Окрім бульбашок та ручної риби, якими найбільше запам’ятовується відвідувачам Музей води, тут також дуже багато інформаційного матеріалу. Зібрані науковцями відомості допомагають усвідомити, чому нині якість та кількість водних резервів регулярно стають предметом обговорення на найвищому рівні.
Українське втілення данського проекту
Водно-інформаційний центр, або Музей води, відкрили у 2003 році. Його розмістили у найстарішій у Києві водонапірній вежі й проектували разом із данськими майстрами. Можливо тому, що саме данці, порівняно з іншими мешканцями Європи, споживають найменше води – усього 120 літрів на добу на одну особу. В Україні показник майже утричі вищий.
Найперше, що привертає увагу відвідувачів, довжелезний акваріум, населений дніпровською рибою. Її навмисне виловили й адаптували, щоб створити мініатюрну копію Дніпра.
Минаєш акваріум, заходиш до ліфта й спускаєшся глибше у підземелля. Тут і розташувалася основна частина експозиції.
Атмосфера відповідна: пахне землею і вологістю, десь неподалік чути шум води. Це імітація незакручених кранів, необґрунтованих витрат водних ресурсів.
За словами провідного наукового співробітника Водно-інформаційного центру Ольги Островської, такі витрати води подекуди сягають 50%. І серед причин не лише несправності у сантехніці, але й шкідливі побутові звички. «Більшість із нас, коли чистить зуби, не закручує кран. А якщо набрати води у склянку, цього якраз вистачить на процес, і зайвого не витратиш», – каже вона.
Найпопулярнішим експонатом центру є величезний… унітаз. Проте, запевняє Ольга Островська, він тут зовсім не для розваг. «Таким великим його зробили невипадково: за один раз із такого бачка зливається до 12 літрів води!» – додає вона.
Вчать розважаючи
Нестачі відвідувачів музей не відчуває. Особливо багато тут дітлахів – їх, очевидно, приваблює не стільки виховна частина, скільки елемент розваг. «Мені найбільше сподобалася печера: там увімкнули воду і розпочалася гроза!», – розповідає про свої враження другокласниця Дарина.
Імітація кримської печери – одна з частин експозиції Водно-інформаційного центру. Тут відвідувачі спостерігають за звичними природними явищами (громом, дощем, гейзерами) у мініатюрі.
Ігровий майданчик – улюблена частина центру для найменших візитерів. Тут можна, наприклад, власноруч створити русло річки. Проте найголовніше – і малого, і великого тут «закутують» у велетенську мильну бульбашку. «Нас повністю загортали у бульбашку. Я відчувала, наче пливу в цій бульбашці», – каже школярка Валерія.
Багато в музеї і живих мешканців. Акваріуми тут населяють не лише риби з Дніпра: їхні сусіди – японські коропи кої. Відвідувачів попереджають: руки у воду не занурювати, лише піднести долоню до поверхні і почекати, поки хтось із водних мешканців самостійно до вас наблизиться.
Поради екскурсовода швидко втілюються в життя. Повертаєшся додому, чуєш: крапає вода – миттю біжиш закручувати кран. Як видно, недарма у Водно-інформаційному центрі на кожному кроці нагадували, що воду потрібно берегти, як найцінніший скарб.
Українське втілення данського проекту
Водно-інформаційний центр, або Музей води, відкрили у 2003 році. Його розмістили у найстарішій у Києві водонапірній вежі й проектували разом із данськими майстрами. Можливо тому, що саме данці, порівняно з іншими мешканцями Європи, споживають найменше води – усього 120 літрів на добу на одну особу. В Україні показник майже утричі вищий.
Найперше, що привертає увагу відвідувачів, довжелезний акваріум, населений дніпровською рибою. Її навмисне виловили й адаптували, щоб створити мініатюрну копію Дніпра.
Минаєш акваріум, заходиш до ліфта й спускаєшся глибше у підземелля. Тут і розташувалася основна частина експозиції.
Атмосфера відповідна: пахне землею і вологістю, десь неподалік чути шум води. Це імітація незакручених кранів, необґрунтованих витрат водних ресурсів.
За словами провідного наукового співробітника Водно-інформаційного центру Ольги Островської, такі витрати води подекуди сягають 50%. І серед причин не лише несправності у сантехніці, але й шкідливі побутові звички. «Більшість із нас, коли чистить зуби, не закручує кран. А якщо набрати води у склянку, цього якраз вистачить на процес, і зайвого не витратиш», – каже вона.
Найпопулярнішим експонатом центру є величезний… унітаз. Проте, запевняє Ольга Островська, він тут зовсім не для розваг. «Таким великим його зробили невипадково: за один раз із такого бачка зливається до 12 літрів води!» – додає вона.
Вчать розважаючи
Нестачі відвідувачів музей не відчуває. Особливо багато тут дітлахів – їх, очевидно, приваблює не стільки виховна частина, скільки елемент розваг. «Мені найбільше сподобалася печера: там увімкнули воду і розпочалася гроза!», – розповідає про свої враження другокласниця Дарина.
Імітація кримської печери – одна з частин експозиції Водно-інформаційного центру. Тут відвідувачі спостерігають за звичними природними явищами (громом, дощем, гейзерами) у мініатюрі.
Ігровий майданчик – улюблена частина центру для найменших візитерів. Тут можна, наприклад, власноруч створити русло річки. Проте найголовніше – і малого, і великого тут «закутують» у велетенську мильну бульбашку. «Нас повністю загортали у бульбашку. Я відчувала, наче пливу в цій бульбашці», – каже школярка Валерія.
Багато в музеї і живих мешканців. Акваріуми тут населяють не лише риби з Дніпра: їхні сусіди – японські коропи кої. Відвідувачів попереджають: руки у воду не занурювати, лише піднести долоню до поверхні і почекати, поки хтось із водних мешканців самостійно до вас наблизиться.
Поради екскурсовода швидко втілюються в життя. Повертаєшся додому, чуєш: крапає вода – миттю біжиш закручувати кран. Як видно, недарма у Водно-інформаційному центрі на кожному кроці нагадували, що воду потрібно берегти, як найцінніший скарб.
