Квітневий виступ селян Павлоградщини проти «совєтів» тривав усього кілька днів. Повстання розпочалося з виступу групи з трьох десятків селян хутору Осадчого, вони не хотіли вступати в артілі й чинили спротив колективізації. Наступного дня до повстанців приєдналися інші односельці, а потім мешканці сусідніх сіл і районів. Озброєні мисливськими рушницями, кілками та вилами, селяни взяли під контроль телефонну лінію і почали розправлятися з партійним активом. Каральний загін міліції з обласного центру приборкував непокірливих селян два дні. Після поразки повстанців три десятка з них стратили, дві сотні вкинули до в’язниці.
Історики і краєзнавці на презентаціїПро події квітня 1930 року на Павлоградщині старожили пам’ятають досі, однак довгі роки про них боялись навіть згадувати, адже правда про збройний виступ означала б і правду про колективізацію в Україні в цілому.
Наразі напівзатерту сторінку літопису краю потроху відновлюють. Для першого наукового дослідження історики та краєзнавці-ентузіасти зібрали спогади очевидців та їхніх родин, документи з розсекречених архівів СБУ.
«Історію не можна переписувати, історію треба вивчати. Дуже багато архівних документів, фотографій 30-х років, майже 90 відсотків, знищено. Книга дає можливість розкрити проблему Павлоградського повстання як на документах з архівів, так і на спогадах», – каже директор Дніпропетровського національного історичного музею імені Яворницького Надія Капустіна.
Нащадки козаків не могли стерпіти колективізації?
Павлоградське повстання, впевнені історики, було одним із найпотужніших в Україні тих років. Можливо, воно та інші організовані вияви спротиву селян і передували подіям 1932-33 років: влада бачила, що покорити селян можна тільки вбивши.
А втім, в історії селянського спротиву ще багато «білих плям». Чому виступ розпочався саме в тих селах? Одна з версій істориків – генетично закладена волелюбність мешканців: повстання спалахнуло у селах на теренах колишніх запорозьких слобід. Знущань «совєтів» нащадки запорожців просто не могли стерпіти, стверджує місцевий краєзнавець Федір Гапчич.
«Забирали худобу, забирали в них реманент, конфісковували приватні будинки, а тих, хто був явно проти радянської влади, гнали до Сибіру», – зауважує краєзнавець, член пошукової експедиції.
Вивчити спротив на всій Східній Україні
Рідкісна фотографія учасників повстанняПерше дослідження павлоградських подій побачило світ з ініціативи й за фінансової підтримки міжнародної громадської організації «Інститут Україніки». Фундатор об'єднання Олексій Лазько каже: попереду ще багато роботи.
«Період колективізації дуже слабко вивчений. Наше завдання, завдання організації – вивчити всі рухи спротиву, в усіх областях Центральної та Східної України в той період», – зазначає Олексій Лазько.
До кінця року в Україні побачать світ дослідження руху спротиву радянській владі на Запоріжжі, на Полтавщині й Черкащині. Наступного року пошукові експедиції їдуть на Донеччину та Харківщину.
Наразі напівзатерту сторінку літопису краю потроху відновлюють. Для першого наукового дослідження історики та краєзнавці-ентузіасти зібрали спогади очевидців та їхніх родин, документи з розсекречених архівів СБУ.
«Історію не можна переписувати, історію треба вивчати. Дуже багато архівних документів, фотографій 30-х років, майже 90 відсотків, знищено. Книга дає можливість розкрити проблему Павлоградського повстання як на документах з архівів, так і на спогадах», – каже директор Дніпропетровського національного історичного музею імені Яворницького Надія Капустіна.
Нащадки козаків не могли стерпіти колективізації?
Павлоградське повстання, впевнені історики, було одним із найпотужніших в Україні тих років. Можливо, воно та інші організовані вияви спротиву селян і передували подіям 1932-33 років: влада бачила, що покорити селян можна тільки вбивши.
А втім, в історії селянського спротиву ще багато «білих плям». Чому виступ розпочався саме в тих селах? Одна з версій істориків – генетично закладена волелюбність мешканців: повстання спалахнуло у селах на теренах колишніх запорозьких слобід. Знущань «совєтів» нащадки запорожців просто не могли стерпіти, стверджує місцевий краєзнавець Федір Гапчич.
«Забирали худобу, забирали в них реманент, конфісковували приватні будинки, а тих, хто був явно проти радянської влади, гнали до Сибіру», – зауважує краєзнавець, член пошукової експедиції.
Вивчити спротив на всій Східній Україні
«Період колективізації дуже слабко вивчений. Наше завдання, завдання організації – вивчити всі рухи спротиву, в усіх областях Центральної та Східної України в той період», – зазначає Олексій Лазько.
До кінця року в Україні побачать світ дослідження руху спротиву радянській владі на Запоріжжі, на Полтавщині й Черкащині. Наступного року пошукові експедиції їдуть на Донеччину та Харківщину.
