89-річного українця Івана Дем’янюка завезли до залу судових засідань на інвалідному візку. Він був укритий блакитною ковдрою, на голові – кепка також блакитного кольору. Шквал фотоблискавок Дем’янюк зустрів із заплющеними очима.
Через величезну кількість бажаючих завітати до зали судових засідань, а також через суворі заходи безпеки, початок одного з останніх процесів у справі нацистських злочинців затягнувся майже на годину.
Закиди в упередженості
Експерти, однак, вже зараз сумніваються в тому, чи вистачить доказів для визнання підсудного винним. Адвокат Дем’янюка Ульріх Буш закинув суду та прокуратурі упередженість.
Він звернув увагу на те, що на схожих попередніх процесах рядові німецькі есесівці були визнані невинними, оскільки вони діяли за наказом, нехтування яким коштувало б їм життя. «Виникає запитання, як так може бути, що того, хто розпоряджався, визнано невинними, а підлеглі – винні?», – наголосив Буш.
Прокуратура в Мюнхені відкидає таку критику. Представник прокуратури Барбара Штокінгер зауважила: «Ми виходимо з того, що всі злочини тоді стали можливими лише тому, що такі особи як підсудний активно підтримували систему, співпрацювали з нею, що зробило можливим знищення людей у концтаборів Собібур».
Свідків майже не лишилося
Як повідомляється, Івана Дем’янюка в 1940 році призвали до Червоної Армії. 1942 року він потрапив у німецький полон.
Звинувачення стверджує, що він зголосився в добровольці, і в таборі «Травнікі» нацисти вишколили 22-річного юнака на наглядача. Після цього його направили на службу в концтабір смерті «Собібур», а пізніше – в концтабір «Флоссенбюрґ».
За час, коли Дем’янюк, за словами прокурорів, служив у таборі «Собібур», там знищили 27 тисяч 900 євреїв; тепер його звинувачують у співучасті в саме такій кількості вбивств.
Сам Дем’янюк визнає, що як полонений був змушений до служби на німців, але звинувачення, що він був охоронцем, категорично відкидає.
Після війни Дем’янюк тимчасово жив у Баварії. А у 1952 році він виїхав до США.
Ніхто зі свідків сьогодні конкретно не може пригадати підсудного. Його адвокати сумніваються в справжності есесівського свідоцтва Дем’янюка, яке служить доказом у суді.
Крім того, оглядачі звертають увагу на таку особливість нинішньої ситуації: на попередніх процесах у справах нацистів йшлося про окремих злочинців і їхні ексцеси; цього разу підсудний – це один із багатьох, хто нібито мав свою функцію у винищувальній машині.
(Німеччина – Прага – Київ)
Через величезну кількість бажаючих завітати до зали судових засідань, а також через суворі заходи безпеки, початок одного з останніх процесів у справі нацистських злочинців затягнувся майже на годину.
Закиди в упередженості
Експерти, однак, вже зараз сумніваються в тому, чи вистачить доказів для визнання підсудного винним. Адвокат Дем’янюка Ульріх Буш закинув суду та прокуратурі упередженість.
Він звернув увагу на те, що на схожих попередніх процесах рядові німецькі есесівці були визнані невинними, оскільки вони діяли за наказом, нехтування яким коштувало б їм життя. «Виникає запитання, як так може бути, що того, хто розпоряджався, визнано невинними, а підлеглі – винні?», – наголосив Буш.
Прокуратура в Мюнхені відкидає таку критику. Представник прокуратури Барбара Штокінгер зауважила: «Ми виходимо з того, що всі злочини тоді стали можливими лише тому, що такі особи як підсудний активно підтримували систему, співпрацювали з нею, що зробило можливим знищення людей у концтаборів Собібур».
Свідків майже не лишилося
Як повідомляється, Івана Дем’янюка в 1940 році призвали до Червоної Армії. 1942 року він потрапив у німецький полон.
Звинувачення стверджує, що він зголосився в добровольці, і в таборі «Травнікі» нацисти вишколили 22-річного юнака на наглядача. Після цього його направили на службу в концтабір смерті «Собібур», а пізніше – в концтабір «Флоссенбюрґ».
За час, коли Дем’янюк, за словами прокурорів, служив у таборі «Собібур», там знищили 27 тисяч 900 євреїв; тепер його звинувачують у співучасті в саме такій кількості вбивств.
Сам Дем’янюк визнає, що як полонений був змушений до служби на німців, але звинувачення, що він був охоронцем, категорично відкидає.
Після війни Дем’янюк тимчасово жив у Баварії. А у 1952 році він виїхав до США.
Ніхто зі свідків сьогодні конкретно не може пригадати підсудного. Його адвокати сумніваються в справжності есесівського свідоцтва Дем’янюка, яке служить доказом у суді.
Крім того, оглядачі звертають увагу на таку особливість нинішньої ситуації: на попередніх процесах у справах нацистів йшлося про окремих злочинців і їхні ексцеси; цього разу підсудний – це один із багатьох, хто нібито мав свою функцію у винищувальній машині.
(Німеччина – Прага – Київ)
