Тоді, в 2005-му, опозиція до тодішнього президента Киргизстану Аскара Акаєва створила Координаційну раду народної єдності. Її очолив Курманбек Бакієв. Опозиція домагається відставки Аскара Акаєва, котрий тікає до Москви. Парламент країни призначає на відповідальні посади прем’єр-міністра, спікера та інших опозиціонерів.
Здавалося, країна отримала чудовий шанс для грандіозних змін, обнадійливих реформ. Через п’ять років з’ясувалося: свій шанс нова влада змарнувала.
«Нема що святкувати»
Дуйшонкул Чотонов (зліва) і Роза Отунбаєва38-річний учитель Дуйшонкул Чотонов, безпосередній учасник бурхливих подій 2005-го, розчарований. За його словами, «нема що святкувати».
«Демонстранти, опозиція, люди – всі сподівався на швидкі зміни, на реформи. Ми сподівалися, що наш рівень життя покращиться, – каже Чотонов. – Але цих змін не відбулося».
Чотонов згадує, що вже тоді одразу було видно, що новий лідер Курманбек Бакієв та інші політики більше були зацікавлені в боротьбі за портфелі, ніж у формування уряду, який би представляв усіх. «Для лідерів «революція тюльпанів» не була підставою для демократичних реформи. Це була боротьба за найвищі урядові посади», – розчаровано говорить Чотонов.
«Ми зрозуміли: нашу революцію у нас вкрали», – каже він.
Багато киргизів, озираючись на події п’ятирічної давнини, кажуть, що внаслідок «тюльпанової революції» одного корумпованого лідера змінив інший.
І справді, невдовзі після приходу до влади Бакієва, на високі посади були призначені члени родини нового керівника. Приміром, брат Бакієва став відповідальним за державну службу охорони, яка нещодавно розширила свою чисельність і бюджет. Опоненти президента звинувачують його брата в маніпулюванні правоохоронними органами щодо опозиції.
Критика не дуже вплинула на президента Бакієва, бо в листопаді 2009 року він призначив свого сина Максима головою агентства з розвитку, інновацій та інвестицій – відомства, яке контролює іноземні та внутрішні інвестиції.
Призначення Максима посилило чутки, що його готують наступником батька. Тисячі людей вийшли на вулиці на початку цього місяця в північній Наринській області, вимагаючи, щоб Максим покинув місце р і країну.
Останні п'ять років під керівництвом Бакієва запам’ятаються громадянам країни економічними труднощами, тиском на незалежні ЗМІ, репресіями проти політичної опозиції.
За п’ять років Бакієв втратив багатьох прихильників, які відіграли важливу роль у його сходженні на найвищу посаду. Деякі його колишні соратники долучилися до позиції. А колишнього міністра оборони Ісмаїла Ісакова Бакієв запроторив до в’язниці.
«Попри все, це був крок уперед»
Та попри невдачі і розчарування, не всі вважають, що «революція тюльпанів» була даремною. Серед таких Роза Отунбаєва, колишній міністр закордонних справ, яка покинула табір Бакієва.
«Я не думаю, що ми втратили. Це був крок уперед. Ми отримуємо все більше і більше досвіду. За останні п'ять років з’явилося багато політичних партій. Опозиція присутня в парламенті. Люди, звичайно, розчаровані, але ми не повинні забувати, що революція стала важливим уроком для нас», – каже не без оптимізму Отунбаєва.
І справді, попри всі труднощі, Киргизстан залишається єдиною країною у регіоні, де прихильники опозиції, як і раніше, можуть вийти на вулиці, щоб висловити своє невдоволення президентом і урядом. У сусідніх Узбекистані й Туркменистані щось подібне важко собі уявити.
Уже згадуваний учитель Чотонов зауважив: «Мої друзі і я завжди кажемо, що ми не могли змінити систему в 2005 році. Нашою метою було добре керівництво в Киргизстані, подолання корумпованого уряду, заміна недемократичної системи».
Чотонов каже, що він заспокоїться лише тоді, коли піде Бакієв, а країна твердо стане на демократичний шлях.
Здавалося, країна отримала чудовий шанс для грандіозних змін, обнадійливих реформ. Через п’ять років з’ясувалося: свій шанс нова влада змарнувала.
«Нема що святкувати»
«Демонстранти, опозиція, люди – всі сподівався на швидкі зміни, на реформи. Ми сподівалися, що наш рівень життя покращиться, – каже Чотонов. – Але цих змін не відбулося».
Чотонов згадує, що вже тоді одразу було видно, що новий лідер Курманбек Бакієв та інші політики більше були зацікавлені в боротьбі за портфелі, ніж у формування уряду, який би представляв усіх. «Для лідерів «революція тюльпанів» не була підставою для демократичних реформи. Це була боротьба за найвищі урядові посади», – розчаровано говорить Чотонов.
«Ми зрозуміли: нашу революцію у нас вкрали», – каже він.
Багато киргизів, озираючись на події п’ятирічної давнини, кажуть, що внаслідок «тюльпанової революції» одного корумпованого лідера змінив інший.
І справді, невдовзі після приходу до влади Бакієва, на високі посади були призначені члени родини нового керівника. Приміром, брат Бакієва став відповідальним за державну службу охорони, яка нещодавно розширила свою чисельність і бюджет. Опоненти президента звинувачують його брата в маніпулюванні правоохоронними органами щодо опозиції.
Критика не дуже вплинула на президента Бакієва, бо в листопаді 2009 року він призначив свого сина Максима головою агентства з розвитку, інновацій та інвестицій – відомства, яке контролює іноземні та внутрішні інвестиції.
Призначення Максима посилило чутки, що його готують наступником батька. Тисячі людей вийшли на вулиці на початку цього місяця в північній Наринській області, вимагаючи, щоб Максим покинув місце р і країну.
Останні п'ять років під керівництвом Бакієва запам’ятаються громадянам країни економічними труднощами, тиском на незалежні ЗМІ, репресіями проти політичної опозиції.
За п’ять років Бакієв втратив багатьох прихильників, які відіграли важливу роль у його сходженні на найвищу посаду. Деякі його колишні соратники долучилися до позиції. А колишнього міністра оборони Ісмаїла Ісакова Бакієв запроторив до в’язниці.
«Попри все, це був крок уперед»
Та попри невдачі і розчарування, не всі вважають, що «революція тюльпанів» була даремною. Серед таких Роза Отунбаєва, колишній міністр закордонних справ, яка покинула табір Бакієва.
«Я не думаю, що ми втратили. Це був крок уперед. Ми отримуємо все більше і більше досвіду. За останні п'ять років з’явилося багато політичних партій. Опозиція присутня в парламенті. Люди, звичайно, розчаровані, але ми не повинні забувати, що революція стала важливим уроком для нас», – каже не без оптимізму Отунбаєва.
І справді, попри всі труднощі, Киргизстан залишається єдиною країною у регіоні, де прихильники опозиції, як і раніше, можуть вийти на вулиці, щоб висловити своє невдоволення президентом і урядом. У сусідніх Узбекистані й Туркменистані щось подібне важко собі уявити.
Уже згадуваний учитель Чотонов зауважив: «Мої друзі і я завжди кажемо, що ми не могли змінити систему в 2005 році. Нашою метою було добре керівництво в Киргизстані, подолання корумпованого уряду, заміна недемократичної системи».
Чотонов каже, що він заспокоїться лише тоді, коли піде Бакієв, а країна твердо стане на демократичний шлях.
