Інна Кузнецова: 21 січня буде рік, як Ви очолюєте Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, а рік тому, 23 грудня в інтерв’ю Радіо Свобода Ви говорили про те, що наразі час великих можливостей, є час диверсифікувати економіку і змістити акценти з великого бізнесу на малий та середній.
«Чиновники можуть використати цей час для прогресивних змін і провести найкращі реформи».
Вдалося чи ні?
Олександра Кужель: Сказати, що на 100 відсотків, то ні. Тому що будь-яка зміна, будь-яке проведення реформи передбачає політичну єдність.
На жаль, 2009 рік нам продемонстрував, що у нас з цим найгірше, ніж з економічною кризою, це з політичною кризою. І практично все, що вдавалося робити, то це все зміни, які торкалися змін, які можна було провести через уряд. А реформи більшості передбачають зміни законодавства.
Наприклад, зараз про малий бізнес, якщо взяти кандидатів у президенти… І навіть «Скрябін» співає у пісні про малий і середній бізнес. Тобто, тільки ледачий не розмовляє про це. Я йому дякую за це, тому що, на жаль, про малий бізнес згадують у часи виборів.
Хоча хочу сказати, що назва нашої з Вами розмови «Держава чи бізнес: хто кого?», то треба з цього починати, а не закінчувати. Бо без позиції держави, без політичної волі розвитку середнього класу, тобто розвитку малого і середнього бізнесу, не передбачала жодна держава.
Навіть у ЄС, у дуже розвинених країнах, прийняли спільний акт ЄС щодо розвитку малого і середнього бізнесу, де першим пунктом є: маючи і приймаючи політичну волю в частині розвитку малого і середнього бізнесу ми зобов’язуємося…
Тобто, в кожній країні йде різний розвиток малого і середнього бізнесу, вони всі розуміють, що тільки починаючи з політичної волі...
– Тобто, ми працювали, але змістити оці акценти з великого бізнесу на малий нам не вдалося.
– Я хочу сказати, що ні. На жаль. На жаль, кризу витримав малий і середній бізнес, і витягнув країну з кризи в 2009 році малий і середній. Не великий.
Ви знаєте, що у нас були проблеми і в наших експортних галузях. Це і металургія, і хімія. І дуже дякую аграріям. А це є малий і середній бізнес. Це не великий. Малий і середній – це всі послуги, це торгівля. Це все вони витягнули на собі, рік сплачуючи податки, сплачуючи зарплату і не отримуючи жодної копійки кредитування.
Якщо зрівняти в інших країнах, як у цей час було в інших країнах в частині підтримки малого і середнього бізнесу, то практично всі країни поставили емісію, зробили серйозну емісію, і ніхто не казав, що найголовніше – це стримати інфляцію.
Зате ми сьогодні всім рапортуємо, що у нас в 2009-му інфляція менша, ніж у 2008-му. Перепрошую, всі експерти сміються з нас, тому що це є біда, коли гола економіка, без грошей, коли немає грошей у банках, коли немає грошей у підприємців, але ми кажемо про стриману інфляцію.
– Але ми рапортуємо, що завдяки малому бізнесу і розвитку підприємництва, ми стримали безробіття.
– Це 100 відсотків.
Коли я була в Америці, то вони були здивовані, бо вони очікували у нас дуже гіркі показники по зайнятості. А ось у них вони не можуть покращити по цей час після кризи питання зростання зайнятості населення.
Ми стримали. Але це не тому, що держава щось зробила. Єдине, що ми могли допомогти, то це ми взяли різну методологію.
Якщо Ви пам’ятаєте, у 2005 році проголосили «гільйотину» і було відрапортовано, що 5 тисяч актів скасовано. Ми пішли від іншого. І це мені запропонувала прем’єр. Вона каже, що, Олександро Володимирівно, не очікуй, що якісь міністерства, хтось зробить якісь кроки, а починай сама в тих міністерствах робити ті зміни.
І ми тоді звернулися до бізнесу. І антикризові заходи, які затвердила я, щодо 2009 року, були створені на пропозиціях самого бізнесу. І ці практично 100 постанов, розпоряджень, змін до законів, які ми провели, то це не була ідеологія, що придумав комітет або Кужель, це було те, на що були звернення підприємців. Це були зміни.
Я думаю, що, мабуть, вперше за 18 років ми серйозно перетрусили транспортну галузь – як перевезення вантажів, так і громадян, так і таксі. Це і вперше ми прийняли документ, який вже працював 6 років, закон, а не було документів – регулювання суднопостачання. Це ми втрачали серйозно експортний потенціал свій. Це було багато документів, які торкалися ринкової діяльності.
Але що зробили? Мені не так цікаво казати, як відчуття того, що не вдалося.
– От стосовно того, що не вдалося. Ми багато наприкінці року говорили про те, що мають бути зміни, до парламенту будуть подані зміни.
І от в передостанній робочий день старого року Держкомпідприємництво провело нараду, в якому схвалило проект закону «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва».
Ви це все затвердили, а потім…
– Ні, не затвердили. Я доповідала цей закон на громадській колегії. І ми домовилися, що до 15 січня ми отримуємо… Ми збираємо пропозиції і приймаємо остаточне рішення, голосуємо його, і тільки після того ми подаємо його через депутатів до Верховної Ради.
Чому я так ставлю наголос? Я ні в якому разі не візьму на себе відповідальність прийняти остаточне рішення. Повинне бути узгоджене воно. Тільки тоді ми зможемо через ВР, піднявши всіх підприємців України, змусити ухвалити цей закон.
Але ми з Вами розпочали з того, чому не пройшли гарні реформи. От зараз усі кандидати кажуть: у нас 85 органів контролю. Дійсно. Їх треба скоротити. Але тільки через зміни до закону.
У нас було 83 види ліцензування, а зараз 4 скоротили – 79. Ми подали на скорочення 8. І ледь-ледь скоротили 4.
Тобто, повинні всі політичні сили, які існують у парламенті України, зрозуміти, що треба не гаслами казати, що треба робити, а прийняти такі зміни до законів. Вони всі готові. Щодо боротьби з рейдерством, щодо скорочення ліцензування, щодо дозвільних процедур, які ми всі очікуємо і кажемо, що як гарно було б, якби за один день все отримати.
Але, на жаль, жодна реформа не може пройти без зміни законодавства. Бо всі ці негаразди, вся ця неприємна річ…
– Але, власне, спрощена система діяла доволі довго за указом.
– Недовго діяла, а діє по цей час 11 років. 11 років по указу. І є вже 12 постанов, які дають тлумачення того указу. Відверто, його ще років 5-6 тому треба було змінювати. Бо коли ми приймали цей указ, мінімальна зарплата була 63 гривні, а зараз вона 670, може, 600 з лишнім гривень. Тобто, він не відчуває ситуації, яка є.
Але я хотіла б повернутися до того, що не вдалося, що найболючіше для мене. Вперше за 18 років прем’єр зустрілася з людьми, які працюють на ринку. На жаль, ніхто до них не спускався. Знаєте, вважали, що такі «отброси». Вона боляче дуже сприйняла цю зустріч. Каже: вони раби.
Вони дійсно раби. Ми підготували дві постанови, дуже прозорі, зрозумілі, яким чином урегулювати це питання. Але жоден місцевий орган влади не опікувався цим. Їм чомусь нецікаво.
Я отримала серйозну команду ворогів – це власники ринків. Навіть народний депутат, пан Фельдман, замовними статтями хоча б один раз на тиждень на мене виходить.
Я сьогодні дивилася економіку по одному ринку. Він 6 ринків у Харкові має. За заключення договорів він зараз бере по 100 гривень. А у людей не збільшилася купівельна спроможність. На сьогоднішній день це не збільшення економіки. Це все йде рецесія.
– Але, з іншого боку, у Прем’єр-міністра є фракція у парламенті. І пан Фельдман належить до цієї фракції.
– Так. Я й про це кажу. Я здивована позицією деяких депутатів, які незалежно… Повірте, у мене половина власників ринків – половина Партії регіонів. Є власники у кожній фракції. У кожній: і в БЮТі, в будь-якій.
От є питання, в якому вони єдині. Це питання власності, там, де заробляються гроші. І це ж не фракція Юлії Володимирівни була проти, це один пан Фельдман, до якого теж дуже багато є питань.
Я розумію, що можна бути найкращим меценатом у Харківській області, але за які кошти? Якщо я подивилася, а там просто страшенна вартість оренди і таке інше.
Але питання полягає в одному. Є інструментарій, який прийняв Кабмін. Як підняти людей? Як підняти людей вимагати, щоб їх виконували?
Я не можу змусити мера. Є закон про місцеве самоврядування. А в прокуратуру я написала вже листів з 10, щоб перевірили виконання постанови.
До власника ринку може прийти прокуратура або управління з контролю за цінами. І коли я звертаюся до людей: ви встаньте на свій власний захист, то вони бояться. Вони відверто кажуть: Олександро Володимирівно, ми боїмося – з нами не заключать договір.
– Тобто, це ті люди, які працюють на ринках, які мають торгові точки?
– Так. Уявіть собі, взимку ви стоїте на точці. Платний туалет – 1,50. Вони часто за туалет, перепрошую, сплачують більше, ніж наторговують за день.
Тобто, ми повинні зрозуміти, що є різні продавці. Є ті, які заробляють гарно, є ті, які виживають.
– Ну, є ті, які хутром торгують, а є ті, які сірниками.
– Або пакетиками. І це питання найболючіше. Я кожного дня отримую телеграми. Наприклад, сьогодні зранку мені телефонували, що комунальний ринок у Чернівцях «Калінінський» підняв на 40% оренду.
Перепрошую, у мене немає слів. Постанова Кабміну на зниження, на приведення до порядку, на підтримку людей, що, слава Богу, вони сплачують наперед податки, вони не йдуть до фонду зайнятості, а ми маємо таку ситуацію.
– Держкомпідприємництва проводив з подальшою метою спрощення умов входження і бізнес моніторинг серед представників різних сфер. Які результати отримали?
– Найтяжча робота була, яку ми підняли за 18 років вперше, тому що була особисто підтримка, відверта підтримка прем’єра, якщо б не вона, то ми просто його б не провели, це питання інвентаризації адміністративних послуг.
Це страшенний був супротив. Ми зараз провели вже 9 інвентаризацій у міністерствах. Вилазять такі речі! Тобто, у нас кожне міністерство – практично розрахунковий орган, який займається будь-якими, за гроші, напрямками.
Почали аналізувати підприємства, які є в регулюванні того чи іншого міністерства, тобто на його впливі. Багато міністрів просто навіть не знає ті підприємства, які працюють на державній власності і просто давно вже займаються бізнесом. Це дуже тяжка ситуація.
Друга. Ми вперше створили у 20 осіб єдиний офіс при Держпідприємництві, який має одну мету: безкоштовно на стратегічні проекти, які затверджує Кабмін, допомогти інвестору пройти всі дозвільні процедури.
Тобто, бачите, ми знову йдемо знизу. Ми хочемо взяти інвестора, прийти і з ним подивитися, як він отримує земельну ділянку, і складаємо повну реєстраційну карту. Ми хочемо разом з інвестором подивитися, як він отримує дозвіл на будівництво. Разом з ним пройти.
Тобто, це знімає питання хабара. І ми бачимо всю процедуру.
Ми зараз по кожному міністерству, а це 20 чоловік, які складають регламентну карту по кожному з напрямків, бо іншого немає виходу. Або ми самі будемо змінювати…
Ну, чекати, що будь-яка зміна влади… Повірте, нічого не змінить. Прийде новий міністр, який жоден не хоче знімати свої додаткові функції і сказати: давайте зробимо таку процедуру, щоб до мене ніхто не ходив. Немає жодного! І всі кажуть: Кужель, ти хочеш натягнути на себе? Я кажу: ні! Я хочу пройти разом з ними за руку.
Іноді люди кажуть: Ви хоч раз пройшли цю процедуру, яку Ви нам запропонували? Оце я бажаю кожному політику, який каже, що дуже тяжко, щоб він зрозумів, чому Кужель… Я не противна, не зла. От кожен керівник виконавчого органу приходить і каже: Кужель, за що ти мене так не любиш? Так кожен заходить.
Я вас дуже всіх люблю. Але я виписую процедуру, по якій я завтра і ви завтра, от вас знімуть з посади, і ви будете по цій процедурі йти. Скажете: дякую Богові, що вона спрощена! Ви ж не будете все життя міністром.
От якщо б розуміння було таке.
І відверто хочу сказати, що ті 100 рішень, які ми провели, то це була виключна підтримка прем’єра. Виключна. І я тут не маю ніякої ідеології щодо виборів, повірте, я просто констатую факт.
– Але з того, скільки разів Ви сказали «прем’єр» і «підтримка», висновок ми зробили, за кого голосуватиме Олександра Кужель.
– Ні. Я хочу сказати, що є дуже велика перемога. Перемога в тому, що малий і середній бізнес не можна яким завгодно чином змусити голосувати за будь-кого.
Коли була Помаранчева революція, знаєте, інколи було боляче бачити, як таксисти їздили з помаранчевими прапорцями. Я думаю: я для них стільки зробила, а вони за помаранчевих. Але хочу сказати, що це є перемога, бо малий і середній бізнес голосує так, як вважає за необхідне. Це є якраз один з дуже серйозних прошарків демократії.
Але єдине, щоб я до нього просила, щоб вони на себе відповідальність брали. Бо коли вони не можуть зустрітися зі власним мером і кажуть потім мені, що вони його не обирали…
– А Ви можете з ним, до речі, зустрітися?
– Я? Так. Зі мною тяжко не зустрітися, бо вони знають, що я людина публічна, і вийду, це все скажу. І зі мною тяжко не зустрітися не тільки меру, а будь-кому, бо я маю ідеологію, яку я не змінюю 16 років. За це я маю повагу, що я не бігаю, змінюючи свою ідеологію. У мене одна ідеологія: створення нормальних умов для бізнесу, незалежно від тих політичних сил, які приходять працювати.
Хочу сказати, що наш комітет і всі об’єднання підприємців повинні працювати зі всіма політичними силами. Тільки тоді можна провести реформи.
– Стосовно співпраці зі всіма політичними силами. Кілька місяців тому Віктор Янукович говорив про те, що обіцяють вони зробити податкові канікули для малого бізнесу.
І навіть говорив про те, що їхня політична сила вже підготувала законопроект, який передбачає введення податкових канікул. Цей законопроект уже зареєстрований у парламенті. І обіцяли його прийняти.
Наскільки Ви знайомі з цим законопроектом? І якщо прем’єр за Вас, там законопроект готовий, то в чому проблема?
– Я не сприймаю реформи, які не є обрахованими. Тобто, я не захисник підприємців. Державний комітет з питань регуляторної політики повинен знайти паритет між державою, споживачем і бізнесом. Не може бути податкових канікул, якщо я Вам скажу одну цифру.
Сьогодні зі 100 відсотків зареєстрованих підприємств в Україні 97 відсотків – малі і середні. Ви кому дасте податкові канікули? Хто буде сплачувати до бюджету?
– Так уже й так усі податки, всі кажуть, що сплачені наперед.
– Перепрошую, ідеологія оподаткування може використовуватися як пільга тільки в частині. Я ж багато вивчала країн. На 2-3 місяці, якщо це є новостворене підприємство.
І місцева влада частіше у всіх країнах світу – це не загальні державні податки звільнені, а місцеві. Тільки для того, щоб ви створили нові робочі місця. Бо головний податок, який іде до місцевої влади, то це податок з ваших доходів. І вони можуть сказати: давайте ви мені 3 місяці не сплачуйте оренду або не сплачуйте мені податок на землю, бо найголовніше – це щоб у мене створилися нові робочі місця, тоді я знаю, що ці кошти йдуть у бюджет.
Ця система спрощення оподаткування… Спрощенішої, ніж наша спрощена система, немає у світі. Тобто, якби її не чіпали, а покращили у тому вигляді, в якому ми зараз відпрацьовуємо з бізнесом, то це було б найкраще.
Сьогодні бізнесу, якщо б мене запитали, на що, я вважаю, треба поставити наголос? Перше – це кредитно-гарантійна підтримка. І тоді, давши цю кредитно-гарантійну підтримку, пройти процедури, зробити якомога максимально, щоб підприємець не зустрічався з державним службовцем.
От мені приємно, (слово незрозуміле) проаналізувала роботу дозвільних центрів і там, де вже працюють дозвільні центри, корупції менше на 50 відсотків. Тобто, це є вже результат. Це є зрозумілим, що треба робити.
Але, на жаль, все залежить від політичної волі, з того, з чого ми з Вами починали. Коли є політична воля керівництва, от усі політичні сили сказали: ми будемо розвивати цей напрямок, тоді можливо провести.
У державних закупівлях у Європі обов’язково передбачається малому бізнесу квота – експортна підтримка. Це треба державою вкласти і допомогти малому бізнесу виходити. Через що можна зробити? Віддайте частину виставкової площі на виставках малому бізнесу безкоштовно…
– Ви каже, що 97 відсотків – це малий бізнес. То вже ж не буде кому.
– Можна кому. І щоб не державний службовець визначав. Якщо це виставка меблів, то віддайте Асоціації меблевиків, дайте їм, що вони мають право два рази на рік на таку площу виставити, а вони самі, асоціація, дадуть напрямок, а не державні службовці. Не буде ніякої корупції, бо вони знають, які меблі є конкурентоспроможні і таке інше. І так по будь-якому напрямку.
Ми таким чином допоможемо малому і середньому бізнесу. Тому що в кожній країні виведення питання на експорт важливіше.
Що ми зараз за дуже важливий напрямок взяли? Реміснича діяльність. Ніхто нею ніколи не займався. Ми зараз готуємо постанову про кластер в західній Україні. Це допоможе кожній людині в кожному селі, яка працює, яка зробила цю ковдру, простирадло, допомогти їм з сировиною і найголовніше – з продажем. Такий кластер зробити, починаючи з Івано-Франківська, на західну Україну. Це буде краще.
Якщо ж їм ще трошки дати фінансової допомоги, повірте, це буде краще, ніж будь-які податкові канікули.
– Ми розказуємо про те, що ми в принципі все стараємося для малого бізнесу, хай не все й виходить.
Незадовго до ефіру я спілкувалася з головою Асоціації вільних профспілок автотранспортників України Андрієм Корчинським зі Львова.
Андрій Корчинський: Нам обіцяли, що наші представники профспілок будуть у всіх робочих групах, які є по автобусних перевезеннях, по вантажних перевезеннях, по таксоперевезеннях, будуть обов’язково наші представники. На превеликий жаль, цього немає. Але ми будемо того добиватися.
Зараз безпосередньо я хочу сказати так, що є два законопроекти по спрощеній системі оподаткування, які повинні прийти на зміну указу Президента про спрощену систему, тобто, про єдиний податок. Є досить багато. Ті законопроекти, які були запропоновані Кужель і Терьохіним, їх є два. Вони висять на Держкомпідприємництві.
Той, який був запропонований у жовтні, то там взагалі перевізники були викинені з тієї спрощеної системи. (Фраза незрозуміла) види діяльності, які не підлягають під спрощену систему. І там були безпосередньо перевезення пасажирські та вантажні перевезення. Вони туди не підпадали.
Тому ми її опротестували зразу і сказали, що ми будемо готуватися до свого всеукраїнського страйку, якщо така система буде впроваджена, то однозначно, що ми піднімемо на ноги всю Україну.
– Будете готуватися до страйку?
– Ні-ні. Я розумію, про що він каже. Я коли побачила цей законопроект…
Чому ми сіли писати самі? Ми взяли за основу законопроект, який опрацьовувався до цього в комітеті, і закрилися в кімнаті з Оксаною Продан, це Рада підприємців Кабінету міністрів.
Те, що ми підготували, то вже є адаптований варіант. Я на 100 відсотків підтримую, що не можна перевізників викидати.
Хоча, відверто сказати, в галузі йде скандал. Половина галузі перевізників вимагає скасування спрощеної системи оподаткування. Це щоб було відверто.
А щодо пана Корчинського, то я просила б почитнати день із сайту. Побачили документ, який виноситься на обговорення, – до нас звертатися.
«Чиновники можуть використати цей час для прогресивних змін і провести найкращі реформи».
Вдалося чи ні?
Олександра Кужель: Сказати, що на 100 відсотків, то ні. Тому що будь-яка зміна, будь-яке проведення реформи передбачає політичну єдність.
На жаль, 2009 рік нам продемонстрував, що у нас з цим найгірше, ніж з економічною кризою, це з політичною кризою. І практично все, що вдавалося робити, то це все зміни, які торкалися змін, які можна було провести через уряд. А реформи більшості передбачають зміни законодавства.
Наприклад, зараз про малий бізнес, якщо взяти кандидатів у президенти… І навіть «Скрябін» співає у пісні про малий і середній бізнес. Тобто, тільки ледачий не розмовляє про це. Я йому дякую за це, тому що, на жаль, про малий бізнес згадують у часи виборів.
Хоча хочу сказати, що назва нашої з Вами розмови «Держава чи бізнес: хто кого?», то треба з цього починати, а не закінчувати. Бо без позиції держави, без політичної волі розвитку середнього класу, тобто розвитку малого і середнього бізнесу, не передбачала жодна держава.
Навіть у ЄС, у дуже розвинених країнах, прийняли спільний акт ЄС щодо розвитку малого і середнього бізнесу, де першим пунктом є: маючи і приймаючи політичну волю в частині розвитку малого і середнього бізнесу ми зобов’язуємося…
Тобто, в кожній країні йде різний розвиток малого і середнього бізнесу, вони всі розуміють, що тільки починаючи з політичної волі...
– Тобто, ми працювали, але змістити оці акценти з великого бізнесу на малий нам не вдалося.
Кризу витримав малий і середній бізнес, і витягнув країну з кризи в 2009 році.
Ви знаєте, що у нас були проблеми і в наших експортних галузях. Це і металургія, і хімія. І дуже дякую аграріям. А це є малий і середній бізнес. Це не великий. Малий і середній – це всі послуги, це торгівля. Це все вони витягнули на собі, рік сплачуючи податки, сплачуючи зарплату і не отримуючи жодної копійки кредитування.
Якщо зрівняти в інших країнах, як у цей час було в інших країнах в частині підтримки малого і середнього бізнесу, то практично всі країни поставили емісію, зробили серйозну емісію, і ніхто не казав, що найголовніше – це стримати інфляцію.
Зате ми сьогодні всім рапортуємо, що у нас в 2009-му інфляція менша, ніж у 2008-му. Перепрошую, всі експерти сміються з нас, тому що це є біда, коли гола економіка, без грошей, коли немає грошей у банках, коли немає грошей у підприємців, але ми кажемо про стриману інфляцію.
– Але ми рапортуємо, що завдяки малому бізнесу і розвитку підприємництва, ми стримали безробіття.
– Це 100 відсотків.
Коли я була в Америці, то вони були здивовані, бо вони очікували у нас дуже гіркі показники по зайнятості. А ось у них вони не можуть покращити по цей час після кризи питання зростання зайнятості населення.
Ми стримали. Але це не тому, що держава щось зробила. Єдине, що ми могли допомогти, то це ми взяли різну методологію.
Якщо Ви пам’ятаєте, у 2005 році проголосили «гільйотину» і було відрапортовано, що 5 тисяч актів скасовано. Ми пішли від іншого. І це мені запропонувала прем’єр. Вона каже, що, Олександро Володимирівно, не очікуй, що якісь міністерства, хтось зробить якісь кроки, а починай сама в тих міністерствах робити ті зміни.
І ми тоді звернулися до бізнесу. І антикризові заходи, які затвердила я, щодо 2009 року, були створені на пропозиціях самого бізнесу. І ці практично 100 постанов, розпоряджень, змін до законів, які ми провели, то це не була ідеологія, що придумав комітет або Кужель, це було те, на що були звернення підприємців. Це були зміни.
Я думаю, що, мабуть, вперше за 18 років ми серйозно перетрусили транспортну галузь – як перевезення вантажів, так і громадян, так і таксі. Це і вперше ми прийняли документ, який вже працював 6 років, закон, а не було документів – регулювання суднопостачання. Це ми втрачали серйозно експортний потенціал свій. Це було багато документів, які торкалися ринкової діяльності.
Але що зробили? Мені не так цікаво казати, як відчуття того, що не вдалося.
– От стосовно того, що не вдалося. Ми багато наприкінці року говорили про те, що мають бути зміни, до парламенту будуть подані зміни.
І от в передостанній робочий день старого року Держкомпідприємництво провело нараду, в якому схвалило проект закону «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва».
Ви це все затвердили, а потім…
– Ні, не затвердили. Я доповідала цей закон на громадській колегії. І ми домовилися, що до 15 січня ми отримуємо… Ми збираємо пропозиції і приймаємо остаточне рішення, голосуємо його, і тільки після того ми подаємо його через депутатів до Верховної Ради.
Чому я так ставлю наголос? Я ні в якому разі не візьму на себе відповідальність прийняти остаточне рішення. Повинне бути узгоджене воно. Тільки тоді ми зможемо через ВР, піднявши всіх підприємців України, змусити ухвалити цей закон.
Але ми з Вами розпочали з того, чому не пройшли гарні реформи. От зараз усі кандидати кажуть: у нас 85 органів контролю. Дійсно. Їх треба скоротити. Але тільки через зміни до закону.
У нас було 83 види ліцензування, а зараз 4 скоротили – 79. Ми подали на скорочення 8. І ледь-ледь скоротили 4.
Тобто, повинні всі політичні сили, які існують у парламенті України, зрозуміти, що треба не гаслами казати, що треба робити, а прийняти такі зміни до законів. Вони всі готові. Щодо боротьби з рейдерством, щодо скорочення ліцензування, щодо дозвільних процедур, які ми всі очікуємо і кажемо, що як гарно було б, якби за один день все отримати.
Але, на жаль, жодна реформа не може пройти без зміни законодавства. Бо всі ці негаразди, вся ця неприємна річ…
– Але, власне, спрощена система діяла доволі довго за указом.
– Недовго діяла, а діє по цей час 11 років. 11 років по указу. І є вже 12 постанов, які дають тлумачення того указу. Відверто, його ще років 5-6 тому треба було змінювати. Бо коли ми приймали цей указ, мінімальна зарплата була 63 гривні, а зараз вона 670, може, 600 з лишнім гривень. Тобто, він не відчуває ситуації, яка є.
Але я хотіла б повернутися до того, що не вдалося, що найболючіше для мене. Вперше за 18 років прем’єр зустрілася з людьми, які працюють на ринку. На жаль, ніхто до них не спускався. Знаєте, вважали, що такі «отброси». Вона боляче дуже сприйняла цю зустріч. Каже: вони раби.
Вони дійсно раби. Ми підготували дві постанови, дуже прозорі, зрозумілі, яким чином урегулювати це питання. Але жоден місцевий орган влади не опікувався цим. Їм чомусь нецікаво.
Я отримала серйозну команду ворогів – це власники ринків. Навіть народний депутат, пан Фельдман, замовними статтями хоча б один раз на тиждень на мене виходить.
Я сьогодні дивилася економіку по одному ринку. Він 6 ринків у Харкові має. За заключення договорів він зараз бере по 100 гривень. А у людей не збільшилася купівельна спроможність. На сьогоднішній день це не збільшення економіки. Це все йде рецесія.
– Але, з іншого боку, у Прем’єр-міністра є фракція у парламенті. І пан Фельдман належить до цієї фракції.
– Так. Я й про це кажу. Я здивована позицією деяких депутатів, які незалежно… Повірте, у мене половина власників ринків – половина Партії регіонів. Є власники у кожній фракції. У кожній: і в БЮТі, в будь-якій.
От є питання, в якому вони єдині. Це питання власності, там, де заробляються гроші. І це ж не фракція Юлії Володимирівни була проти, це один пан Фельдман, до якого теж дуже багато є питань.
Я розумію, що можна бути найкращим меценатом у Харківській області, але за які кошти? Якщо я подивилася, а там просто страшенна вартість оренди і таке інше.
Але питання полягає в одному. Є інструментарій, який прийняв Кабмін. Як підняти людей? Як підняти людей вимагати, щоб їх виконували?
Я не можу змусити мера. Є закон про місцеве самоврядування. А в прокуратуру я написала вже листів з 10, щоб перевірили виконання постанови.
До власника ринку може прийти прокуратура або управління з контролю за цінами. І коли я звертаюся до людей: ви встаньте на свій власний захист, то вони бояться. Вони відверто кажуть: Олександро Володимирівно, ми боїмося – з нами не заключать договір.
– Тобто, це ті люди, які працюють на ринках, які мають торгові точки?
– Так. Уявіть собі, взимку ви стоїте на точці. Платний туалет – 1,50. Вони часто за туалет, перепрошую, сплачують більше, ніж наторговують за день.
Тобто, ми повинні зрозуміти, що є різні продавці. Є ті, які заробляють гарно, є ті, які виживають.
– Ну, є ті, які хутром торгують, а є ті, які сірниками.
– Або пакетиками. І це питання найболючіше. Я кожного дня отримую телеграми. Наприклад, сьогодні зранку мені телефонували, що комунальний ринок у Чернівцях «Калінінський» підняв на 40% оренду.
Перепрошую, у мене немає слів. Постанова Кабміну на зниження, на приведення до порядку, на підтримку людей, що, слава Богу, вони сплачують наперед податки, вони не йдуть до фонду зайнятості, а ми маємо таку ситуацію.
– Держкомпідприємництва проводив з подальшою метою спрощення умов входження і бізнес моніторинг серед представників різних сфер. Які результати отримали?
Це страшенний був супротив. Ми зараз провели вже 9 інвентаризацій у міністерствах. Вилазять такі речі! Тобто, у нас кожне міністерство – практично розрахунковий орган, який займається будь-якими, за гроші, напрямками.
Почали аналізувати підприємства, які є в регулюванні того чи іншого міністерства, тобто на його впливі. Багато міністрів просто навіть не знає ті підприємства, які працюють на державній власності і просто давно вже займаються бізнесом. Це дуже тяжка ситуація.
Друга. Ми вперше створили у 20 осіб єдиний офіс при Держпідприємництві, який має одну мету: безкоштовно на стратегічні проекти, які затверджує Кабмін, допомогти інвестору пройти всі дозвільні процедури.
Тобто, бачите, ми знову йдемо знизу. Ми хочемо взяти інвестора, прийти і з ним подивитися, як він отримує земельну ділянку, і складаємо повну реєстраційну карту. Ми хочемо разом з інвестором подивитися, як він отримує дозвіл на будівництво. Разом з ним пройти.
Тобто, це знімає питання хабара. І ми бачимо всю процедуру.
Ми зараз по кожному міністерству, а це 20 чоловік, які складають регламентну карту по кожному з напрямків, бо іншого немає виходу. Або ми самі будемо змінювати…
Ну, чекати, що будь-яка зміна влади… Повірте, нічого не змінить. Прийде новий міністр, який жоден не хоче знімати свої додаткові функції і сказати: давайте зробимо таку процедуру, щоб до мене ніхто не ходив. Немає жодного! І всі кажуть: Кужель, ти хочеш натягнути на себе? Я кажу: ні! Я хочу пройти разом з ними за руку.
Іноді люди кажуть: Ви хоч раз пройшли цю процедуру, яку Ви нам запропонували? Оце я бажаю кожному політику, який каже, що дуже тяжко, щоб він зрозумів, чому Кужель… Я не противна, не зла. От кожен керівник виконавчого органу приходить і каже: Кужель, за що ти мене так не любиш? Так кожен заходить.
Я вас дуже всіх люблю. Але я виписую процедуру, по якій я завтра і ви завтра, от вас знімуть з посади, і ви будете по цій процедурі йти. Скажете: дякую Богові, що вона спрощена! Ви ж не будете все життя міністром.
От якщо б розуміння було таке.
І відверто хочу сказати, що ті 100 рішень, які ми провели, то це була виключна підтримка прем’єра. Виключна. І я тут не маю ніякої ідеології щодо виборів, повірте, я просто констатую факт.
– Але з того, скільки разів Ви сказали «прем’єр» і «підтримка», висновок ми зробили, за кого голосуватиме Олександра Кужель.
Коли була Помаранчева революція, знаєте, інколи було боляче бачити, як таксисти їздили з помаранчевими прапорцями. Я думаю: я для них стільки зробила, а вони за помаранчевих. Але хочу сказати, що це є перемога, бо малий і середній бізнес голосує так, як вважає за необхідне. Це є якраз один з дуже серйозних прошарків демократії.
Але єдине, щоб я до нього просила, щоб вони на себе відповідальність брали. Бо коли вони не можуть зустрітися зі власним мером і кажуть потім мені, що вони його не обирали…
– А Ви можете з ним, до речі, зустрітися?
– Я? Так. Зі мною тяжко не зустрітися, бо вони знають, що я людина публічна, і вийду, це все скажу. І зі мною тяжко не зустрітися не тільки меру, а будь-кому, бо я маю ідеологію, яку я не змінюю 16 років. За це я маю повагу, що я не бігаю, змінюючи свою ідеологію. У мене одна ідеологія: створення нормальних умов для бізнесу, незалежно від тих політичних сил, які приходять працювати.
Хочу сказати, що наш комітет і всі об’єднання підприємців повинні працювати зі всіма політичними силами. Тільки тоді можна провести реформи.
– Стосовно співпраці зі всіма політичними силами. Кілька місяців тому Віктор Янукович говорив про те, що обіцяють вони зробити податкові канікули для малого бізнесу.
І навіть говорив про те, що їхня політична сила вже підготувала законопроект, який передбачає введення податкових канікул. Цей законопроект уже зареєстрований у парламенті. І обіцяли його прийняти.
Наскільки Ви знайомі з цим законопроектом? І якщо прем’єр за Вас, там законопроект готовий, то в чому проблема?
Сьогодні зі 100 відсотків зареєстрованих підприємств в Україні 97 відсотків – малі і середні. Ви кому дасте податкові канікули? Хто буде сплачувати до бюджету?
– Так уже й так усі податки, всі кажуть, що сплачені наперед.
– Перепрошую, ідеологія оподаткування може використовуватися як пільга тільки в частині. Я ж багато вивчала країн. На 2-3 місяці, якщо це є новостворене підприємство.
І місцева влада частіше у всіх країнах світу – це не загальні державні податки звільнені, а місцеві. Тільки для того, щоб ви створили нові робочі місця. Бо головний податок, який іде до місцевої влади, то це податок з ваших доходів. І вони можуть сказати: давайте ви мені 3 місяці не сплачуйте оренду або не сплачуйте мені податок на землю, бо найголовніше – це щоб у мене створилися нові робочі місця, тоді я знаю, що ці кошти йдуть у бюджет.
Ця система спрощення оподаткування… Спрощенішої, ніж наша спрощена система, немає у світі. Тобто, якби її не чіпали, а покращили у тому вигляді, в якому ми зараз відпрацьовуємо з бізнесом, то це було б найкраще.
Сьогодні бізнесу, якщо б мене запитали, на що, я вважаю, треба поставити наголос? Перше – це кредитно-гарантійна підтримка. І тоді, давши цю кредитно-гарантійну підтримку, пройти процедури, зробити якомога максимально, щоб підприємець не зустрічався з державним службовцем.
От мені приємно, (слово незрозуміле) проаналізувала роботу дозвільних центрів і там, де вже працюють дозвільні центри, корупції менше на 50 відсотків. Тобто, це є вже результат. Це є зрозумілим, що треба робити.
Але, на жаль, все залежить від політичної волі, з того, з чого ми з Вами починали. Коли є політична воля керівництва, от усі політичні сили сказали: ми будемо розвивати цей напрямок, тоді можливо провести.
У державних закупівлях у Європі обов’язково передбачається малому бізнесу квота – експортна підтримка. Це треба державою вкласти і допомогти малому бізнесу виходити. Через що можна зробити? Віддайте частину виставкової площі на виставках малому бізнесу безкоштовно…
– Ви каже, що 97 відсотків – це малий бізнес. То вже ж не буде кому.
– Можна кому. І щоб не державний службовець визначав. Якщо це виставка меблів, то віддайте Асоціації меблевиків, дайте їм, що вони мають право два рази на рік на таку площу виставити, а вони самі, асоціація, дадуть напрямок, а не державні службовці. Не буде ніякої корупції, бо вони знають, які меблі є конкурентоспроможні і таке інше. І так по будь-якому напрямку.
Ми таким чином допоможемо малому і середньому бізнесу. Тому що в кожній країні виведення питання на експорт важливіше.
Що ми зараз за дуже важливий напрямок взяли? Реміснича діяльність. Ніхто нею ніколи не займався. Ми зараз готуємо постанову про кластер в західній Україні. Це допоможе кожній людині в кожному селі, яка працює, яка зробила цю ковдру, простирадло, допомогти їм з сировиною і найголовніше – з продажем. Такий кластер зробити, починаючи з Івано-Франківська, на західну Україну. Це буде краще.
Якщо ж їм ще трошки дати фінансової допомоги, повірте, це буде краще, ніж будь-які податкові канікули.
– Ми розказуємо про те, що ми в принципі все стараємося для малого бізнесу, хай не все й виходить.
Незадовго до ефіру я спілкувалася з головою Асоціації вільних профспілок автотранспортників України Андрієм Корчинським зі Львова.
Андрій Корчинський: Нам обіцяли, що наші представники профспілок будуть у всіх робочих групах, які є по автобусних перевезеннях, по вантажних перевезеннях, по таксоперевезеннях, будуть обов’язково наші представники. На превеликий жаль, цього немає. Але ми будемо того добиватися.
Зараз безпосередньо я хочу сказати так, що є два законопроекти по спрощеній системі оподаткування, які повинні прийти на зміну указу Президента про спрощену систему, тобто, про єдиний податок. Є досить багато. Ті законопроекти, які були запропоновані Кужель і Терьохіним, їх є два. Вони висять на Держкомпідприємництві.
Той, який був запропонований у жовтні, то там взагалі перевізники були викинені з тієї спрощеної системи. (Фраза незрозуміла) види діяльності, які не підлягають під спрощену систему. І там були безпосередньо перевезення пасажирські та вантажні перевезення. Вони туди не підпадали.
Тому ми її опротестували зразу і сказали, що ми будемо готуватися до свого всеукраїнського страйку, якщо така система буде впроваджена, то однозначно, що ми піднімемо на ноги всю Україну.
– Будете готуватися до страйку?
Чому ми сіли писати самі? Ми взяли за основу законопроект, який опрацьовувався до цього в комітеті, і закрилися в кімнаті з Оксаною Продан, це Рада підприємців Кабінету міністрів.
Те, що ми підготували, то вже є адаптований варіант. Я на 100 відсотків підтримую, що не можна перевізників викидати.
Хоча, відверто сказати, в галузі йде скандал. Половина галузі перевізників вимагає скасування спрощеної системи оподаткування. Це щоб було відверто.
А щодо пана Корчинського, то я просила б почитнати день із сайту. Побачили документ, який виноситься на обговорення, – до нас звертатися.
