Україна є одним зі світових лідерів за розвитком атомної енергетики.
На українських АЕС установлені 15 реакторів. Більше АЕС, ніж в Україні, працює лише в США, Франції, Японії та Росії. За Енергетичною стратегією, затвердженою урядом, у наступні два десятиліття в Україні планують побудувати ще півтора десятка реакторів.
Чи можуть АЕС бути безпечними?
Експерт Національного екологічного центру України Олексій Пасюк проти розвитку атомної енергетики в Україні. Він стверджує: від того, що трапилося 24 роки тому, не може бути убезпечена жодна держава. «Ситуація на Чорнобилі відображає стан ядерної енергетики взагалі, у всьому світі. І коли ми роздумуємо, чи безпечні українські станції, то постає питання, чи можуть атомна електростанція безпечною взагалі».
На території України є 5 АЕС. Чорнобильська, що функціонує лише в так званому черговому режимі, на якій зупинені всі енергоблоки,
Хмельницька, Південно-українська, Рівненська та найбільша в Європі, Запорізька. Працівники АЕС запевняють, що зараз в Україні роблять все можливе для безпечної роботи цих станцій. Про це ж говорить і колишній уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський. «Я б назвав атомні енергоблоки на українських станціях, в цілому, безпечними: вони обладнані відповідно до міжнародних вимог, зокрема - МАГАТЕ, обладнані засобами уже не радянського виробництва. І тому наші атомні об’єкти відповідають тим нормам, які притаманні країнам Заходу», - запевняє він.
Насправді щороку на українських АЕС трапляється до 30 нестандартних ситуацій наполягає еколог Олексій Пасюк; це хоч і не аварії, однак випадки, які дуже насторожують. «Наприклад, час від часу треба перевірити, чи працює захисне обладнання. Його вмикають – а воно не працює. Це не несе якоїсь певної загрози в даний момент, але це означає, що якщо загроза станеться, то обладнання, яке повинно запобігти аварії, не спрацює. В Україні вже стандартним є те, що у нас на діючих атомних станціях – в місяць стається в середньому по дві-три нестандартні ситуації, які вважаються стандартними». І те, що стільки ж ситуацій відбувається на західних АЕС, не означає, що це має бути нормою, говорить еколог.
Іноземні проблеми
У Литві є Іґналінська атомна електростанція, яку зупинили, як і Чорнобильську АЕС в Україні. (Будували у вісімдесятих роках минулого століття за тим же проектом, що й Чорнобильську). Така зупинка була однією з основних вимог ЄС для вступу Литви до європейського співтовариства. І навіть, не даючи електроенергії, Іґналінська АЕС продовжує забруднювати довкілля, стверджують литовські природозахисники.
Одразу після закриття Іґналінської АЕС екологи зіткнулися з несподіваною проблемою. На озері Дрисвяти біля АЕС, куди зливали воду з охолоджувальної системи станції, цілорічно жили лебеді, оскільки вода там залишалася теплою і водоймище не замерзало. Після зупинки реакторів озеро покрилося кригою і лебеді почали гинути.
Існує ще одна проблема – збереження радіоактивних речовин. Планується, що повністю Іґналінська АЕС буде демонтована у 2030 році. На роботи, пов'язані з консервацію та захороненням станції, Євросоюз вже виділив понад мільярд євро, однак литовська сторона виконує узгоджений план робіт із запізненням. У Литві навіть створена робоча група, яка з'ясовує можливість афер у проведенні робіт із закриття Іґналінської АЕС. За інформацією литовських посадових осіб, існують серйозні підозри, що кошти, виділені на закриття АЕС, були «розкрадені». Зараз Литва просить у ЄС ще 1 мільярд євро.
Експерти визнають, що закриття Іґналіни може стати найдорожчим закриттям АЕС у світі. Крім того, на місці Іґналінської АЕС Литва, Латвія, Естонія та Польща планують побудувати нову Вісаґінську атомну станцію.
Безпечність українських АЕС підтвердили міжнародні експерти
Сергій Божко, заступник голови Держкомітету атомного регулювання, підтверджує: нестандартні ситуації на українських АЕС бувають. Хоча в цілому становище залишається під контролем, загрози аварії рівня Чорнобильської нема і близько. «Так, дійсно бувають нестандартні ситуації. Вони називаються порушеннями в роботі атомних станцій. Це те, що підлягає аналізу з нашого боку, з боку контролюючих органів. Є так звані цехові відмови, але це відмови низького рівня, тож вони, як правило, розглядаються самими станціями».
Стосовно загроз довкіллю з боку українських АЕС Сергій Божко наголошує: безпечність цих електростанцій підтвердили і міжнародні експерти. «Протягом останніх двох років у нас був сумісний проект: Єврокомісія, МАГАТЕ (Міжнародного агентства з атомної енергії) і Україна оцінювали безпеку наших ядерних установок, діючих атомних станцій. Висновок дуже позитивний: наші енергоблоки відповідають вимогам МАГАТЕ».
Однак, проблема – не лише в самих АЕС, стверджують екологи. Щороку кожна українська атомна станція виробляє понад 100 тисяч тонн радіоактивних відходів. Навіть, якщо зупинити всі п’ятнадцять блоків на українських АЕС, цих відходів так просто не позбудешся. Їх доводиться зберігати у розрахованих на 50 років сховищах. І вони, як і АЕС, все одно несуть загрозу довкіллю, зазначає директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко. «Ніхто з учених, не кажучи вже про наших міністрів, не знає, що буде з атомними відходами через 10-100 років. Навіть, якщо нема вибухів, з АЕС різним шляхами, завдяки воді, яка виливається з систем охолодження, завдяки ґрунтовим водам в навколишнє природне середовище потрапляють радіоактивні елементи».
Атомна енергетика – це донька військового-промислового комплексу, каже письменник, перший лідер Партії зелених України Юрій Щербак. Ті, країни, які розвивали свій ядерний потенціал і нарощували озброєння, паралельно мали усі можливості для розвитку атомної енергетики, яку ніяк не назвеш чистим джерелом енергії. Рано чи пізно буде проблема закінчення ресурсів і долі атомної енергетики в цілому, стверджує він.
Прихильники ж атомних станцій говорять про реактори нового покоління (реактори з внутрішньо притаманною гарантованою безпекою). Вони знаходяться лише на стадії розробок, але обіцяють бути набагато безпечнішими ніж сучасні. При будь-яких відхиленнях від нормального режиму роботи активної зони, атомна реакція на такій АЕС припинятиметься сама по собі. Розробники таких реакторів сподіваються представити їх світові через 4 роки, однак скептики переконують: це справа далекого майбутнього.
На українських АЕС установлені 15 реакторів. Більше АЕС, ніж в Україні, працює лише в США, Франції, Японії та Росії. За Енергетичною стратегією, затвердженою урядом, у наступні два десятиліття в Україні планують побудувати ще півтора десятка реакторів.
Чи можуть АЕС бути безпечними?
Експерт Національного екологічного центру України Олексій Пасюк проти розвитку атомної енергетики в Україні. Він стверджує: від того, що трапилося 24 роки тому, не може бути убезпечена жодна держава. «Ситуація на Чорнобилі відображає стан ядерної енергетики взагалі, у всьому світі. І коли ми роздумуємо, чи безпечні українські станції, то постає питання, чи можуть атомна електростанція безпечною взагалі».
На території України є 5 АЕС. Чорнобильська, що функціонує лише в так званому черговому режимі, на якій зупинені всі енергоблоки,
Хмельницька, Південно-українська, Рівненська та найбільша в Європі, Запорізька. Працівники АЕС запевняють, що зараз в Україні роблять все можливе для безпечної роботи цих станцій. Про це ж говорить і колишній уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський. «Я б назвав атомні енергоблоки на українських станціях, в цілому, безпечними: вони обладнані відповідно до міжнародних вимог, зокрема - МАГАТЕ, обладнані засобами уже не радянського виробництва. І тому наші атомні об’єкти відповідають тим нормам, які притаманні країнам Заходу», - запевняє він.
Насправді щороку на українських АЕС трапляється до 30 нестандартних ситуацій наполягає еколог Олексій Пасюк; це хоч і не аварії, однак випадки, які дуже насторожують. «Наприклад, час від часу треба перевірити, чи працює захисне обладнання. Його вмикають – а воно не працює. Це не несе якоїсь певної загрози в даний момент, але це означає, що якщо загроза станеться, то обладнання, яке повинно запобігти аварії, не спрацює. В Україні вже стандартним є те, що у нас на діючих атомних станціях – в місяць стається в середньому по дві-три нестандартні ситуації, які вважаються стандартними». І те, що стільки ж ситуацій відбувається на західних АЕС, не означає, що це має бути нормою, говорить еколог.
Іноземні проблеми
У Литві є Іґналінська атомна електростанція, яку зупинили, як і Чорнобильську АЕС в Україні. (Будували у вісімдесятих роках минулого століття за тим же проектом, що й Чорнобильську). Така зупинка була однією з основних вимог ЄС для вступу Литви до європейського співтовариства. І навіть, не даючи електроенергії, Іґналінська АЕС продовжує забруднювати довкілля, стверджують литовські природозахисники.
Одразу після закриття Іґналінської АЕС екологи зіткнулися з несподіваною проблемою. На озері Дрисвяти біля АЕС, куди зливали воду з охолоджувальної системи станції, цілорічно жили лебеді, оскільки вода там залишалася теплою і водоймище не замерзало. Після зупинки реакторів озеро покрилося кригою і лебеді почали гинути.
Існує ще одна проблема – збереження радіоактивних речовин. Планується, що повністю Іґналінська АЕС буде демонтована у 2030 році. На роботи, пов'язані з консервацію та захороненням станції, Євросоюз вже виділив понад мільярд євро, однак литовська сторона виконує узгоджений план робіт із запізненням. У Литві навіть створена робоча група, яка з'ясовує можливість афер у проведенні робіт із закриття Іґналінської АЕС. За інформацією литовських посадових осіб, існують серйозні підозри, що кошти, виділені на закриття АЕС, були «розкрадені». Зараз Литва просить у ЄС ще 1 мільярд євро.
Експерти визнають, що закриття Іґналіни може стати найдорожчим закриттям АЕС у світі. Крім того, на місці Іґналінської АЕС Литва, Латвія, Естонія та Польща планують побудувати нову Вісаґінську атомну станцію.
Безпечність українських АЕС підтвердили міжнародні експерти
Сергій Божко, заступник голови Держкомітету атомного регулювання, підтверджує: нестандартні ситуації на українських АЕС бувають. Хоча в цілому становище залишається під контролем, загрози аварії рівня Чорнобильської нема і близько. «Так, дійсно бувають нестандартні ситуації. Вони називаються порушеннями в роботі атомних станцій. Це те, що підлягає аналізу з нашого боку, з боку контролюючих органів. Є так звані цехові відмови, але це відмови низького рівня, тож вони, як правило, розглядаються самими станціями».
Стосовно загроз довкіллю з боку українських АЕС Сергій Божко наголошує: безпечність цих електростанцій підтвердили і міжнародні експерти. «Протягом останніх двох років у нас був сумісний проект: Єврокомісія, МАГАТЕ (Міжнародного агентства з атомної енергії) і Україна оцінювали безпеку наших ядерних установок, діючих атомних станцій. Висновок дуже позитивний: наші енергоблоки відповідають вимогам МАГАТЕ».
Однак, проблема – не лише в самих АЕС, стверджують екологи. Щороку кожна українська атомна станція виробляє понад 100 тисяч тонн радіоактивних відходів. Навіть, якщо зупинити всі п’ятнадцять блоків на українських АЕС, цих відходів так просто не позбудешся. Їх доводиться зберігати у розрахованих на 50 років сховищах. І вони, як і АЕС, все одно несуть загрозу довкіллю, зазначає директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко. «Ніхто з учених, не кажучи вже про наших міністрів, не знає, що буде з атомними відходами через 10-100 років. Навіть, якщо нема вибухів, з АЕС різним шляхами, завдяки воді, яка виливається з систем охолодження, завдяки ґрунтовим водам в навколишнє природне середовище потрапляють радіоактивні елементи».
Атомна енергетика – це донька військового-промислового комплексу, каже письменник, перший лідер Партії зелених України Юрій Щербак. Ті, країни, які розвивали свій ядерний потенціал і нарощували озброєння, паралельно мали усі можливості для розвитку атомної енергетики, яку ніяк не назвеш чистим джерелом енергії. Рано чи пізно буде проблема закінчення ресурсів і долі атомної енергетики в цілому, стверджує він.
Прихильники ж атомних станцій говорять про реактори нового покоління (реактори з внутрішньо притаманною гарантованою безпекою). Вони знаходяться лише на стадії розробок, але обіцяють бути набагато безпечнішими ніж сучасні. При будь-яких відхиленнях від нормального режиму роботи активної зони, атомна реакція на такій АЕС припинятиметься сама по собі. Розробники таких реакторів сподіваються представити їх світові через 4 роки, однак скептики переконують: це справа далекого майбутнього.
