Глава уряду пояснила зростання різке зростання цін на цукор передвиборчою кампанією. Під час зустрічей з виборцями у різних містах України вона розповідала, що це або змова монополістів, або технології, які використовуються для того, аби олігархи прийшли до влади. Вона заявила, що ціни на цукор відразу після виборів повернуться на попередній рівень. Олії у вогонь долив підлеглий Тимошенко міністр економіки Богдан Данилишин. Просто таки зі сталінською твердістю він пообіцяв... ні, не розстрілювати, а всього лише порушувати кримінальні справи стосовно недобросовісних продавців, вживати необхідних заходів для того, щоб навести елементарний лад. Одним словом, литимуть підлі змовники гірки сльози за спекуляції із солодким товаром.
Правда, вимоги і обіцянки посилити контроль і підвищити пильність звучали з вуст глави уряду і в травні 2009 року, коли так само спостерігалося підвищення ціни на цукор. Тоді винними теж виявлялися якісь монополісти. Правда, Державний комітет статистики повідомляв, що виробництво цукру знизилося на понад 58 відсотків, а експерти вже тоді прогнозували підвищення ціни. Але це несуттєва подробиця, яка, не служить виправданням клятим олігархам і змовникам.
Пригадується ситуація із зростанням цін на молоко і м’ясо, які сталися під час першого прем’єрства Юлії Тимошенко. Тоді вона так само побачила змову і відправила на ринки своїх «комісарів», які мали забезпечити зниження цін до прийнятного, на думку глави уряду, рівня і на цьому рівні їх контролювати. Певна річ, якісний товар зник із базарних полиць, а лишилося якесь лайно. Дуже яскраво цю ситуацію ілюструє недавно прочитана мною теза колеги Володимира Золотарьова. Проблема не в тому, що жінка з косою популістка, а в тому, що вона щиро прагне свої популістські наміри втілювати у життя.
Тим часом, її опонент запропонував зазирнути до Конституції України і переконатися, що наша держава має нейтральний статус. Це було на каналі ICTV, де він виступав замість участі в дебатах зі своєю біло-сердечною візаві. Йому поставили питання про НАТО, а він почав нас переконувати, що ми, мовляв, нейтральні. Та ще й додав, що громадяни України проголосували за нейтральність на референдумі 1 грудня 1991 року. Насправді, в Основному Законі можна прочитати багато різноманітних тез, але жодна з них не декларує нейтральний статус. Питання на згаданому ним референдумі пропонувало громадянам визначитися щодо державної незалежності України і також не згадувало про нейтральність.
Це вам вже не Бабеля з Бебелем переплутати. Конституцію можливий майбутній глава держави мав би знати на зубок. Але, схоже, Янукович ставиться до Основного Закону, як і до всіх інших, за приказкою «закон, що дишло, куди повернеш – так і вийшло». Колись під час свого прем’єрства за Президента Леоніда Кучми він розробив програму, яка передбачала набуття членства України до НАТО, за що дружно в 2003 році проголосувала очолювана ним Партія регіонів. Тоді цей документ став Законом «Про основи національної безпеки України». А нині на Президента поводиться так, наче він про такий закон взагалі не чув.
Як резюме лишається тільки навести тезу про те, що голосувати доводиться за менше з лих. Але яке з них менше – сам чорт не розбере.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Правда, вимоги і обіцянки посилити контроль і підвищити пильність звучали з вуст глави уряду і в травні 2009 року, коли так само спостерігалося підвищення ціни на цукор. Тоді винними теж виявлялися якісь монополісти. Правда, Державний комітет статистики повідомляв, що виробництво цукру знизилося на понад 58 відсотків, а експерти вже тоді прогнозували підвищення ціни. Але це несуттєва подробиця, яка, не служить виправданням клятим олігархам і змовникам.
Пригадується ситуація із зростанням цін на молоко і м’ясо, які сталися під час першого прем’єрства Юлії Тимошенко. Тоді вона так само побачила змову і відправила на ринки своїх «комісарів», які мали забезпечити зниження цін до прийнятного, на думку глави уряду, рівня і на цьому рівні їх контролювати. Певна річ, якісний товар зник із базарних полиць, а лишилося якесь лайно. Дуже яскраво цю ситуацію ілюструє недавно прочитана мною теза колеги Володимира Золотарьова. Проблема не в тому, що жінка з косою популістка, а в тому, що вона щиро прагне свої популістські наміри втілювати у життя.
Тим часом, її опонент запропонував зазирнути до Конституції України і переконатися, що наша держава має нейтральний статус. Це було на каналі ICTV, де він виступав замість участі в дебатах зі своєю біло-сердечною візаві. Йому поставили питання про НАТО, а він почав нас переконувати, що ми, мовляв, нейтральні. Та ще й додав, що громадяни України проголосували за нейтральність на референдумі 1 грудня 1991 року. Насправді, в Основному Законі можна прочитати багато різноманітних тез, але жодна з них не декларує нейтральний статус. Питання на згаданому ним референдумі пропонувало громадянам визначитися щодо державної незалежності України і також не згадувало про нейтральність.
Це вам вже не Бабеля з Бебелем переплутати. Конституцію можливий майбутній глава держави мав би знати на зубок. Але, схоже, Янукович ставиться до Основного Закону, як і до всіх інших, за приказкою «закон, що дишло, куди повернеш – так і вийшло». Колись під час свого прем’єрства за Президента Леоніда Кучми він розробив програму, яка передбачала набуття членства України до НАТО, за що дружно в 2003 році проголосувала очолювана ним Партія регіонів. Тоді цей документ став Законом «Про основи національної безпеки України». А нині на Президента поводиться так, наче він про такий закон взагалі не чув.
Як резюме лишається тільки навести тезу про те, що голосувати доводиться за менше з лих. Але яке з них менше – сам чорт не розбере.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
