Судова тяганина триває третій рік
9 років тому дизайнер за фахом Оксана придбала у центральній частині міста квартиру площею 20 квадратних метрів. Документи були перевірені й завірені нотаріусом, Бюро Технічної інвентаризації видало усі необхідні їй папери. Жінка стала на облік у ЖЕК, справно протягом п’яти років платила за комунальні послуги, зробила в помешканні ремонт. Через п’ять років їй заявили, що ця квартира належить не їй, а зовсім іншим людям, в яких також є всі документи. Оксана порадила їм звернутись до правоохоронних органів. Сама також написала заяву в Галицький райвідділ міліції, там її скерували в БТІ, де керівник бюро чітко сказав, що квартира належить їй. Через рік жінці прийшло повідомлення про те, що невідомий для неї чоловік подав до суду. Галицький районний суд розглянув справу на користь чоловіка. Суддю, за словами Оксани, нічого не цікавило - жодна інформація, яка стосувалась жінки.
У ході судової справи з’ясувалось, що чоловік придбав квартиру на два роки раніше, аніж Оксана, у п’янички, але жити туди не переїхав. П’яничка звернувся в БТІ, буцімто він загубив усі папери на хату, йому видали нові. Він квартиру продав іншій людині, а та - Оксані. Працівниця БТІ видала «ліві» документи, рішенням суду її було покарано на 5 років (умовно), але на час судового рішення цей термін уже пройшов. «Суд не розібрався до кінця. В мене забрали квартиру і лишили ні з чим: ні відшкодування, ні нічого», - говорить Оксана.
Оксана писала в усі вищі інстанції і лише після того, районна прокуратура порушила кримінальну справу і визнала її потерпілою, а БТІ - винним. Оксана звернулась у Галицький суд з проханням переглянути справу, оскільки її визнано потерпілою. Суд заяву відхилив.
Оксана подала позов у той же ж суд про матеріальне відшкодування їй за ремонт і оплату квартири протягом 5 років. Суд і досі зволікає із розглядом цієї справи.
Тривале виконання або невиконання рішень - системна проблема
Європейський суд з прав людини констатував системну проблему - тривале виконання або невиконання рішень національних судів, у випадку, якщо відповідачем є держава, державні органи або державні підприємства, повідомила заступник міністра юстиції України Валерія Лутковська. «На сьогоднішній день існує декілька законів, які накладають мораторій на виконання рішень національних судів, у випадку, якщо підприємство має у своєму статутному капіталі 25% частки державної власності. Ми уже маємо не одну сотню рішень. Ми знаємо, що це становить певну проблему, адже, в зв’язку із такими законами, не виконуються рішення національних судів».
Судова система в Україні не є незалежною гілкою влади
Очистити суди від корупції стане можливим тоді, коли голови судів будуть обиратися, а не, як зараз, призначатися, вважає заступник голови парламентського комітету з питань правосуддя Юрій Кармазін. «Голови судів сьогодні мають адміністративні та процесуальні функції, по відношенню до інших суддів, через це мають серйозний вплив, а вони сьогодні поза законом призначаються радою суддів».
Україна відійшла від норми «виборність суддів», яка була навіть у радянські часи, зазначає директор Інституту Горшеніна, політолог Кость Бондаренко, і, відповідно, суддівство значною мірою залежить від президентської вертикалі. «У нас, наприклад, районний суд може вирішувати питання державного значення – звільняє або призначає міністрів. Необхідно все таки створити чітку вертикаль судів із чіткими повноваженнями тієї чи іншої судової інстанції».
Про судову реформу говорять уже років двадцять майже всі політики, але й досі немає чіткого її бачення, зауважив Кость Бондаренко.
Судова система в Україні нині не є незалежною гілкою влади, вона міцно переплетена з виконавчою та законодавчою, і поки суспільство не наважиться контролювати всю владу, ситуація не зрушить з мертвої точки, зазначає політолог Дмитро Видрін. «Місяць тому я був у Римі. В той день, коли я відлітав, у нас біля Кабінету Міністрів був невеличкий страйк журналістів, коли Юлія Володимирівна намагалася через суди заборонити критику уряду. Близько десятка людей стояли з плакатами та зашитими ротами. Як не дивно, в Римі був страйк з цього ж приводу, але там вийшло 500 тисяч чоловік. Доки не будемо виходити тисячами та мільйонами – нічого не буде».
Торік в Україні проти суддів за звинуваченням у корупції порушили 47 кримінальних справ, за даними Генеральної прокуратури. До розгляду суду дійшли 19 таких справ, за якими ухвалили чотири обвинувальні вироки, у трьох випадках засуджених амністували.
9 років тому дизайнер за фахом Оксана придбала у центральній частині міста квартиру площею 20 квадратних метрів. Документи були перевірені й завірені нотаріусом, Бюро Технічної інвентаризації видало усі необхідні їй папери. Жінка стала на облік у ЖЕК, справно протягом п’яти років платила за комунальні послуги, зробила в помешканні ремонт. Через п’ять років їй заявили, що ця квартира належить не їй, а зовсім іншим людям, в яких також є всі документи. Оксана порадила їм звернутись до правоохоронних органів. Сама також написала заяву в Галицький райвідділ міліції, там її скерували в БТІ, де керівник бюро чітко сказав, що квартира належить їй. Через рік жінці прийшло повідомлення про те, що невідомий для неї чоловік подав до суду. Галицький районний суд розглянув справу на користь чоловіка. Суддю, за словами Оксани, нічого не цікавило - жодна інформація, яка стосувалась жінки.
У ході судової справи з’ясувалось, що чоловік придбав квартиру на два роки раніше, аніж Оксана, у п’янички, але жити туди не переїхав. П’яничка звернувся в БТІ, буцімто він загубив усі папери на хату, йому видали нові. Він квартиру продав іншій людині, а та - Оксані. Працівниця БТІ видала «ліві» документи, рішенням суду її було покарано на 5 років (умовно), але на час судового рішення цей термін уже пройшов. «Суд не розібрався до кінця. В мене забрали квартиру і лишили ні з чим: ні відшкодування, ні нічого», - говорить Оксана.
Оксана писала в усі вищі інстанції і лише після того, районна прокуратура порушила кримінальну справу і визнала її потерпілою, а БТІ - винним. Оксана звернулась у Галицький суд з проханням переглянути справу, оскільки її визнано потерпілою. Суд заяву відхилив.
Оксана подала позов у той же ж суд про матеріальне відшкодування їй за ремонт і оплату квартири протягом 5 років. Суд і досі зволікає із розглядом цієї справи.
Тривале виконання або невиконання рішень - системна проблема
Європейський суд з прав людини констатував системну проблему - тривале виконання або невиконання рішень національних судів, у випадку, якщо відповідачем є держава, державні органи або державні підприємства, повідомила заступник міністра юстиції України Валерія Лутковська. «На сьогоднішній день існує декілька законів, які накладають мораторій на виконання рішень національних судів, у випадку, якщо підприємство має у своєму статутному капіталі 25% частки державної власності. Ми уже маємо не одну сотню рішень. Ми знаємо, що це становить певну проблему, адже, в зв’язку із такими законами, не виконуються рішення національних судів».
Судова система в Україні не є незалежною гілкою влади
Очистити суди від корупції стане можливим тоді, коли голови судів будуть обиратися, а не, як зараз, призначатися, вважає заступник голови парламентського комітету з питань правосуддя Юрій Кармазін. «Голови судів сьогодні мають адміністративні та процесуальні функції, по відношенню до інших суддів, через це мають серйозний вплив, а вони сьогодні поза законом призначаються радою суддів».
Україна відійшла від норми «виборність суддів», яка була навіть у радянські часи, зазначає директор Інституту Горшеніна, політолог Кость Бондаренко, і, відповідно, суддівство значною мірою залежить від президентської вертикалі. «У нас, наприклад, районний суд може вирішувати питання державного значення – звільняє або призначає міністрів. Необхідно все таки створити чітку вертикаль судів із чіткими повноваженнями тієї чи іншої судової інстанції».
Про судову реформу говорять уже років двадцять майже всі політики, але й досі немає чіткого її бачення, зауважив Кость Бондаренко.
Судова система в Україні нині не є незалежною гілкою влади, вона міцно переплетена з виконавчою та законодавчою, і поки суспільство не наважиться контролювати всю владу, ситуація не зрушить з мертвої точки, зазначає політолог Дмитро Видрін. «Місяць тому я був у Римі. В той день, коли я відлітав, у нас біля Кабінету Міністрів був невеличкий страйк журналістів, коли Юлія Володимирівна намагалася через суди заборонити критику уряду. Близько десятка людей стояли з плакатами та зашитими ротами. Як не дивно, в Римі був страйк з цього ж приводу, але там вийшло 500 тисяч чоловік. Доки не будемо виходити тисячами та мільйонами – нічого не буде».
Торік в Україні проти суддів за звинуваченням у корупції порушили 47 кримінальних справ, за даними Генеральної прокуратури. До розгляду суду дійшли 19 таких справ, за якими ухвалили чотири обвинувальні вироки, у трьох випадках засуджених амністували.
