Парча, атлас, оксамит, віртуозна вишивка сріблом, золоте гаптування, бісер, стеклярус, лелітки… Музейна колекція текстильних церковних речей у Дніпропетровську налічує понад півтисячі експонатів. Початок зібранню дав майже сто років тому академік Дмитро Яворницький, він відшукав найцінніші речі із колишніх козацьких церков краю і дивом врятував від знищення радянською владою.
Плащаниці, воздухи, покрівці, антимінси, сударії – це канонічні речі, які віряни у церкві бачать нечасто, тільки під час великих свят. У музеї ж вони, з огляду на художню цінність, взагалі виставлені вперше, каже старший науковий співробітник Алла Москалець.
«Ми представляємо колекцію, яка вже сто років не фігурувала на виставках. Це текстиль сімнадцятого – початку двадцятого століття», – зазначає музейна співробітниця.
У козацькій церкві служили в одязі «з царського плеча»?
МитраОдин із найцікавіших експонатів виставки – розшитий золотом сакос, елемент одягу архієрея. Він потрапив до музею з села Покровського, з церкви останньої Запорозької Січі. За переказом, у який вірив і сам Яворницький, цю одіж пошили з царського жупана. Найімовірніше, до козацької церкви одежину передали як дарунок. Однак загадка літер «ЕАК», вигаптуваних на сакосі, досі дослідниками не розкрита, говорить співробітниця музею Алла Москалець.
«За легендою, цей сакос перешитий з одягу царя. Він довгий час зберігався в ризниці Покровської січової церкви. Потім через кількох власників сакос був переданий до музею», – розповідає про перлини виставки науковець.
У музеї знайшли прихисток речі і з нині діючих храмів, і зі зруйнованих. Радянський період, кажуть науковці, був періодом значних втрат для колекції церковних старожитностей. Так, у післявоєнні роки із зібрання Яворницького влада вилучила цілу низку предметів, які буцімто «не мали музейного значення».
Відвідувачам виставки музейники також розповідають про призначення того чи іншого сакрального предмета та символіку зображень. Усі експонати мають безперечну духовну цінність, кажуть науковці, однак будуть цікаві й людям, далеким від церкви. Адже все це – витвори мистецтва, виконані у давніх, напівзабутих і надзвичайно складних техніках.
Виставка триватиме до першого липня.
Дніпропетровський історичний музей імені Д.І Яворницького – один із найстаріший музеїв України, йому 160 років. Цього року отримав статус національного.
Плащаниці, воздухи, покрівці, антимінси, сударії – це канонічні речі, які віряни у церкві бачать нечасто, тільки під час великих свят. У музеї ж вони, з огляду на художню цінність, взагалі виставлені вперше, каже старший науковий співробітник Алла Москалець.
«Ми представляємо колекцію, яка вже сто років не фігурувала на виставках. Це текстиль сімнадцятого – початку двадцятого століття», – зазначає музейна співробітниця.
У козацькій церкві служили в одязі «з царського плеча»?
«За легендою, цей сакос перешитий з одягу царя. Він довгий час зберігався в ризниці Покровської січової церкви. Потім через кількох власників сакос був переданий до музею», – розповідає про перлини виставки науковець.
У музеї знайшли прихисток речі і з нині діючих храмів, і зі зруйнованих. Радянський період, кажуть науковці, був періодом значних втрат для колекції церковних старожитностей. Так, у післявоєнні роки із зібрання Яворницького влада вилучила цілу низку предметів, які буцімто «не мали музейного значення».
Відвідувачам виставки музейники також розповідають про призначення того чи іншого сакрального предмета та символіку зображень. Усі експонати мають безперечну духовну цінність, кажуть науковці, однак будуть цікаві й людям, далеким від церкви. Адже все це – витвори мистецтва, виконані у давніх, напівзабутих і надзвичайно складних техніках.
Виставка триватиме до першого липня.
Дніпропетровський історичний музей імені Д.І Яворницького – один із найстаріший музеїв України, йому 160 років. Цього року отримав статус національного.
