Вечір-реквієм за жертвами Голодомору 32-33 років відбувся у Центрі української культури та освіти в Будапешті.
Одним із головних заходів програми був показ фільму «Голод в Україні», авторами якого є редактор телепрограми «Карпатський експрес» Іштван Геґедуш та режисер 1-го каналу національного телебачення Ігор Гідвейґі.
Кінодокументалістика Європи майже нічого не знає про Голодомор
Пан Геґедуш розповів Радіо Свобода про те, що спонукало його взятися за зйомки документального фільму в Україні. «Коли я вперше довідався про трагедію українців у 1932-33 роках, то почав розпитувати про неї всіх своїх знайомих. Але ніхто про це і близько не чув, – каже він. – І тоді я вирішив, що мушу відзняти фільм, адже у підручниках цього не вчать, навіть університетські історики ледве знайшли про ці події кілька рядків. Отак і визначилося для нас завдання – розповісти правду про цей трагічний період в історії сусіднього народу в 50-хвилиному документальному фільмі».
Отримавши на створення фільму близько 5,5 тисяч доларів, Іштван Геґедуш із колегою Ігорем Гідвеґі в товаристві двох закарпатських тележурналістів вирушили автомобілем на схід України. Передусім вони шукали свідків тих далеких подій, очевидців, які пережили Голодомор. Таких людей їм вдалося відшукати на Хмельниччині, Вінниччині, Київщині, Харківщині та Полтавщині. Водночас угорці зустрілися з дослідниками Голодомору у Львові та Києві, а також зафільмували розповідь Президента України Віктора Ющенка. Їхніх опонентів у фільмі представляє головним чином верхівка Компартії України та історики-марксисти.
Угорська публіка солідарна з українцями
В Угорщині фільм «Голод в Україні» на громадському телебаченні подивилися близько 300 тисяч глядачів. Перегляд стрічки викликав великий суспільний резонанс, у тому числі й через інтернет.
«Відгуки глядачів були дуже щирими. Так як ми і думали, багато людей не чули про цю жахливу трагедію в Україні, – зазначає Іштван Геґедуш. – З іншого боку, всі ці жахіття комунізму, включаючи штучний голод, через які пройшли наші герої, нагадали глядачам про те, що й Угорщина була соціалістичною, і що в тутешніх людей теж зберігся певний досвід життя у тій системі цінностей. Саме тому глядачі сприйняли побачене, як щось дуже своє, особисте. Нам радо дякували за цей фільм і за відомості, що були під великою забороною в сусідній державі».
Роботою угорських авторів зацікавилися і закордонні телекомпанії. Причому, показ картини не обмежився лише країнами Західної Європи.
За словами Іштвана Геґедуша, фільм демонстрували у Франції. А право на показ фільму у США та Південній Америці, а також в Іспанії і Португалії придбав Euro Channel. Демонстрація картини вже відбулася в Канаді. Пан Геґедуш додав, що нині йдуть переговори на продаж фільму компанії TV France. А в Угорщині автори запропонували свою продукцію телеканалу документальних фільмів.
Режисер Ігор Гідвейґі використав у документальному фільмі про Голодомор в Україні фрагменти гри молодого угорського скрипаля Фелікса Лойкоу. Основною музичною темою стрічки стали композиції фінської групи «Апокаліптика» – обробки виступів американської групи «Металліка».
(Угорщина – Прага – Київ)
Одним із головних заходів програми був показ фільму «Голод в Україні», авторами якого є редактор телепрограми «Карпатський експрес» Іштван Геґедуш та режисер 1-го каналу національного телебачення Ігор Гідвейґі.
Кінодокументалістика Європи майже нічого не знає про Голодомор
Пан Геґедуш розповів Радіо Свобода про те, що спонукало його взятися за зйомки документального фільму в Україні. «Коли я вперше довідався про трагедію українців у 1932-33 роках, то почав розпитувати про неї всіх своїх знайомих. Але ніхто про це і близько не чув, – каже він. – І тоді я вирішив, що мушу відзняти фільм, адже у підручниках цього не вчать, навіть університетські історики ледве знайшли про ці події кілька рядків. Отак і визначилося для нас завдання – розповісти правду про цей трагічний період в історії сусіднього народу в 50-хвилиному документальному фільмі».
Отримавши на створення фільму близько 5,5 тисяч доларів, Іштван Геґедуш із колегою Ігорем Гідвеґі в товаристві двох закарпатських тележурналістів вирушили автомобілем на схід України. Передусім вони шукали свідків тих далеких подій, очевидців, які пережили Голодомор. Таких людей їм вдалося відшукати на Хмельниччині, Вінниччині, Київщині, Харківщині та Полтавщині. Водночас угорці зустрілися з дослідниками Голодомору у Львові та Києві, а також зафільмували розповідь Президента України Віктора Ющенка. Їхніх опонентів у фільмі представляє головним чином верхівка Компартії України та історики-марксисти.
Угорська публіка солідарна з українцями
В Угорщині фільм «Голод в Україні» на громадському телебаченні подивилися близько 300 тисяч глядачів. Перегляд стрічки викликав великий суспільний резонанс, у тому числі й через інтернет.
«Відгуки глядачів були дуже щирими. Так як ми і думали, багато людей не чули про цю жахливу трагедію в Україні, – зазначає Іштван Геґедуш. – З іншого боку, всі ці жахіття комунізму, включаючи штучний голод, через які пройшли наші герої, нагадали глядачам про те, що й Угорщина була соціалістичною, і що в тутешніх людей теж зберігся певний досвід життя у тій системі цінностей. Саме тому глядачі сприйняли побачене, як щось дуже своє, особисте. Нам радо дякували за цей фільм і за відомості, що були під великою забороною в сусідній державі».
Роботою угорських авторів зацікавилися і закордонні телекомпанії. Причому, показ картини не обмежився лише країнами Західної Європи.
За словами Іштвана Геґедуша, фільм демонстрували у Франції. А право на показ фільму у США та Південній Америці, а також в Іспанії і Португалії придбав Euro Channel. Демонстрація картини вже відбулася в Канаді. Пан Геґедуш додав, що нині йдуть переговори на продаж фільму компанії TV France. А в Угорщині автори запропонували свою продукцію телеканалу документальних фільмів.
Режисер Ігор Гідвейґі використав у документальному фільмі про Голодомор в Україні фрагменти гри молодого угорського скрипаля Фелікса Лойкоу. Основною музичною темою стрічки стали композиції фінської групи «Апокаліптика» – обробки виступів американської групи «Металліка».
(Угорщина – Прага – Київ)
