Команда українських та німецьких вчених під час експедиції басейном Чорного моря поставила собі завдання оцінити точні запаси газогідрату на дні Чорного моря, з’ясувати площі його скупчення, товщину покладів та кількість у них метану. Метан – це природний газ.
За фінансування кількох німецьких інститутів науковці озброїлись найновішими технологіями: підводні роботи на дистанційному управлінні, сканери морського дна, використання методів сейсмічного дослідження.
Видобуток газу покращить екологію
Серед учасників дослідження – доктор біологічних наук Сергій Гулін, який очолює відділ радіаційної та хімічної біології Інституту біології південних морів. В інтерв’ю Радіо Свобода професор розповів, скільки газогідрату вони виявили на чорноморському дні.
«У перерахунку на метан запаси газогідратів Чорного моря, якщо брати увесь басейн, оцінюються у середньому в 50 трильйонів кубометрів, – каже він. – Якщо за одиницю виміру взяти річний видобуток України (а це приблизно 20 мільярдів тонн), то 50 трильйонів дають запаси газу на кілька сотень, а може й тисяч, років. Більшість цих покладів лежать в економічній зоні України».
Газогідрати – сполука метану з водою, тверда форма газу, котра в умовах морської води та при високому тиску утворює кристалічну форму. Такий собі лід, насичений газом. Про наявність цього матеріалу в Чорному морі вчені знали ще у 1980-х роках. Однак, метод, як з нього отримати паливо, винайшли тільки зараз. Для видобутку природного газу науковці пропонують використати конкуруючий вуглекислий газ – шкідливий для екології продукт української індустрії.
«Зараз розроблена вишукана, на мою думку, технологія (поки вона на стадії доопрацювання): це витіснення метану із газогідрату вуглекислим газом, – пояснює професор Гулін. – Тобто якщо вуглекислий газ закачати в пласти газогідратів, замістивши метан вуглекислим газом, ми вирішуємо екологічну проблему – проблему парникового ефекту».
Україна на порозі газової незалежності
Із висновками українсько-німецьких досліджень погоджується віце-президент Української нафтогазової академії, професор Роман Яремійчук. «Це правдива оцінка. Професори запевнюють, що якщо будуть гроші, то через п’ять років можна мати промислову продукцію», – впевнений Яремійчук. Посилаючись на розробки своїх колег, він запевняє, що Україна багата на нафту й газ не лише у басейні Чорного моря.
«Україна насичена вуглеводневою сировиною, нафтою та газом, більше, ніж Російська Федерація. Вони є по-різному розміщені. У західній частині – приблизно третина їх, потім Дніпровсько-Донецька западина, потім Південь і Чорне море», – зауважив професор.
За даними фахівця зі світової енергетики, співробітника Російської академії наук Назипа Байкова, основні запаси природного газу зосереджені нині в Росії (47,58 трильйона кубометрів), Ірані (27,5 трильйона кубометрів) та Катарі (25,8 трильйона кубометрів). Отож, якби Україна почала видобувати власний газ, вона стала б лідером у світі за кількістю запасів блакитного палива.
Щоб отримати прибуток із підземного українського багатства, потрібно знайти кошти на розробку копалин, зазначає Роман Яремійчук. Найбільшою проблемою він вважає недолугу українську інвестиційну політику. Інвестори не вкладають кошти у розробки українських родовищ, бо не мають гарантій уряду. Крім того, професор пропонує полегшити податкове законодавство. Як приклад, він наводить Росію, де розробки корисних копалин звільнили на 15 років від податків.
За фінансування кількох німецьких інститутів науковці озброїлись найновішими технологіями: підводні роботи на дистанційному управлінні, сканери морського дна, використання методів сейсмічного дослідження.
Видобуток газу покращить екологію
Серед учасників дослідження – доктор біологічних наук Сергій Гулін, який очолює відділ радіаційної та хімічної біології Інституту біології південних морів. В інтерв’ю Радіо Свобода професор розповів, скільки газогідрату вони виявили на чорноморському дні.
«У перерахунку на метан запаси газогідратів Чорного моря, якщо брати увесь басейн, оцінюються у середньому в 50 трильйонів кубометрів, – каже він. – Якщо за одиницю виміру взяти річний видобуток України (а це приблизно 20 мільярдів тонн), то 50 трильйонів дають запаси газу на кілька сотень, а може й тисяч, років. Більшість цих покладів лежать в економічній зоні України».
Газогідрати – сполука метану з водою, тверда форма газу, котра в умовах морської води та при високому тиску утворює кристалічну форму. Такий собі лід, насичений газом. Про наявність цього матеріалу в Чорному морі вчені знали ще у 1980-х роках. Однак, метод, як з нього отримати паливо, винайшли тільки зараз. Для видобутку природного газу науковці пропонують використати конкуруючий вуглекислий газ – шкідливий для екології продукт української індустрії.
«Зараз розроблена вишукана, на мою думку, технологія (поки вона на стадії доопрацювання): це витіснення метану із газогідрату вуглекислим газом, – пояснює професор Гулін. – Тобто якщо вуглекислий газ закачати в пласти газогідратів, замістивши метан вуглекислим газом, ми вирішуємо екологічну проблему – проблему парникового ефекту».
Україна на порозі газової незалежності
Із висновками українсько-німецьких досліджень погоджується віце-президент Української нафтогазової академії, професор Роман Яремійчук. «Це правдива оцінка. Професори запевнюють, що якщо будуть гроші, то через п’ять років можна мати промислову продукцію», – впевнений Яремійчук. Посилаючись на розробки своїх колег, він запевняє, що Україна багата на нафту й газ не лише у басейні Чорного моря.
«Україна насичена вуглеводневою сировиною, нафтою та газом, більше, ніж Російська Федерація. Вони є по-різному розміщені. У західній частині – приблизно третина їх, потім Дніпровсько-Донецька западина, потім Південь і Чорне море», – зауважив професор.
За даними фахівця зі світової енергетики, співробітника Російської академії наук Назипа Байкова, основні запаси природного газу зосереджені нині в Росії (47,58 трильйона кубометрів), Ірані (27,5 трильйона кубометрів) та Катарі (25,8 трильйона кубометрів). Отож, якби Україна почала видобувати власний газ, вона стала б лідером у світі за кількістю запасів блакитного палива.
Щоб отримати прибуток із підземного українського багатства, потрібно знайти кошти на розробку копалин, зазначає Роман Яремійчук. Найбільшою проблемою він вважає недолугу українську інвестиційну політику. Інвестори не вкладають кошти у розробки українських родовищ, бо не мають гарантій уряду. Крім того, професор пропонує полегшити податкове законодавство. Як приклад, він наводить Росію, де розробки корисних копалин звільнили на 15 років від податків.
