З табору українських олімпійців
Спортсмени з України розмістилися у Канаді нормально і готуються до змагань, повідомив Радіо Свобода із Ванкувера начальник відділу зимових видів спорту Міністерства сім’ї молоді та спорту Даніль Амірханов. «Команда збірної України з фігурного катання розмістилася у Ванкувері, туди ж під’їжджають фрісталісти, 20 лютого приїдуть сноубордисти. У селищі Вістлер – збірна команда біатлону, лижних гонок, гірськолижного спорту, санного спорту, стрибків на лижах і лижного двоборства». Настрій в олімпійців бойовий, запевнив Даніль Амірханов.
У перший день Олімпіади у Ванкувері почнуть змагання стрибуни з трампліна. А другого дня розіграють перші шість нагород (у біатлоні, гірськолижному спорті, у ковзанярів, у тих же стрибунів із трампліна, у фристайлі та шорт-треку). Загалом на Олімпіаді боротимуться за перемогу в 15 видах спорту.
Ми можемо розраховувати на нагороди
Як прогнозують експерти, українські атлети можуть розраховувати на медалі в біатлоні, лижних перегонах, санному спорті, фігурному катанні та фристайлі. Україна делегує до Ванкувера 47 спортсменів, повідомив Президент Національного олімпійського комітету Сергій Бубка. Скромнішою за складом була делегація українських спортсменів тільки у Лілехаммері 1994 року, зазначив він. Щоправда Президент НОК тут же уточнив, що на тій Олімпіаді вдалося здобути дві медалі. А на Зимовій Олімпіаді-2002 у Солт-Лейк-Сіті, куди поїхали 68 українських атлетів, не вдалося зійти на п’єдестал жодного разу.
Водночас Сергій Бубка визнає, що становище із зимовими видами в Україні – не найкраще. «Це велике спортивне свято! Це велика подія! Нам дуже приємно, що ми беремо участь. Дійсно, ми набагато сильніші в літніх олімпійських видах спорту, тому нам треба дуже багато зробити: і державну стратегію на розбудову зимових видів спорту в майбутньому, і вкладати такі вагомі кошти».
Якщо українцям вдасться зійти на п’єдестал пошани, за золоту медаль їм спочатку обіцяли виплатити 700 тисяч гривень, за срібну – 500 тисяч, за бронзову – 350 тисяч. Щоправда, розміри призових можуть збільшити.
На цих Олімпійських іграх, як, зрештою, і на інших спортивних змаганнях Україна може розраховувати лише на випадкові успіхи, зазначає спортивний журналіст Ігор Мірошниченко, тому що українські олімпійські види спорту змушені виживати, а не претендувати на лідерство у світі. «Український спорт сьогодні продовжує перебувати на межі виживання та існує не завдяки турботі держави чи інфраструктурі, яку ніхто не створює, а всупереч тому, що ми маємо».
В Україні бути спортсменом не лише важко, головне – непрестижно, продовжує спортивний журналіст Ігор Мірошниченко. «От, американських спортсменів, навіть якщо вони не претендують в якихось видах спорту на медалі, їх розкручують як справжніх зірок і їх знає вся країна. Імена ж українських олімпійців, на превеликий жаль, широкому загалу навіть невідомі, тому я думаю, що ми можемо сьогодні розраховувати на випадкові нагороди у біатлонфі, зокрема від Сергія Седнева та від сестер Симиренко».
На превеликий жаль, зауважує Ігор Мірошниченко, ми не можемо сьогодні розраховувати навіть на випадкові успіхи у фігурному катанні, яке спочатку було одним із найсильніших зимових видів спорту для України. «Українські фігуристи сьогодні є аматорами, вони не можуть похвалитися системною підготовкою і це пов’язано з тим, що держава абсолютно ніякої уваги фігурному катанню не приділяє».
Участь в Олімпіаді - престиж для держави
Участь української збірної в Олімпійський іграх – це не лише авторитет держави, це також заохочення пересічних людей до активного способу життя, зазначає спортивний оглядач Валентин Щербачов. Шкода лише, що в Україні обмаль можливостей для розвитку спорту як аматорського, так і професійного. «У нас сотні тисяч людей займаються гірськолижним спортом, раніше це були одиниці. У нас уже є база «Буковель», хоча вона й приватна, з’являються гірськолижні бази у центрі Києва. А у сноубордингу ми виходимо вже в елітну двадцятку».
Олімпіади, чемпіонати – це не лише очки, голи, секунди. Успіхи на спортивних аренах справді можуть бути ознакою престижу держави, переконує філософ Мирослав Попович. Щоправда це залежить від ситуації, в якій опинилася нація. «Навряд чи може бути ототожнений успіх держави із успіхом її спортивної команди, але це підтримується державою і держава мусить бути патроном спортивних команд».
До речі, Ванкувер є найтеплішим містом, де відбувалися зимові Олімпійські Ігри. Середньомісячна температура у лютому дорівнює тут близько п’яти градусів тепла. І, як повідомляє преса, у Ванкувері бракує снігу – його терміново доставляють на гелікоптерах і вантажівках. Зважаючи на незвично для останніх років снігову зиму в Україні, можливо, варто було провести Олімпіаду в одному з українських міст?
Спортсмени з України розмістилися у Канаді нормально і готуються до змагань, повідомив Радіо Свобода із Ванкувера начальник відділу зимових видів спорту Міністерства сім’ї молоді та спорту Даніль Амірханов. «Команда збірної України з фігурного катання розмістилася у Ванкувері, туди ж під’їжджають фрісталісти, 20 лютого приїдуть сноубордисти. У селищі Вістлер – збірна команда біатлону, лижних гонок, гірськолижного спорту, санного спорту, стрибків на лижах і лижного двоборства». Настрій в олімпійців бойовий, запевнив Даніль Амірханов.
У перший день Олімпіади у Ванкувері почнуть змагання стрибуни з трампліна. А другого дня розіграють перші шість нагород (у біатлоні, гірськолижному спорті, у ковзанярів, у тих же стрибунів із трампліна, у фристайлі та шорт-треку). Загалом на Олімпіаді боротимуться за перемогу в 15 видах спорту.
Ми можемо розраховувати на нагороди
Як прогнозують експерти, українські атлети можуть розраховувати на медалі в біатлоні, лижних перегонах, санному спорті, фігурному катанні та фристайлі. Україна делегує до Ванкувера 47 спортсменів, повідомив Президент Національного олімпійського комітету Сергій Бубка. Скромнішою за складом була делегація українських спортсменів тільки у Лілехаммері 1994 року, зазначив він. Щоправда Президент НОК тут же уточнив, що на тій Олімпіаді вдалося здобути дві медалі. А на Зимовій Олімпіаді-2002 у Солт-Лейк-Сіті, куди поїхали 68 українських атлетів, не вдалося зійти на п’єдестал жодного разу.
Водночас Сергій Бубка визнає, що становище із зимовими видами в Україні – не найкраще. «Це велике спортивне свято! Це велика подія! Нам дуже приємно, що ми беремо участь. Дійсно, ми набагато сильніші в літніх олімпійських видах спорту, тому нам треба дуже багато зробити: і державну стратегію на розбудову зимових видів спорту в майбутньому, і вкладати такі вагомі кошти».
Якщо українцям вдасться зійти на п’єдестал пошани, за золоту медаль їм спочатку обіцяли виплатити 700 тисяч гривень, за срібну – 500 тисяч, за бронзову – 350 тисяч. Щоправда, розміри призових можуть збільшити.
На цих Олімпійських іграх, як, зрештою, і на інших спортивних змаганнях Україна може розраховувати лише на випадкові успіхи, зазначає спортивний журналіст Ігор Мірошниченко, тому що українські олімпійські види спорту змушені виживати, а не претендувати на лідерство у світі. «Український спорт сьогодні продовжує перебувати на межі виживання та існує не завдяки турботі держави чи інфраструктурі, яку ніхто не створює, а всупереч тому, що ми маємо».
В Україні бути спортсменом не лише важко, головне – непрестижно, продовжує спортивний журналіст Ігор Мірошниченко. «От, американських спортсменів, навіть якщо вони не претендують в якихось видах спорту на медалі, їх розкручують як справжніх зірок і їх знає вся країна. Імена ж українських олімпійців, на превеликий жаль, широкому загалу навіть невідомі, тому я думаю, що ми можемо сьогодні розраховувати на випадкові нагороди у біатлонфі, зокрема від Сергія Седнева та від сестер Симиренко».
На превеликий жаль, зауважує Ігор Мірошниченко, ми не можемо сьогодні розраховувати навіть на випадкові успіхи у фігурному катанні, яке спочатку було одним із найсильніших зимових видів спорту для України. «Українські фігуристи сьогодні є аматорами, вони не можуть похвалитися системною підготовкою і це пов’язано з тим, що держава абсолютно ніякої уваги фігурному катанню не приділяє».
Участь в Олімпіаді - престиж для держави
Участь української збірної в Олімпійський іграх – це не лише авторитет держави, це також заохочення пересічних людей до активного способу життя, зазначає спортивний оглядач Валентин Щербачов. Шкода лише, що в Україні обмаль можливостей для розвитку спорту як аматорського, так і професійного. «У нас сотні тисяч людей займаються гірськолижним спортом, раніше це були одиниці. У нас уже є база «Буковель», хоча вона й приватна, з’являються гірськолижні бази у центрі Києва. А у сноубордингу ми виходимо вже в елітну двадцятку».
Олімпіади, чемпіонати – це не лише очки, голи, секунди. Успіхи на спортивних аренах справді можуть бути ознакою престижу держави, переконує філософ Мирослав Попович. Щоправда це залежить від ситуації, в якій опинилася нація. «Навряд чи може бути ототожнений успіх держави із успіхом її спортивної команди, але це підтримується державою і держава мусить бути патроном спортивних команд».
До речі, Ванкувер є найтеплішим містом, де відбувалися зимові Олімпійські Ігри. Середньомісячна температура у лютому дорівнює тут близько п’яти градусів тепла. І, як повідомляє преса, у Ванкувері бракує снігу – його терміново доставляють на гелікоптерах і вантажівках. Зважаючи на незвично для останніх років снігову зиму в Україні, можливо, варто було провести Олімпіаду в одному з українських міст?
