Пенсії працівників громадського сектора, що виплачуються з бюджету (тобто коштом платників податків), за чинної системи оцінюються у понад 22 мільярди фунтів на рік (понад 30 мільярдів американських доларів). Практично, це кошти, що їх пенсіонери не відкладали протягом трудового життя. Для них їх заробляють працівники приватного сектора економіки. Ці пенсії коштують кожній британській сім’ї 900 фунтів на рік (близько 1300 доларів). Йдеться про пенсійні пакети, наприклад, лікарів, вчителів, поліцейських, військових, працівників державної пошти, політиків.
Водночас, переважна більшість працівників приватного сектора Британії неспроможна заощадити будь-які значні кошти на старість, а багато хто навіть не усвідомлює, що при цьому фінансує пенсії інших.
Фахівці кажуть, що чинна система створює суспільство з двома класами громадян: одні мають досить щедру, ранню пенсію, а інші її спонсорують через податки, працюють довший період і мають непевність у старості.
За перебування Лейбористської партії при владі від 1997 року до травня цього року було створено 650 тисяч нових робочих місць коштом платників податків, а тому без реформи пенсійної системи кошт державних пенсій і далі зростатиме.
Заступник прем’єр-міністра країни Нік Клеґґ назвав таку систему несправедливою. Він заявив: «Працівники громадського сектора заслуговують на пристойні доходи, коли вони виходять на пенсію. У цьому ніхто не сумнівається. Але нинішня ситуація просто несправедлива. У приватному секторі вже було закрито так звану схему «остаточної платні», а доходи, які вони одержують через схему фіксованих внесків, знизились. Тож чи можемо ми їх просити і далі платити податки на нереформовану систему пенсій у громадському секторі? Це не лише несправедливо – це просто не можна собі дозволити».
Уряд не каже всієї правди?
Перегляд системи пенсій у громадському секторі уже невдовзі неминуче призведе до збільшення відрахувань із платні його працівників. Лідер Ліберально-демократичної партії Нік Клеґґ, який перед виборами застерігав від скорочення видатків на громадські потреби до одужання економіки, тепер аргументує зміну своєї позиції після приходу до влади тим, що боргова криза у Європі змусила до «негайних дій, щоб британці могли зберегти контроль над своїм майбутнім».
Але профспілки працівників громадського сектора критикують уряд за намір змінити статус-кво. Вони звинувачують пана Клеґґа у тому, що він налаштовує проти громадського сектора решту суспільства. Зокрема, генеральний секретар профспілки Unison Дейв Прентіс сказав, що уряд дивиться на видатки на пенсії у надто короткому часовому контексті. За його словами, за останні 20 років громадські видатки на пенсії не зросли, бо вже було вжито заходів контролю за пенсійними схемами у громадському секторі. Так, у ділянці здоров’я працівників заохочують переходити на нову пенсійну схему. Нову схему вже запроваджено у місцевих органах влади та на державній службі. Тож генеральний секретар профспілки Unison звинуватив новий уряд у тому, що той просто хоче створити відповідну атмосферу для неминучого скорочення загальних видатків на громадські потреби, і не каже всієї правди.
Водночас, переважна більшість працівників приватного сектора Британії неспроможна заощадити будь-які значні кошти на старість, а багато хто навіть не усвідомлює, що при цьому фінансує пенсії інших.
Фахівці кажуть, що чинна система створює суспільство з двома класами громадян: одні мають досить щедру, ранню пенсію, а інші її спонсорують через податки, працюють довший період і мають непевність у старості.
За перебування Лейбористської партії при владі від 1997 року до травня цього року було створено 650 тисяч нових робочих місць коштом платників податків, а тому без реформи пенсійної системи кошт державних пенсій і далі зростатиме.
Заступник прем’єр-міністра країни Нік Клеґґ назвав таку систему несправедливою. Він заявив: «Працівники громадського сектора заслуговують на пристойні доходи, коли вони виходять на пенсію. У цьому ніхто не сумнівається. Але нинішня ситуація просто несправедлива. У приватному секторі вже було закрито так звану схему «остаточної платні», а доходи, які вони одержують через схему фіксованих внесків, знизились. Тож чи можемо ми їх просити і далі платити податки на нереформовану систему пенсій у громадському секторі? Це не лише несправедливо – це просто не можна собі дозволити».
Уряд не каже всієї правди?
Перегляд системи пенсій у громадському секторі уже невдовзі неминуче призведе до збільшення відрахувань із платні його працівників. Лідер Ліберально-демократичної партії Нік Клеґґ, який перед виборами застерігав від скорочення видатків на громадські потреби до одужання економіки, тепер аргументує зміну своєї позиції після приходу до влади тим, що боргова криза у Європі змусила до «негайних дій, щоб британці могли зберегти контроль над своїм майбутнім».
Але профспілки працівників громадського сектора критикують уряд за намір змінити статус-кво. Вони звинувачують пана Клеґґа у тому, що він налаштовує проти громадського сектора решту суспільства. Зокрема, генеральний секретар профспілки Unison Дейв Прентіс сказав, що уряд дивиться на видатки на пенсії у надто короткому часовому контексті. За його словами, за останні 20 років громадські видатки на пенсії не зросли, бо вже було вжито заходів контролю за пенсійними схемами у громадському секторі. Так, у ділянці здоров’я працівників заохочують переходити на нову пенсійну схему. Нову схему вже запроваджено у місцевих органах влади та на державній службі. Тож генеральний секретар профспілки Unison звинуватив новий уряд у тому, що той просто хоче створити відповідну атмосферу для неминучого скорочення загальних видатків на громадські потреби, і не каже всієї правди.
