Радянська історіографія поділяла період Другої світової війни на дві частини: героїчну фронтову і негероїчну окупаційну. Дніпропетровські історики та архівісти наразі взялися розвінчувати цей підхід.
Життя в окупації, кажуть автори нового видання, було не менш драматичним, ніж на передовій. Вперше, без правок та купюр, вони оприлюднили архівні документи про край часів німецької окупації.
Друга світова: «ціна» для Дніпропетровщини
Усі матеріали унікальні, каже директор державного архіву Дніпропетровської області Ніна Кіструська. Вони не були під грифом «таємно», але доступ до них десятиліттями був обмежений. Зокрема, дослідники вперше опублікували сотні довідок про окупаційний режим на території області. Ті довідки складали письменні селяни, вчителі, органи влади одразу після війни, коли підраховували людські та матеріальні втрати, люди розповідали про спалені хати, вбитих односельців. Підстав не довіряти матеріалам немає, вважає Ніна Кіструська.
«За даними комісії з підрахунку збитку, за час окупації населення Дніпропетровської області скоротилося на 500 тисяч осіб, це якщо порівняти дані переписів 1939-го і 1946 років», – зазначає керівник архіву.
Прізвища колишніх поліцаїв і сільських старост
Востаннє збірник документів про Дніпропетровщину часів Другої світової видавався майже півстоліття тому, відтоді цю тему якось замовчували. У документах нинішнього видання вперше оприлюднюють прізвища людей, які співпрацювали з німецькою окупаційною владою. Документи свідчать: не всі сільські старости збиткувалися з односельців, чимало дніпропетровців і на службі у німців намагалися порятувати земляків, саботували відправлення молоді до Німеччини.
А втім, наскільки етично оприлюднювати імена колишніх поліцаїв, адже ставлення до тих людей, так само, як і до їхніх нащадків, у суспільстві нетолерантне?
Декан історичного факультету Дніпропетровського національного університету Сергій Світленко відповів так: «Ніяких протизаконних дій у цій археографічній публікації нема. І Нюрнберзький процес, і ціла низка процесів 40-х років 20 століття засуджували і оприлюднювали прізвища зрадників».
Книга вийшла у світ обмеженим накладом. Вона орієнтована передусім на істориків та краєзнавців, але буде цікава й людям, які вивчають свій родовід, зазначає директор видавництва Ольга Винниченко.
«В Україні посилюється інтерес до родоводів, до історій своїх родин. Прізвища тих людей, які пережили окупацію на Дніпропетровщині, у цій книзі є», – зауважує видавець.
Книгу «Окупаційний режим на Дніпропетровщині» роздадуть бібліотекам та навчальним закладам. А тих, хто цікавиться своїм родоводом, запрошують звернутись до обласного архіву.
Життя в окупації, кажуть автори нового видання, було не менш драматичним, ніж на передовій. Вперше, без правок та купюр, вони оприлюднили архівні документи про край часів німецької окупації.
Друга світова: «ціна» для Дніпропетровщини
Усі матеріали унікальні, каже директор державного архіву Дніпропетровської області Ніна Кіструська. Вони не були під грифом «таємно», але доступ до них десятиліттями був обмежений. Зокрема, дослідники вперше опублікували сотні довідок про окупаційний режим на території області. Ті довідки складали письменні селяни, вчителі, органи влади одразу після війни, коли підраховували людські та матеріальні втрати, люди розповідали про спалені хати, вбитих односельців. Підстав не довіряти матеріалам немає, вважає Ніна Кіструська.
«За даними комісії з підрахунку збитку, за час окупації населення Дніпропетровської області скоротилося на 500 тисяч осіб, це якщо порівняти дані переписів 1939-го і 1946 років», – зазначає керівник архіву.
Прізвища колишніх поліцаїв і сільських старост
Востаннє збірник документів про Дніпропетровщину часів Другої світової видавався майже півстоліття тому, відтоді цю тему якось замовчували. У документах нинішнього видання вперше оприлюднюють прізвища людей, які співпрацювали з німецькою окупаційною владою. Документи свідчать: не всі сільські старости збиткувалися з односельців, чимало дніпропетровців і на службі у німців намагалися порятувати земляків, саботували відправлення молоді до Німеччини.
А втім, наскільки етично оприлюднювати імена колишніх поліцаїв, адже ставлення до тих людей, так само, як і до їхніх нащадків, у суспільстві нетолерантне?
Декан історичного факультету Дніпропетровського національного університету Сергій Світленко відповів так: «Ніяких протизаконних дій у цій археографічній публікації нема. І Нюрнберзький процес, і ціла низка процесів 40-х років 20 століття засуджували і оприлюднювали прізвища зрадників».
Книга вийшла у світ обмеженим накладом. Вона орієнтована передусім на істориків та краєзнавців, але буде цікава й людям, які вивчають свій родовід, зазначає директор видавництва Ольга Винниченко.
«В Україні посилюється інтерес до родоводів, до історій своїх родин. Прізвища тих людей, які пережили окупацію на Дніпропетровщині, у цій книзі є», – зауважує видавець.
Книгу «Окупаційний режим на Дніпропетровщині» роздадуть бібліотекам та навчальним закладам. А тих, хто цікавиться своїм родоводом, запрошують звернутись до обласного архіву.
