Україна провела судовий розгляд справи про визнання Голодомору 1932-33 років геноцидом у повній відповідності до національного й міжнародного законодавства. Таку думку висловив Радіо Свобода Володимир Василенко, правознавець-міжнародник, Надзвичайний й Повноважний Посол України, суддя міжнародного кримінального суду по Югославії в період з 2002-05років.
Василенко наголошує, що суд визнав факт штучного голоду, направленого проти українського селянства; визначив осіб, відповідальних за вчинення цього злочину (Йосип Сталін (Джугашвілі), В’ячеслав Молотов (Скрябін), Лазар Каганович, Павло Постишев, Станіслав Косіор, Влас Чубар і Мендель Хатаєвич); а також виніс постанову, якою закрив кримінальну справу.
Кримінальна справа припинена через смерть осіб, відповідальних за вчинення злочину.
«Проти померлих не відкривають кримінальних справ і померлих не карають. Такої норми немає ні в міжнародному ні в українському законодавстві. Тому кримінальна справ була відкрита за фактом, фактом штучно створеного Голодомору і закрита у відповідності до чинного законодавства», – пояснив Володимир Василенко.
Також, на його думку, немає потреби у подальшому розгляді справи іншими міжнародними інстанціями.
Міжнародне право базується на принципі субсидіарності, зафіксованому у Статуті Міжнародного кримінального суду, так званому Римському статуті. Цей принцип означає, що злочини міжнародного масштабу мають розглядатися національними судами тих країн, на території яких вони скоєні. І тільки якщо держава не хоче або не може розглядати такі справи – починають діяти норми міжнародного статуту.
Україна провела розслідування, зібрали 330 томів доказів. Велику частину матеріалів вже опублікували й публікуватимуть далі.
Апеляційний суд Києва «поставив правову крапку у справі про Голодомор, дав формально-юридичну оцінку Голодомору як геноциду. Суд був відкритим. Процедура пройшла у відповідності до міжнародного й національного права».
Василенко наголошує, що суд визнав факт штучного голоду, направленого проти українського селянства; визначив осіб, відповідальних за вчинення цього злочину (Йосип Сталін (Джугашвілі), В’ячеслав Молотов (Скрябін), Лазар Каганович, Павло Постишев, Станіслав Косіор, Влас Чубар і Мендель Хатаєвич); а також виніс постанову, якою закрив кримінальну справу.
Кримінальна справа припинена через смерть осіб, відповідальних за вчинення злочину.
«Проти померлих не відкривають кримінальних справ і померлих не карають. Такої норми немає ні в міжнародному ні в українському законодавстві. Тому кримінальна справ була відкрита за фактом, фактом штучно створеного Голодомору і закрита у відповідності до чинного законодавства», – пояснив Володимир Василенко.
Також, на його думку, немає потреби у подальшому розгляді справи іншими міжнародними інстанціями.
Міжнародне право базується на принципі субсидіарності, зафіксованому у Статуті Міжнародного кримінального суду, так званому Римському статуті. Цей принцип означає, що злочини міжнародного масштабу мають розглядатися національними судами тих країн, на території яких вони скоєні. І тільки якщо держава не хоче або не може розглядати такі справи – починають діяти норми міжнародного статуту.
Україна провела розслідування, зібрали 330 томів доказів. Велику частину матеріалів вже опублікували й публікуватимуть далі.
Апеляційний суд Києва «поставив правову крапку у справі про Голодомор, дав формально-юридичну оцінку Голодомору як геноциду. Суд був відкритим. Процедура пройшла у відповідності до міжнародного й національного права».
