Національну програму на 2010 рік Україна-НАТО розробляли одночасно декілька міністерств, фахівці РНБО та науковці. Цей документ регламентує оборонні, економічні, інформаційні та правові питання євроатлантичної інтеграції України, причому не лише на майбутній рік, але і в подальшій перспективі. Фактично він є заміною Плану дій з підготовки до членства в НАТО (ПДЧ), зазначає голова Атлантичної ради України Вадим Гречанінов.
«Програма повторює всі основні положення ПДЧ. Більше того, велику роль у ній приділено участі громадськості, чого раніше не було. Це є вимогою альянсу, вимогою Європи загалом, вимогою демократії», – наголошує Гречанінов.
За його словами, спільна позиція уряду і чинного Президента щодо членства в НАТО відображає процеси консолідації українського політикуму в питаннях національної безпеки. Хоча Вадим Гречанінов висловлює побоювання, що після виборів ситуація може змінитися.
Відсутність консенсусу в країні сприяє зовнішнім загрозам
Натомість директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії МЗС Григорій Перепелиця ніякої згоди у владі не бачить. Науковець наголошує, що зараз існує реальна небезпека підміни понять: оскільки у Програмі йдеться не про вступ України до НАТО, а про співпрацю з Альянсом.
«У світі, який стає багатополярним, тривають суперечки за сфери впливу, ситуація стає загрозливою, – зазначає експерт. – Тим часом зміст програми свідчить про відсутність консенсусу в українській владі. Бо в ній ідеться про реформування держави загалом, а не про конкретну мету – членство в НАТО».
Така зміна пріоритетів може законсервувати нинішній стан, коли Україна є беззахисною перед зовнішніми загрозами, і вона буде змушена гнатися у зовнішній політиці за Росією, яка сьогодні активніше співпрацює з НАТО, вважає Григорій Перепелиця.
Українське суспільство йде до євроінтеграції швидше за владу
Україна має стукати у двері НАТО, але робити в цьому ставку лише на консолідацію політичних еліт – нерозважливо, переконаний експерт Інституту політичних та етнонаціональних досліджень Олександр Дергачов.
«До НАТО Україну може наблизити лише зміна суспільних цінностей. Маємо парадокс: більшість населення та еліти не уявляють собі реальних національних інтересів і перспектив України», – зауважує пан Дергачов.
Цьогорічні дослідження фонду Демократичні ініціативи, Центру Разумкова та інших інституцій свідчать: підтримують членство України в НАТО близько 30 відсотків українців. Проте зміни в суспільстві тривають. Результати освітніх проектів Атлантичної ради України свідчать: зі 100 старшокласників із різних регіонів 95 у своїх есе про українську зовнішню політику підтримують ідею вступу до НАТО, не погоджуються з нею або вагаються лише 5. Дослідники говорять, що це демонструє настрої, які пануватимуть в українському суспільстві за декілька років. Однак до того часу Україна може втратити незалежність, якщо не інтегрується до міжнародних систем безпеки, вважають деякі експерти.
(Київ – Прага)
«Програма повторює всі основні положення ПДЧ. Більше того, велику роль у ній приділено участі громадськості, чого раніше не було. Це є вимогою альянсу, вимогою Європи загалом, вимогою демократії», – наголошує Гречанінов.
За його словами, спільна позиція уряду і чинного Президента щодо членства в НАТО відображає процеси консолідації українського політикуму в питаннях національної безпеки. Хоча Вадим Гречанінов висловлює побоювання, що після виборів ситуація може змінитися.
Відсутність консенсусу в країні сприяє зовнішнім загрозам
Натомість директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії МЗС Григорій Перепелиця ніякої згоди у владі не бачить. Науковець наголошує, що зараз існує реальна небезпека підміни понять: оскільки у Програмі йдеться не про вступ України до НАТО, а про співпрацю з Альянсом.
«У світі, який стає багатополярним, тривають суперечки за сфери впливу, ситуація стає загрозливою, – зазначає експерт. – Тим часом зміст програми свідчить про відсутність консенсусу в українській владі. Бо в ній ідеться про реформування держави загалом, а не про конкретну мету – членство в НАТО».
Така зміна пріоритетів може законсервувати нинішній стан, коли Україна є беззахисною перед зовнішніми загрозами, і вона буде змушена гнатися у зовнішній політиці за Росією, яка сьогодні активніше співпрацює з НАТО, вважає Григорій Перепелиця.
Українське суспільство йде до євроінтеграції швидше за владу
Україна має стукати у двері НАТО, але робити в цьому ставку лише на консолідацію політичних еліт – нерозважливо, переконаний експерт Інституту політичних та етнонаціональних досліджень Олександр Дергачов.
«До НАТО Україну може наблизити лише зміна суспільних цінностей. Маємо парадокс: більшість населення та еліти не уявляють собі реальних національних інтересів і перспектив України», – зауважує пан Дергачов.
Цьогорічні дослідження фонду Демократичні ініціативи, Центру Разумкова та інших інституцій свідчать: підтримують членство України в НАТО близько 30 відсотків українців. Проте зміни в суспільстві тривають. Результати освітніх проектів Атлантичної ради України свідчать: зі 100 старшокласників із різних регіонів 95 у своїх есе про українську зовнішню політику підтримують ідею вступу до НАТО, не погоджуються з нею або вагаються лише 5. Дослідники говорять, що це демонструє настрої, які пануватимуть в українському суспільстві за декілька років. Однак до того часу Україна може втратити незалежність, якщо не інтегрується до міжнародних систем безпеки, вважають деякі експерти.
(Київ – Прага)
