Вірші про Україну і мову Спиридона Черкасенка та Сидора Воробкевича, оповідання про Федя, який став повстанцем, заклики до маленьких читачів «любити рідну мову і тільки нею розмовляти», «допомагати батькам, братам, сестрам, що пішли в УПА», «ховати таємниці від ворога», малюнки, загадки та ребуси – все це увійшло до відтвореного через 60 років дитячого журналу «Орлики», який видавали повстанці УПА. Однак тепер видання друкують відкрито, а не в підпіллі, нині його можуть читати усі бажаючі.
Один із ініціаторів відтворення журналу – голова обласного Клубу української інтелігенції імені Богдана Лепкого Уляна Скальська. Вона пригадує своє здивування, коли книголюб, колекціонер раритетної літератури, лікар за фахом Микола Рудевич приніс до клубу журнал, що зберігся ще з 1951 року. Ідея перевидати видання виникла одразу. Відсканувати не ризикнули – папір міг розлізтися під руками. Довелось набирати на комп’ютері у видавництві «Грань», що діє при Клубі української інтелігенції.
«Вони в таких умовах видавали. Це були останні подвиги їхні. 1951 рік, журнальчик за березень, № 3. Вважали за потрібне кожного місяця такий журнал для дітей випускати, щоб то була система. Багато діточок брали участь у визвольному русі. Вони були зв’язковими, їм було легше пройти», – каже голова обласного Клубу української інтелігенції Уляна Скальська.
У тих, хто думає про дітей, є перспектива
У 1950-х роках вояки Української повстанської армії діяли в підпіллі. Отож літературу доводилось видавати таємно на друкарських машинках, на цигарковому папері і невеликим накладом. Крім «Орликів» (для дітей 10-13 років), українські націоналісти випускали також дитячі журнали «Малі друзі» та «Діти України».
Нині перевидання «Орликів» через брак коштів вийшло невеликим накладом – близько 500 примірників. Фінансування здійснювалось за рахунок пожертвувань приватних осіб. Вступне слово до журналу написав голова обласної спілки письменників України Євген Баран. Випуск дитячих журналів у підпіллі він вважає свідченням того, що упівці не просто боролись за незалежність, вони ще працювали на перспективу української держави.
«Упівський рух не був такий собі сам в собі, який не мав перспективи, не бачив державності, чи стратегія не вимальовувалася. Вона була! Бо інакше не думалось би про майбутнє покоління, яке має прийти і жити в Україні. Саме для цього покоління і робилися такі журнали», – наголошує письменник Євген Баран.
Частину перевиданих «Орликів» організатори передадуть до шкільних бібліотек, інші – розповсюджуватимуть у Центрі імені Степана Бандери під час патріотично-виховних заходів. У Клубі української інтелігенції сподіваються передрукувати більше підпільних видань УПА, якщо вдасться віднайти їхні оригінали.
Один із ініціаторів відтворення журналу – голова обласного Клубу української інтелігенції імені Богдана Лепкого Уляна Скальська. Вона пригадує своє здивування, коли книголюб, колекціонер раритетної літератури, лікар за фахом Микола Рудевич приніс до клубу журнал, що зберігся ще з 1951 року. Ідея перевидати видання виникла одразу. Відсканувати не ризикнули – папір міг розлізтися під руками. Довелось набирати на комп’ютері у видавництві «Грань», що діє при Клубі української інтелігенції.
«Вони в таких умовах видавали. Це були останні подвиги їхні. 1951 рік, журнальчик за березень, № 3. Вважали за потрібне кожного місяця такий журнал для дітей випускати, щоб то була система. Багато діточок брали участь у визвольному русі. Вони були зв’язковими, їм було легше пройти», – каже голова обласного Клубу української інтелігенції Уляна Скальська.
У тих, хто думає про дітей, є перспектива
У 1950-х роках вояки Української повстанської армії діяли в підпіллі. Отож літературу доводилось видавати таємно на друкарських машинках, на цигарковому папері і невеликим накладом. Крім «Орликів» (для дітей 10-13 років), українські націоналісти випускали також дитячі журнали «Малі друзі» та «Діти України».
Нині перевидання «Орликів» через брак коштів вийшло невеликим накладом – близько 500 примірників. Фінансування здійснювалось за рахунок пожертвувань приватних осіб. Вступне слово до журналу написав голова обласної спілки письменників України Євген Баран. Випуск дитячих журналів у підпіллі він вважає свідченням того, що упівці не просто боролись за незалежність, вони ще працювали на перспективу української держави.
«Упівський рух не був такий собі сам в собі, який не мав перспективи, не бачив державності, чи стратегія не вимальовувалася. Вона була! Бо інакше не думалось би про майбутнє покоління, яке має прийти і жити в Україні. Саме для цього покоління і робилися такі журнали», – наголошує письменник Євген Баран.
Частину перевиданих «Орликів» організатори передадуть до шкільних бібліотек, інші – розповсюджуватимуть у Центрі імені Степана Бандери під час патріотично-виховних заходів. У Клубі української інтелігенції сподіваються передрукувати більше підпільних видань УПА, якщо вдасться віднайти їхні оригінали.
