На Луганщині сподіваються на відновлення спеціального режиму інвестиційної діяльності. Більше того, пропонується всю область зробити спеціальною економічною зоною. Підприємництво в такій зоні було б значно вигіднішим, адже заощаджувалися б значні суми на необхідних деінде платежах до бюджету.
Між тим директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський вважає, що центральній владі потрібно вгамувати апетити регіонів і зважити на наповнення бюджету. На його думку, відновлювати СЕЗ і ТПР можна, але це потрібно робити не масово і з окремими обмеженнями.
«Кількість пільг має бути не дуже широкою. Треба зробити так, щоб під той режим привілейованого оподаткування, який існує в спеціальних економічних зонах, не підводилася велика кількість різноманітних різновидів економічної діяльності. Адже тоді ми тільки створюємо відповідні можливості для того, щоб, м’яко кажучи, мінімізувати податкові виплати», – вважає Ігор Бураковський.
За словами експерта, урядові необхідно починати зі створення стабільного і передбаченого інвестиційного клімату загалом у країні. Він переконаний, що спеціальні економічні зони і території пріоритетного розвитку мають бути радше винятком, аніж інструментом, який використовується дуже широко. Тим більше, що світовий досвід у цьому плані досить суперечливий.
Пільгові зони вже скасовували через «тінізацію»
Іще з 1990-х років в Україні створили понад десяток «спеціальних (вільних) економічних зон» і майже десяток «територій пріоритетного розвитку зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності». Закон про них діяв в Україні до 2005 року. Зокрема, на Луганщині при реалізації інвестпроектів в 6 шахтарських містах і 3 районах області бізнесові надавалися суттєві пільгові преференції.
У 2005-му Верховна Рада за пропозицією уряду Юлії Тимошенко скасувала пільги на всіх подібних територіях. Урядовці пояснювали своє рішення масштабною «тінізацією» грошових потоків та неефективністю СЕЗів.
Фахівці звертали тоді увагу, що умови доступу до можливості працювати в таких зонах і територіях були нерівні для різних інвесторів, що закони про створення цих зон були ухвалені з порушеннями чинного законодавства і що самі ці утворення в їхньому українському варіанті виявилися неефективними, так що навіть Світовий банк і Міжнародний валютний фонд вимагали від України переглянути своє ставлення до цих зон.
Але тоді потерпіли й сумлінні інвестори. Наприклад, українсько-польське підприємство «Віко-Україна» прийшло в Кремінський район Луганщини саме як на територію пріоритетного розвитку. За два роки воно здійснило 25 мільйонів гривень інвестицій та створило півтисячі нових робочих місць.
Підприємці планували розширити виробництво, але все перекреслила зміна правил гри. «Були великі плани щодо розвитку підприємства, але через те, що правила почали змінюватися вже в процесі, інвестиції перестали надходити», – сказав генеральний директор підприємства Дмитро Полупан.
Між тим директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський вважає, що центральній владі потрібно вгамувати апетити регіонів і зважити на наповнення бюджету. На його думку, відновлювати СЕЗ і ТПР можна, але це потрібно робити не масово і з окремими обмеженнями.
«Кількість пільг має бути не дуже широкою. Треба зробити так, щоб під той режим привілейованого оподаткування, який існує в спеціальних економічних зонах, не підводилася велика кількість різноманітних різновидів економічної діяльності. Адже тоді ми тільки створюємо відповідні можливості для того, щоб, м’яко кажучи, мінімізувати податкові виплати», – вважає Ігор Бураковський.
За словами експерта, урядові необхідно починати зі створення стабільного і передбаченого інвестиційного клімату загалом у країні. Він переконаний, що спеціальні економічні зони і території пріоритетного розвитку мають бути радше винятком, аніж інструментом, який використовується дуже широко. Тим більше, що світовий досвід у цьому плані досить суперечливий.
Пільгові зони вже скасовували через «тінізацію»
Іще з 1990-х років в Україні створили понад десяток «спеціальних (вільних) економічних зон» і майже десяток «територій пріоритетного розвитку зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності». Закон про них діяв в Україні до 2005 року. Зокрема, на Луганщині при реалізації інвестпроектів в 6 шахтарських містах і 3 районах області бізнесові надавалися суттєві пільгові преференції.
У 2005-му Верховна Рада за пропозицією уряду Юлії Тимошенко скасувала пільги на всіх подібних територіях. Урядовці пояснювали своє рішення масштабною «тінізацією» грошових потоків та неефективністю СЕЗів.
Фахівці звертали тоді увагу, що умови доступу до можливості працювати в таких зонах і територіях були нерівні для різних інвесторів, що закони про створення цих зон були ухвалені з порушеннями чинного законодавства і що самі ці утворення в їхньому українському варіанті виявилися неефективними, так що навіть Світовий банк і Міжнародний валютний фонд вимагали від України переглянути своє ставлення до цих зон.
Але тоді потерпіли й сумлінні інвестори. Наприклад, українсько-польське підприємство «Віко-Україна» прийшло в Кремінський район Луганщини саме як на територію пріоритетного розвитку. За два роки воно здійснило 25 мільйонів гривень інвестицій та створило півтисячі нових робочих місць.
Підприємці планували розширити виробництво, але все перекреслила зміна правил гри. «Були великі плани щодо розвитку підприємства, але через те, що правила почали змінюватися вже в процесі, інвестиції перестали надходити», – сказав генеральний директор підприємства Дмитро Полупан.
