Чим вагоміша посада в українській владі, тим менше шансів у жінки потрапити на неї. У Міністерствах соціальної тематики (освіта, охорона здоров’я) цей відсоток вищий, у Міністерстві економіки нижчий. Зберігається ця пропорція представництва жінок там само і в областях, констатує Михайло Корюкалов, фахівець «Програми рівних можливостей та прав жінок в Україні» - спільного проекту ЄС та Програми розвитку ООН.
«У державній службі є 7 рангів. Чим вищий ранг, тим менше на ньому представлено жінок у відсотковому сенсі. На першому ранзі (міністри та заступники міністрів) жінок менше 10%, а на останньому 7 місці (спеціалісти) – близько 75%. Чим вищий рівень рангу, тим менше там жінок», - зазначає експерт.
Гендерні диспропорції – це результат порушень прав людини
Якщо в Україні взагалі порушують права людей, то чому дивуються проблемам із гендерною рівністю, запитує письменниця Оксана Забужко. Причому, на її думку, до такого становища суспільство звикло, і людей це мало дивує.
«У нас порушуються права людини, які автоматично тягнуть за собою всі гендерні диспропорції. Абсолютна більшість як жінок, так і чоловіків просто не розуміють, у чому ці права полягають», - зауважує письменниця.
Письменниця Оксана Забужко переконана, що в Україні проблеми гендерної нерівності взагалі не мають розголосу. «Країна, у якої найвижчий у Європі рейтинг торгівлі жінками. Країна, яка є таким самим центром секс-туризму. І ви запитуєте, в чому порушуються права людини? Та в тому, що про це не кричиться в телеекрані, а говоряться про речі, які не мають абсолютно нікого стосунку до життя 95% українських громадян».
Натомість інша письменниця - Ірен Роздобудько – стверджує, що «Україна – досить цивілізована держава», і українки здатні відстояти свої права. І взагалі, якщо й варто когось захищати серед жінок та чоловіків – то цього більше потребує «сильна» стать, вважає Ірен Роздобудько.
«Я думаю, наші жінки не дадуть порушити свої права. Вони знають свої права і як їх захищати, про це є багато інформації. Раніше жінки не знали, куди звернутися і що робити в першу чергу, а тепер вони мають купу порад, у тому числі від жінок закордонних», - зазначає Ірен Роздобудько.
Гендерної рівності не визнають як чоловіки, так і самі жінки
Законів, які б гарантували рівність прав та можливостей «слабкої» й «сильної» статі в Україні вдосталь, проте на практиці все набагато складніше, констатує директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова. Даються взнаки ментальні та поведінкові стереотипи, за якими чоловіки все ж таки «рівніші».
«Мене вразило трансєвропейське дослідження, за яким опитували населення 24 європейських країн. Зокрема, ставили запитання: чи погоджується ви з тим, що жінка має скоротити свою зайнятість задля виконання родинних обов’язків? В Україні найвищий відсоток людей, які погоджуються з цим. Друге питання: чи вважаєте ви, що в разі ускладнень на ринку праці має надаватися пріоритет чоловікам? Гірша ситуація в Угорщині, але Україна - третя», - пояснила Елла Лібанова.
При цьому соціолог наголошує: таким є менталітет не тільки чоловіків, а й самих жінок. Оскільки в опитуваннях брали участь і жінки, і чоловіки. «У тому-то й справа. Тут питання не в тому, що чоловіки схильні утискати жінок. А питання в тому, що все населення не визнає рівності, в сучасному розумінні».
До речі, в Україні відношення доходу жінок до прибутку чоловіків складає 0,53. Для порівняння, у Гондурасі - 0,37 і у Норвегії - 0,75, зазначає експерт Юлія Стребкова.
Про те, що на папері українські жінки всім забезпечені, а на ділі становище менш райдужне, говорить також соціолог Тамара Марценюк. «На різному рівні в органах державної влади розвиваємо національний механізм забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків і жінок. За останні 5 років ухвалили низку законів. Є спеціалізовані закони про домашнє насилля й т.д. Але реальних суттєвих змін поки що не відбувається», - переконана Тамара Марценюк.
Дискримінація за статевою ознакою залишається дуже актуальною навіть у країнах Європейського Союзу, де за жіночі права борються вже впродовж століть. У п’ятницю Єврокомісія оприлюднила так звану «Жіночу хартію», що покликана стерти різницю між чоловіками й жінками як у професійному, так і у приватному житті. Адже наразі у Європі представниці слабкої статі заробляють на 18% менше і нерідко стають жертвами агресій та насилля. Щоправда, через нинішню кризу за останній рік вперше без роботи залишилося більше чоловіків, ніж жінок.
«У державній службі є 7 рангів. Чим вищий ранг, тим менше на ньому представлено жінок у відсотковому сенсі. На першому ранзі (міністри та заступники міністрів) жінок менше 10%, а на останньому 7 місці (спеціалісти) – близько 75%. Чим вищий рівень рангу, тим менше там жінок», - зазначає експерт.
Гендерні диспропорції – це результат порушень прав людини
Якщо в Україні взагалі порушують права людей, то чому дивуються проблемам із гендерною рівністю, запитує письменниця Оксана Забужко. Причому, на її думку, до такого становища суспільство звикло, і людей це мало дивує.
«У нас порушуються права людини, які автоматично тягнуть за собою всі гендерні диспропорції. Абсолютна більшість як жінок, так і чоловіків просто не розуміють, у чому ці права полягають», - зауважує письменниця.
Письменниця Оксана Забужко переконана, що в Україні проблеми гендерної нерівності взагалі не мають розголосу. «Країна, у якої найвижчий у Європі рейтинг торгівлі жінками. Країна, яка є таким самим центром секс-туризму. І ви запитуєте, в чому порушуються права людини? Та в тому, що про це не кричиться в телеекрані, а говоряться про речі, які не мають абсолютно нікого стосунку до життя 95% українських громадян».
Натомість інша письменниця - Ірен Роздобудько – стверджує, що «Україна – досить цивілізована держава», і українки здатні відстояти свої права. І взагалі, якщо й варто когось захищати серед жінок та чоловіків – то цього більше потребує «сильна» стать, вважає Ірен Роздобудько.
«Я думаю, наші жінки не дадуть порушити свої права. Вони знають свої права і як їх захищати, про це є багато інформації. Раніше жінки не знали, куди звернутися і що робити в першу чергу, а тепер вони мають купу порад, у тому числі від жінок закордонних», - зазначає Ірен Роздобудько.
Гендерної рівності не визнають як чоловіки, так і самі жінки
Законів, які б гарантували рівність прав та можливостей «слабкої» й «сильної» статі в Україні вдосталь, проте на практиці все набагато складніше, констатує директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова. Даються взнаки ментальні та поведінкові стереотипи, за якими чоловіки все ж таки «рівніші».
«Мене вразило трансєвропейське дослідження, за яким опитували населення 24 європейських країн. Зокрема, ставили запитання: чи погоджується ви з тим, що жінка має скоротити свою зайнятість задля виконання родинних обов’язків? В Україні найвищий відсоток людей, які погоджуються з цим. Друге питання: чи вважаєте ви, що в разі ускладнень на ринку праці має надаватися пріоритет чоловікам? Гірша ситуація в Угорщині, але Україна - третя», - пояснила Елла Лібанова.
При цьому соціолог наголошує: таким є менталітет не тільки чоловіків, а й самих жінок. Оскільки в опитуваннях брали участь і жінки, і чоловіки. «У тому-то й справа. Тут питання не в тому, що чоловіки схильні утискати жінок. А питання в тому, що все населення не визнає рівності, в сучасному розумінні».
До речі, в Україні відношення доходу жінок до прибутку чоловіків складає 0,53. Для порівняння, у Гондурасі - 0,37 і у Норвегії - 0,75, зазначає експерт Юлія Стребкова.
Про те, що на папері українські жінки всім забезпечені, а на ділі становище менш райдужне, говорить також соціолог Тамара Марценюк. «На різному рівні в органах державної влади розвиваємо національний механізм забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків і жінок. За останні 5 років ухвалили низку законів. Є спеціалізовані закони про домашнє насилля й т.д. Але реальних суттєвих змін поки що не відбувається», - переконана Тамара Марценюк.
Дискримінація за статевою ознакою залишається дуже актуальною навіть у країнах Європейського Союзу, де за жіночі права борються вже впродовж століть. У п’ятницю Єврокомісія оприлюднила так звану «Жіночу хартію», що покликана стерти різницю між чоловіками й жінками як у професійному, так і у приватному житті. Адже наразі у Європі представниці слабкої статі заробляють на 18% менше і нерідко стають жертвами агресій та насилля. Щоправда, через нинішню кризу за останній рік вперше без роботи залишилося більше чоловіків, ніж жінок.
