– Що означає нинішній державний борг для української економіки, наскільки його розмір є критичним?
– Борг країни зараз сягає 35% ВВП. Людською мовою це означає, що кожна людина повинна відпрацювати третину року безплатно на його погашення. За стандартами це ніби і не є великим боргом, але дуже турбує, і стрімке зростання цього боргу дуже загрозливе. На сьогоднішній день борг країни 327 мільярдів гривень, тоді як 2 роки тому від був 89 мільярдів. Сьогодні на кожну людину припадає по більш як 7 тисяч гривень цього боргу.
– Що стало причиною такого зростання?
– Дефіцит бюджету. Це відсутність бажання реагувати на серйозні проблеми, у яких країна опинилася у 2008 році, які не вирішувалися минулого року і, на жаль, не вирішуються цього року. За моїми оцінками, величезний дефіцит, який заклав уряд у цьогорічний бюджет, призведе до того, що до кінця року борг може сягнути цифри понад 400 мільярдів гривень.
– Як нестабільність на світових ринках, викликана ситуацією у Греції, вплине на Україну? Чи має Нацбанк достатньо важелів для того, щоб утримати стабільність на валютному ринку?
– Не Греція робить проблеми в Україні. Ці проблеми створені тут. Україна має уникнути тих потрясінь, які переживає Греція. Показники дефіциту минулого року у нас близькі до грецьких, а цього року – перевищують. Думаю, це один зі світових рекордів за масштабом дірки у бюджеті. І з такою діркою нам пропонують жити.
– Тобто, нестабільність, яка упродовж останнього тижня спостерігається на світових ринках, не загрожує Україні?
– Ще раз хочу наголосити, що проблеми не в Греції, а в самій Україні. Країна йде дуже поганою дорогою. Дорогою, яка дуже дорого коштуватиме.
– Зараз нова влада заговорила про відновлення діяльності спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку на Сході України. Чи підтримуєте Ви подібну ініціативу?
– Якщо треба додати проблем Україні, то потрібно відновити вільні економічні зони. Цей унікальний режим запроваджений кілька років тому, за яким одні платять податки, інші – ні. Звичайно, що зрозуміло, хто не платить податки. Є обрані бізнес-структури, які чомусь не платять податків. І це заохочує інших уникати сплати, оскільки вони не можуть конкурувати у таких умовах.
