Лондон – Є декілька суттєвих фактів, які свідчать про те, що питання двох Катинських трагедій розвивається в обнадійливому напрямку. Так хоча б виглядає зовні. Однак є глибинні речі, котрі свідчать про абсолютно протилежне.
Здавалося б, російська сторона робить усе можливе, щоб склалося усеохопне враження, що Москва ладна нарешті поставити останню крапку.
Розслідування другої Катинської трагедії – катастрофи літака під Смоленськом – подають як унікальну співпрацю польської і російської сторін. Хоча при цьому з польського боку уже звучить купа не дуже приємних для Москви запитань.
Аж раптом російська сторона розщедрилася і вивалила кілька документів із архівів сталінських розправ.
Цьому передували вимучені Путіним дуже спізнілі зізнання, що вбивство польських військовополонених – це справа режиму.
Вибачень не дочекаєтесь
На більше він не спромігся. Не повернувся у нього язик проти душі схарактеризувати, хто конкретно стояв за наказом про знищення майже 22 тисяч польських офіцерів. Хоча є свідчення, що вбивств поляків було набагато більше, і цифра сягає загалом 40 тисяч жертв.
Медведєв був трохи щедрішим і видавив із себе слово «Сталін». Ось і все, на що спромоглися два сучасні верховні правителі Росії.
Прямих вибачень так світ і не почув. У Москві вирішили, що цього буде більш ніж достатньо для того, щоб закрити першу Катинську трагедію.
Поки що в Кремлі зовсім не усвідомлюють, що пропущено найголовніше. Путін і Медведєв силами несподіваних обставин обрали найлегший шлях виходу із кризи і звалили усю провину на режим і на Сталіна.
Навіть цю, не найголовнішу, акцію вони зробили під тиском другої Катинської трагедії – масової загибелі провідних польських діячів, включно з президентом Лехом Качинським, під Смоленськом.
Особиста відповідальність
Путін і Медведєв ще раз вислизнули, щоб визнати свою власну провину в катинських вбивствах. Без цього катинське питання залишатиметься відкритим.
Адже Путін і Медведєв особисто винні в багаторічному продовженні усіх крутійств навколо трагедії, якими займалася російська сторона впродовж щонайменше останнього десятиліття, продовжуючи традиції своїх попередників.
І якщо Медведєв винен частково, хоча теж винен, бо президентствує уже кілька років, – то Путін винен по повній програмі.
Він у повний зріст стоїть в ряду Сталіна, Хрущова, Брежнєва, Черненка, Андропова і Горбачова, які протягом усього повоєнного часу творили фальш і фактично ще раз вбивали уже погублених людей. Медвєдєв також встиг притулитися до цього ряду.
Ось у цьому Путін і Медведєв повинні були б персонально вибачитись перед поляками. І не лише перед поляками, а й перед своїми співгромадянами.
Влада завжди персоніфікована так само, як будь-який злочин. І вибачатися треба особисто. За свої власні злочини.
Впертість і затятість правителів лише зажене трагедію в черговий глухий кут, рани від якої будуть загоєні абсолютно іншими людьми. Людьми без власних плям.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Здавалося б, російська сторона робить усе можливе, щоб склалося усеохопне враження, що Москва ладна нарешті поставити останню крапку.
Розслідування другої Катинської трагедії – катастрофи літака під Смоленськом – подають як унікальну співпрацю польської і російської сторін. Хоча при цьому з польського боку уже звучить купа не дуже приємних для Москви запитань.
Аж раптом російська сторона розщедрилася і вивалила кілька документів із архівів сталінських розправ.
Цьому передували вимучені Путіним дуже спізнілі зізнання, що вбивство польських військовополонених – це справа режиму.
Вибачень не дочекаєтесь
На більше він не спромігся. Не повернувся у нього язик проти душі схарактеризувати, хто конкретно стояв за наказом про знищення майже 22 тисяч польських офіцерів. Хоча є свідчення, що вбивств поляків було набагато більше, і цифра сягає загалом 40 тисяч жертв.
Медведєв був трохи щедрішим і видавив із себе слово «Сталін». Ось і все, на що спромоглися два сучасні верховні правителі Росії.
Прямих вибачень так світ і не почув. У Москві вирішили, що цього буде більш ніж достатньо для того, щоб закрити першу Катинську трагедію.
Поки що в Кремлі зовсім не усвідомлюють, що пропущено найголовніше. Путін і Медведєв силами несподіваних обставин обрали найлегший шлях виходу із кризи і звалили усю провину на режим і на Сталіна.
Навіть цю, не найголовнішу, акцію вони зробили під тиском другої Катинської трагедії – масової загибелі провідних польських діячів, включно з президентом Лехом Качинським, під Смоленськом.
Особиста відповідальність
Путін і Медведєв ще раз вислизнули, щоб визнати свою власну провину в катинських вбивствах. Без цього катинське питання залишатиметься відкритим.
Адже Путін і Медведєв особисто винні в багаторічному продовженні усіх крутійств навколо трагедії, якими займалася російська сторона впродовж щонайменше останнього десятиліття, продовжуючи традиції своїх попередників.
І якщо Медведєв винен частково, хоча теж винен, бо президентствує уже кілька років, – то Путін винен по повній програмі.
Він у повний зріст стоїть в ряду Сталіна, Хрущова, Брежнєва, Черненка, Андропова і Горбачова, які протягом усього повоєнного часу творили фальш і фактично ще раз вбивали уже погублених людей. Медвєдєв також встиг притулитися до цього ряду.
Ось у цьому Путін і Медведєв повинні були б персонально вибачитись перед поляками. І не лише перед поляками, а й перед своїми співгромадянами.
Влада завжди персоніфікована так само, як будь-який злочин. І вибачатися треба особисто. За свої власні злочини.
Впертість і затятість правителів лише зажене трагедію в черговий глухий кут, рани від якої будуть загоєні абсолютно іншими людьми. Людьми без власних плям.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
