владу і зробити те, що ти обіцяв, що ти зробиш, в опозиції.
Щодо подальшого перебігу подій, то бачите, яка у нас ситуація з Тимошенко? Тимошенко просто громадянка України, але з фракцією. Яценюк - член парламенту, але без фракції.
– Залишилося відповісти на питання: що краще?
–
Кращий варіант бути членом парламенту, але без фракції.
– Ви зараз про яку фракцію: про НУНС, чи про БЮТ?
– Це про весь демократичний табір так званий. Адже сьогодні 5 депутатів з НУНС гарно пішли строєм до переможної коаліції імені Віктора Януковича.
– Ніде правди діти. Про це фактично Давид Жванія сказав у п’ятницю в одному із телеефірів. Тільки йому ніхто не повірив.
–
Поки що люди не підтримують опозицію, тому що вони її не відчувають. Я не в опозиції, я пропоную альтернативу, а не просто глуху опозицію.
Але справа не в кількості депутатів і не в рівні підтримки депутатів, питання тільки лежить у площині: люди підтримують опозицію чи ні? Скажу, зараз поки що люди не підтримують опозицію, тому що вони її не відчувають. Саме тому моє завдання… Я не в опозиції, я пропоную альтернативу, а не просто глуху опозицію.
– Мені здавалося, що політика – це не просто йти до людей, а це запропонувати державі певну програму дій. Тому що підете до людини, дізнаєтеся про її проблему, а програми вирішення цих проблем у вас немає, то ви нічим не відрізняєтеся, умовно кажучи, від будь-якого журналіста, телевізійного проповідника, будь-кого, хто намагається зрозуміти людську проблему.
Адже політик має не тільки зрозуміти, але й вирішити. І не проблему просто окремої людини, а цілої верстви людей. Мені так, принаймні, здавалося з нашої розмови.
– А по-іншому й не може бути. І було дуже дивно, коли Партія регіонів, перебуваючи в опозиції фактично три роки, прийшла до влади і замість того, щоби запрезентувати реальну програму реформ, найняла компанію Маккензі. Хлопці написали їм на англійській програму реформ. Віктор Федорович оприлюднив її на українській в Українському домі, а в результаті всі ті законопроекти, які внесені Партією регіонів, ніяким чином не стикуються з задекларованим курсом Президента України Януковича.
Тепер щодо моєї особистої позиції. Ви, напевне, пригадуєте, коли я оголосив про перехід в опозицію, і вже тоді Тимошенко сама себе оголосила лідером об’єднаної демократичної опозиції, було питання по опозиційному уряду. Я прийняв рішення: мені не потрібен опозиційний уряд, а потрібен уряд змін, той, який напрацює програму. Ми перейшли до рутинної, дуже складної, інколи навіть нудної роботи. Але це робота по підготовці плану змін і плану дій в кожному окремо взятому секторі.
Можете зайти на сайт і подивитися. Фактично під кожен законопроект, який вноситься Партією регіонів, ми вносимо альтернативу. Під кожну тему, яка сьогодні турбує суспільство, я вношу відповідний законопроект. Тому не треба чекати того, що ти прийдеш у владу, а потім будеш думати, що робити. Спочатку треба знати, що робити, а потім приходити з цим у владу.
– Ми маємо слухача.
Слухачка: Пане Яценюк, я до вас як до парламентарія звертаюся. Що буде з комунальними послугами? Наскільки збільшаться ці комунальні послуги? Що це буде?
Вони планують підняття тарифів. Це буде зроблено після місцевих виборів 31 жовтня.
Нагадаю, що вони декларували нам. Декларували «покращення життя вже завтра вранці». Вже пройшло декілька ранків, а щось покращення життя немає.
Що планується? Звичайно, що вони планують підняття тарифів. Коли це буде зроблено? Це буде зроблено після місцевих виборів 31 жовтня. Тому очікуйте підняття тарифів – у них варіанту іншого немає.
Друге, що стосується пенсійного забезпечення. Хотів би Вам нагадати про те, що обіцяли пенсії вдвічі більші, ніж є сьогодні. І поки що жодного підходу до вирішення цієї проблеми немає. Пенсійний фонд банкрут. Він був банкрутом при Тимошенко, він залишається банкрутом при Азарові.
Я відправив до Януковича цілий ряд пропозицій в частині того, що треба негайно зробити, щоби в Україні не повторився «грецький сценарій». 102 мільярди доларів країна винна зовнішньому світу! Що вони зараз роблять далі? Вони роблять те ж саме. Колишній уряд мало чим відрізняється від сьогоднішнього і навпаки. Замість того, щоби зайнятися питаннями розвитку економіки і з цієї економіки отримувати доходи та годувати країну, йдуть по самому короткому і самому драматичному шляху – понабиратися кредитів, як собака блох, зараз у Росії, потім чекають, що МВФ надасть…
– Зберегти соціальну стабільність.
– Я думаю, що це поки що зберегти рейтинг, а не соціальну стабільність.
– Це в українських умовах синоніми.
– І це збереження тимчасове. Греки також думали, що збережуть. Правда ж? І чим закінчилося? Тому дальші ці запозичення не приведуть ні до чого, крім як до боргової ями, за яку прийдеться нам всім розраховуватися.
Тому ще раз наголошую: це відповідальність сьогоднішньої коаліції, це відповідальність тих людей, які отримали владу. Владу вони отримали з ваших рук. Тому я вас прошу: вимагайте у них, так як ви за них голосували…
– Ми маємо ще слухача.
Слухач: Пане Яценюк, Ви як член парламенту, як український громадянин вважаєте легітимним обраного президента, коли його визнають у світі, а не визнає дві третини українського населення?
– Чому Ви вважаєте, що дві третини не визнають діючого президента?
Слухач: Тому що дві третини за нього не проголосували.
– Як і в усіх цивілізованих країнах світу.
Слухач: Не проголосували і категорично проти нього.
– Чекайте, чому Ви вважаєте, що той, хто не проголосував, проти?
Слухач: Запитайте будь-кого, хто не голосував, чи голосував проти, не визнають його.
– Питав багатьох, хто не голосували, а вони кажуть, що «за».
Слухач: А я кого питав, всі проти.
І друге. Чи не вважаєте Ви, що зараз режим, який прийшов до влади, хоче створити в Україні хунту?
–
Я офіційно визнав Януковича Президентом України, хоча я за нього не голосував. Те, що президент Янукович є легітимним президентом, немає жодного сумніву.
До речі, так само голосували і за Ющенка. Там також не було більшості українського народу. Але така виборча система і так само голосують в цілому світі. Те, що президент Янукович є легітимним президентом, немає жодного сумніву.
Що ж стосується того, що ж буде робити Янукович? Отут є серйозні сумніви, куди йде країна? Я бачу, що вони будуть авторитарну українську демократію. Надилися каналів сусідніх, тут з сусідньої країни…
– Це суверенна демократія.
– Дуже суверенна. І почали вони з того, що ці красиві картинки, коли за приставним столиком. Я вже це десь бачив, на якомусь з каналів, якщо мені не зраджує пам'ять, то це «Перший російський канал» чи РТР. Воно, напевне, красиво, воно, напевне, цікаво, тільки не треба мавпувати Росію. Росія – це Росія, а Україна - це Україна. Я завжди повторюю Л.Д.Кучму: Україна – не Росія! Тому не слід тут будувати будь-які прототипи інших «демократій».
– Якщо говорити про прототипи демократії, то багато хто зі слухачів може Вам сказати, що спроба побудувати демократію такого європейського взірця теж закінчилася колотнечею в самій владі.
Завжди будуть побоювання тепер в людей, що демократія – це постійне намагання президента з’ясувати взаємини з прем’єром, а прем’єра з’ясувати взаємини зі спікером. Немає гармонії у владі, коли є демократія. Це такий український приклад.
– Я тут категорично не згоден. Це не була побудова демократії. Це хто у нас демократами то були? Юлія Володимирівна у нас демократ? Я взагалі люблю Юлію Володимирівну. Я пригадую її інтерв’ю, коли вона сказала: «А хто вам сказав, що країна не очікує диктатуру?» Якщо мені не зраджує пам'ять, це було на каналі ТРК «Україна».
Тому в нас часто-густо лідери хворіють цією бідою, яка називається авторитаризм, яка називається тоталітаризм певний. Поки що країна не збудували демократію, тому що демократія – це безпосередня участь людей в управлінні своєю країною.
Давайте пройдемося по пунктах. По-перше, виборча система і вибори як такі. Чи є для когось новиною те, що вибори виграє той, у кого є більші фінансові ресурси?
– Тільки у нас?
– На жаль, не тільки у нас. Але Ви знаєте, вони там хоча б ховають, у них хоча б це робиться з красивим лицем і з посмішкою, хоча б зі значною імітацією цього процесу.
– У нас теж, мені здається, вже навчилися посміхатися політики.
– Щось я не бачив, щось вони дуже сумні останнім часом, що опозиція, що коаліція.
Тому, по-перше, в країні повинні бути демократичні інституції, країна повинна почати будувати демократичний процес. Що це означає? Це в першу чергу права громадян, це стандарти їхнього життя, це виборча система, це реальна боротьба з корупцією. Оце є демократією.
А те, що з’ясовувала Тимошенко з Ющенком стосунки, так це з’ясовували стосунки по одній простій причині: хто стане президентом у 2010 році? Тому Янукович й став президентом.
– Ми маємо слухача.
Слухач: Пане Арсенію, я Ваш земляк. Я маю прохання до Вас: зробіть щось, щоби сліпі (я також сліпий і без ніг) могли слухати канал «Культура», «Промінь» і «Перший канал». Навіть вже забрали радіо з середніх хвиль.
– Хай Вам Бог здоров’я дасть. Я розберуся в цій ситуації, що там можна зробити.
– Проблема ефірного мовлення дуже серйозна проблема для нас і для наших колег, тому що Ви ж розумієте, що у боротьбі між комерційним ефіром і ефіром, який мав би бути соціальним, так би мовити, завжди зараз виграє комерційний ефір. Це вже проблема не демократії, а ось такого скомерціалізованого суспільства.
Ви вчора на телебаченні говорили про церковні цінності, про моральні цінності, то виникає питання: де в українському ефірі місце для релігійних радіостанцій, для політичного розмовного мовлення? Немає цього місця, на жаль.
–
З каналами треба вести перемовини: ви повинні ставити документалістику, науково-популярні програми… Якщо це не робиться, ліцензію повинні відібрати.
Я чудово розумію, що повинна бути комерція, і каналам треба давати заробляти. Але фактично з каналами треба вести перемовини: хлопці, ви повинні ставити документалістику, ви повинні ставити науково-популярні програми…
– Це мають бути ліцензійні умови.
– Абсолютно точно. І не ставити це о другій годині ночі. Знаєте, як вони це люблять робити? Так само, як і українську пісню ставлять в другій годині ночі, так само ставлять і ті передачі, які мають зміст, тоді, коли ніхто не дивиться. А якщо це не робиться, ну що ж, тоді ліцензію повинні відібрати.
До речі, це одна із тих частин законодавства, які я вніс до парламенту.
– Ми маємо слухача.
Слухач: Арсенію Петровичу, чи пропонували ви щось практичне зі своєї програми пану Януковичу?
– Я йому навіть листа написав.
Слухач: А який результат?
– Він прочитав листа. І це, до речі, тоді показували всі загальнонаціональні українські канали, колив він запросив мене до себе. Це було 9 квітня, якщо мені не зраджує пам'ять. Коли ми останній раз зустрічалися у нього в кабінеті, він сказав: я прочитав вашого листа, хтось дуже розумний писав цього листа. Я кажу: Вікторе, Федоровичу, в принципі листи я сам пишу.
Там було чітких 12 пунктів реформ. Не оце там 600 сторінок програми, якоїсь нікому незрозумілої , а всього-на-всього дві сторінки, 12 пунктів і 6 так званих політичних пунктів. Це те, що розколює українське суспільство, і те, що не слугує для об’єднання держави. Я йому запропонував свій варіант вирішення.
Але тоді було прийняте зовсім інше рішення президентом як щодо коаліції, так і щодо посади прем’єр-міністра і кандидатури на посаду прем’єр-міністра, тому мій лист залишися прочитаний президентом, але не зреалізованим.
– У нас є ще слухач.
Слухач (переклад): Я хотів би не погодитися з Арсенієм Яценюком у тому, що у нас президент повністю легітимний. І в нас немає легітимної Верховної Ради, тому що голосують картками інших людей. Такого ніде немає. До того ж порушили Конституцію у частині процедури формування коаліції.
Я з паном Яценюком багато у чому погоджуюся, але не погоджуюся у тому, що треба говорити одне на одного щось негативне, тому що всі демократичні сили розсварилися, а поодинці вони слабкі і нічого не доб’ються, тому треба якось переступити через свої розходження і об’єднатися.
–
В країні відбувається ситуація, коли кожен закон, який голосується у Верховній Раді України, є сфальшованим.
Друге, що Ви абсолютно правильно сказали по тому, що відбувається в українському парламенті. Ми кажемо про те, що у нас правова держава, ми кажемо, що, начебто, й були порушення при тому, коли відібрали ліцензію у «ТВі», у «5 каналу», бо хтось там не так проголосував, чи хтось там не з’явився на засідання Національної ради. У мене був коментар тільки наступний. Кажу: хлопці, парламент, у якому 450 членів парламенту, з яких голосує тільки 100, а на табло 450, то це законно, а все інше, що в Україні відбувається, це незаконно.
Я коли був головою парламенту, то перше, що я зробив, ввів письмову реєстрацію всіх народних депутатів України. Тобто, приходиш на роботу, розписався, а не картку вставив, тоді отримав зарплату. По-друге, я поставив систему голосування, за якою тільки та людина, яка має картку, може проголосувати тільки сама за себе.
На превеликий жаль, новий голова парламенту Володимир Литвин так цю систему й не включив. Нова коаліція відмовляється це робити, тому що подивіться, що відбувається в залі: 79-80 депутатів дають результат 300-350 голосів. І це ми кажемо, що ми демократична країна. Та це сором на увесь світ.
Фактично в країні відбувається ситуація, коли кожен закон, який голосується у Верховній Раді України, є сфальшованим.
– З точки зору процедури голосування?
– Це не конституційні закони. У Конституції України написано: депутат голосує особисто.
Третє – щодо коаліції. Ви все правильно сказали: коаліція не конституційна. І я на цьому наполягаю. Я звертався до КСУ. Він, щоправда, відправив моє подання, як завжди, не розглянувши це питання.
Але це певні речі, які були започатковані так само за попередньої влади. Нагадаю Вам, як проводилися дострокові парламентські вибори 2007 року. І я про це говорив відверто. Перший указ був неконституційний.
І тому це «ящик Пандори». Його відкрили, а зараз «регіонали» користуються тим, що ще почалося декілька років тому.