За даними дослідження Світового банку, середньостатистичний український підприємець витрачає понад три місяці на рік, щоб пройти перевірки і отримати всі дозволи. У національному масштабі на цю процедуру щороку витрачається три мільярди гривень. Аналітики проекту кажуть, що в перспективі ці кошти могли б піти на розвиток малого підприємництва, а не на підтримку бюрократичної системи.
Через надмірну забюрократизованість державного апарату два роки тому в Україні запровадили єдині дозвільні центри. Втім, підприємці змін не відчули.
Щоб розпочати власну справу, сьогодні так само потрібно мати купу документів, серед яких сертифікати, ліцензії, довідки й дозволи. Крім того, в деяких містах України у дозвільних центрах не вистачає працівників, а тому доводиться викликати для перевірки спеціалістів із сусідніх регіонів.
Замість єдиного центру – інстанція за інстанцією
Із такою проблемою зустрівся підприємець Анатолій Партала, який мешкає у селищі Олександрівка, що на Донеччині. Чоловік вирішив приватизувати невеличкий ставок поблизу села і організувати там базу відпочинку – так званий «зелений туризм». Майже півроку підприємець намагається офіційно оформити свою діяльність і вже загубився у тій кількості документів, які слід отримати.
«Залежно від влади, повноваження переходять від району до області і назад. Мені кажуть: почекай іще півроку, щоб усе це було на законних підставах. Потрібно, щоб проект споруд і дамбу робив Донецьк, місцеві інститути. А ця гребля, цей ставок навіть не зареєстрований, він був нічийний. Як покинуте кошеня, з якого прагнуть зробити гарного кота. Мені доведеться повністю написати йому родовід», – розповів підприємець Радіо Свобода.
Щоб запустити свій бізнес, Анатолій Партала має пройти щонайменше вісім інстанцій у різних районах Донецької області.
На надмірну забюрократизованість українського бізнесу звертає увагу й експерт проекту «Інвестиційний клімат» Сергій Глущенко. За його словами, сертифікації і ліцензуванню в Україні підлягають майже всі види діяльності. Підганяють під стандарт навіть готельну справу і торгівлю антикваріатом.
За словами експерта, це неприпустимо для держави, що долучається до зони вільної торгівлі з ЄС. «Наявність сертифікату на сьогодні, будемо реалістами, не гарантує безпеки споживача. Це рудимент минулого», – каже Сергій Глущенко.
Через надмірну забюрократизованість державного апарату два роки тому в Україні запровадили єдині дозвільні центри. Втім, підприємці змін не відчули.
Щоб розпочати власну справу, сьогодні так само потрібно мати купу документів, серед яких сертифікати, ліцензії, довідки й дозволи. Крім того, в деяких містах України у дозвільних центрах не вистачає працівників, а тому доводиться викликати для перевірки спеціалістів із сусідніх регіонів.
Замість єдиного центру – інстанція за інстанцією
Із такою проблемою зустрівся підприємець Анатолій Партала, який мешкає у селищі Олександрівка, що на Донеччині. Чоловік вирішив приватизувати невеличкий ставок поблизу села і організувати там базу відпочинку – так званий «зелений туризм». Майже півроку підприємець намагається офіційно оформити свою діяльність і вже загубився у тій кількості документів, які слід отримати.
«Залежно від влади, повноваження переходять від району до області і назад. Мені кажуть: почекай іще півроку, щоб усе це було на законних підставах. Потрібно, щоб проект споруд і дамбу робив Донецьк, місцеві інститути. А ця гребля, цей ставок навіть не зареєстрований, він був нічийний. Як покинуте кошеня, з якого прагнуть зробити гарного кота. Мені доведеться повністю написати йому родовід», – розповів підприємець Радіо Свобода.
Щоб запустити свій бізнес, Анатолій Партала має пройти щонайменше вісім інстанцій у різних районах Донецької області.
На надмірну забюрократизованість українського бізнесу звертає увагу й експерт проекту «Інвестиційний клімат» Сергій Глущенко. За його словами, сертифікації і ліцензуванню в Україні підлягають майже всі види діяльності. Підганяють під стандарт навіть готельну справу і торгівлю антикваріатом.
За словами експерта, це неприпустимо для держави, що долучається до зони вільної торгівлі з ЄС. «Наявність сертифікату на сьогодні, будемо реалістами, не гарантує безпеки споживача. Це рудимент минулого», – каже Сергій Глущенко.
