Експозиція музею вражає, а досягнення вітчизняної медицини представлені не лише наочно – багато експонатів мають свою, озвучену історію. При цьому найзагадковіша частина будівлі – підвал – поки не приймає екскурсантів.
Коли заходиш всередину Національного музею медицини, поринаєш в інший, не визначений історією час. Високі стелі та колони створюють особливу атмосферу, яка ніби попереджає відвідувачів про таємницю. Заснований професором Олександро Грандо майже сорок років тому, музей досі популярний серед відвідувачів.
До експонатів на додачу звук
Директор Вадим Шипулін розповідає, що експозицію Національного музею медицини свого часу створювали за особливою концепцією. Окрім стендової частини – зокрема старовинних інструментів та книг, у музеї на відвідувачів чекають інтер’єри та діорами, кожна з яких має свою озвучену історію. Тобто без екскурсовода оглянути експозицію майже неможливо. «Триває невеличкий спектакль, в цьому й полягає технічна особливість музею – потрібен супровід», – додає директор.
Усю експозицію музею розташували на другому поверсі. Тут – три зали, кожна з яких вміщує окремий період розвитку вітчизняної медичної справи. Наприклад, у першій йдеться про початки професійної медицини в Україні – про лазні у Київській Русі, козацьку та земську медицину.
Особливою складовою кожного інтер’єру в музеї є унікальні фігури їхніх героїв. Усі вони створені з фотополімерів вітчизняним скульптором Спартаком Британем. Це – оригінальна техніка, а один такий муляж коштував автору чотирьох місяців роботи!
Студентку Євгенію особливо вразив інтер’єр, присвячений земському лікарю. «Вийшов дуже схожим на Чехова – щоправда, екскурсовод розповідає, що муляж робили з Пирогова. Проте інтер’єр взагалі якийсь містичний: мені розповідали, що екстрасенси колись побачили біля цієї фігури ціле скупчення привидів», - каже вона.
У другій залі експозицію розподілили за медичними галузями. Тут для відвідувачів, наприклад, історія розвитку анатомії, фізіології та офтальмології. Трохи далі – інтер’єр «Операційна», біля якого, розповідають у музеї, не раз непритомніли відвідувачі.
Третя, центральна зала музею – українська медицина минулого століття. Тут - найбільше похмурих історій – війна, Голодомор, Чорнобильська трагедія. На противагу їм – досягнення українських лікарів, зокрема Амосова та Філатова, та життєпис засновника музею Олександра Грандо.
Під землею – моторошна знахідка
Особливою частиною музею є підвал. Туди екскурсії не водять, та й відвідувачам без дозволу туди не потрапити. Саме у підвалі понад століття тому знаходився морг.
За словами директора Вадима Шипуліна, морг з’явився під анатомічним театром у 1907 році. Його називали «льодовиком», адже для того, щоб матеріал зберігався у належному стані, камеру повністю засипали льодом. «Після війни про це приміщення взагалі забули. Виявили в середині вісімдесятих, коли позаду будівлі почала руйнуватися дорога. Треба віддати належне тим ентузіастам, які зберегли підвал – тоді його взагалі хотіли знищити», – зазначає він.
Нині підвал замкнений. Водити туди екскурсії також не беруться – кажуть, техніка безпеки поки не дозволяє. Проте припускають: якщо колись вдасться обладнати підвал належним чином, можливо, музей медицини розширить свою експозицію.
Зрештою, у музеї повсякчас готові до всіляких сюрпризів: досвід роботи закладу, розповідають його співробітники, свідчить, що таємниці музею до кінця не розкриті. А поки відвідувачам пропонують долучитися до історії української медицини, досягненнями якої без перебільшення можна пишатися: вони ж бо не раз хвилювали увесь світ.
Коли заходиш всередину Національного музею медицини, поринаєш в інший, не визначений історією час. Високі стелі та колони створюють особливу атмосферу, яка ніби попереджає відвідувачів про таємницю. Заснований професором Олександро Грандо майже сорок років тому, музей досі популярний серед відвідувачів.
До експонатів на додачу звук
Директор Вадим Шипулін розповідає, що експозицію Національного музею медицини свого часу створювали за особливою концепцією. Окрім стендової частини – зокрема старовинних інструментів та книг, у музеї на відвідувачів чекають інтер’єри та діорами, кожна з яких має свою озвучену історію. Тобто без екскурсовода оглянути експозицію майже неможливо. «Триває невеличкий спектакль, в цьому й полягає технічна особливість музею – потрібен супровід», – додає директор.
Усю експозицію музею розташували на другому поверсі. Тут – три зали, кожна з яких вміщує окремий період розвитку вітчизняної медичної справи. Наприклад, у першій йдеться про початки професійної медицини в Україні – про лазні у Київській Русі, козацьку та земську медицину.
Особливою складовою кожного інтер’єру в музеї є унікальні фігури їхніх героїв. Усі вони створені з фотополімерів вітчизняним скульптором Спартаком Британем. Це – оригінальна техніка, а один такий муляж коштував автору чотирьох місяців роботи!
Студентку Євгенію особливо вразив інтер’єр, присвячений земському лікарю. «Вийшов дуже схожим на Чехова – щоправда, екскурсовод розповідає, що муляж робили з Пирогова. Проте інтер’єр взагалі якийсь містичний: мені розповідали, що екстрасенси колись побачили біля цієї фігури ціле скупчення привидів», - каже вона.
У другій залі експозицію розподілили за медичними галузями. Тут для відвідувачів, наприклад, історія розвитку анатомії, фізіології та офтальмології. Трохи далі – інтер’єр «Операційна», біля якого, розповідають у музеї, не раз непритомніли відвідувачі.
Третя, центральна зала музею – українська медицина минулого століття. Тут - найбільше похмурих історій – війна, Голодомор, Чорнобильська трагедія. На противагу їм – досягнення українських лікарів, зокрема Амосова та Філатова, та життєпис засновника музею Олександра Грандо.
Під землею – моторошна знахідка
Особливою частиною музею є підвал. Туди екскурсії не водять, та й відвідувачам без дозволу туди не потрапити. Саме у підвалі понад століття тому знаходився морг.
За словами директора Вадима Шипуліна, морг з’явився під анатомічним театром у 1907 році. Його називали «льодовиком», адже для того, щоб матеріал зберігався у належному стані, камеру повністю засипали льодом. «Після війни про це приміщення взагалі забули. Виявили в середині вісімдесятих, коли позаду будівлі почала руйнуватися дорога. Треба віддати належне тим ентузіастам, які зберегли підвал – тоді його взагалі хотіли знищити», – зазначає він.
Нині підвал замкнений. Водити туди екскурсії також не беруться – кажуть, техніка безпеки поки не дозволяє. Проте припускають: якщо колись вдасться обладнати підвал належним чином, можливо, музей медицини розширить свою експозицію.
Зрештою, у музеї повсякчас готові до всіляких сюрпризів: досвід роботи закладу, розповідають його співробітники, свідчить, що таємниці музею до кінця не розкриті. А поки відвідувачам пропонують долучитися до історії української медицини, досягненнями якої без перебільшення можна пишатися: вони ж бо не раз хвилювали увесь світ.
