– Якими Ви бачите стосунки між Україною та її сусідами – країнами Євросоюзу і Росією – у найближчій перспективі?
– Я вважаю, що адміністрація президента Обами, коли проводить «перезавантаження» американсько-російських стосунків, грає на руку Україні: Кремль більше уваги приділяє західному напрямкові зовнішньої політики. З іншого боку, поліпшення стосунків між США і Росією робить росіян більш агресивними у зовнішній політиці – цього факту вже ніхто не заперечує. Але насправді стабілізація українсько-російських, українсько-американських відносин або ж поліпшення стосунків між Україною та ЄС найбільше залежить саме від українців. На сьогодні дуже складно знайти спільну мову з політичними лідерами України, які займаються проблемами міжусобної боротьби.
– Як впливає український фактор на систему європейської безпеки?
– По-перше, Україна здавна – важлива ланка у системі колективної безпеки, чи це стосується НАТО, чи відповідних структур СНД. На Київському безпековому форумі навесні цього року ішлося про те, що Україна – це держава-перехрестя, через неї проходять трансконтинентальні шляхи. На сьогодні Україна має стратегічне розташування між державами Євросоюзу, НАТО та Росією. Це перетворює Україну на інтегральну складову будь-якої системи колективної безпеки в Європі та Євразії. По-друге, Україна бере участь у багатьох програмах, які спрямовані на зміцнення регіональної безпеки. Маю на увазі Хартію про особливе партнерство Україна – НАТО і річні програми співпраці України з Північноатлантичним союзом. Україна також є активна учасниця міжнародних конференцій із проблем колективної безпеки, які проводять і Євросоюз, і ОБСЄ.
– У Євросоюзі Україні відводять визначальну роль у царині енергетичної безпеки, хоча водночас Україна має постійні проблеми з Росією в енергетичній сфері. Дехто каже, що питання постачання енергоносіїв із Росії в Європу через Україну заполітизоване. А Ви згодні з цим твердженням?
– І нині, і в майбутньому буде важко уникнути політизованості енергетичних питань: у трикутнику «Росія – Україна – Євросоюз» роль державних інститутів значно більша, ніж роль бізнесу. Україна має свої інтереси як держава-транзитер енергоносіїв. Російський монополіст «Газпром» має свої інтереси; при цьому нагадаю, що 51 відсоток акцій цієї компанії перебуває у власності держави. Тож коли «Газпром» піднімає ціни на газ, це пов’язано з політичним тиском Кремля на компанію. Водночас не забуваймо, що «Газпром» переживає фінансову скруту, тож позицію росіян можна зрозуміти: задля захисту своєї монополії вони і далі тиснутимуть на Україну, яка не лише транспортує газ на Захід, але і закуповує великі обсяги газу для своїх власних потреб.
(Київ – Прага)
– Я вважаю, що адміністрація президента Обами, коли проводить «перезавантаження» американсько-російських стосунків, грає на руку Україні: Кремль більше уваги приділяє західному напрямкові зовнішньої політики. З іншого боку, поліпшення стосунків між США і Росією робить росіян більш агресивними у зовнішній політиці – цього факту вже ніхто не заперечує. Але насправді стабілізація українсько-російських, українсько-американських відносин або ж поліпшення стосунків між Україною та ЄС найбільше залежить саме від українців. На сьогодні дуже складно знайти спільну мову з політичними лідерами України, які займаються проблемами міжусобної боротьби.
– Як впливає український фактор на систему європейської безпеки?
– По-перше, Україна здавна – важлива ланка у системі колективної безпеки, чи це стосується НАТО, чи відповідних структур СНД. На Київському безпековому форумі навесні цього року ішлося про те, що Україна – це держава-перехрестя, через неї проходять трансконтинентальні шляхи. На сьогодні Україна має стратегічне розташування між державами Євросоюзу, НАТО та Росією. Це перетворює Україну на інтегральну складову будь-якої системи колективної безпеки в Європі та Євразії. По-друге, Україна бере участь у багатьох програмах, які спрямовані на зміцнення регіональної безпеки. Маю на увазі Хартію про особливе партнерство Україна – НАТО і річні програми співпраці України з Північноатлантичним союзом. Україна також є активна учасниця міжнародних конференцій із проблем колективної безпеки, які проводять і Євросоюз, і ОБСЄ.
– У Євросоюзі Україні відводять визначальну роль у царині енергетичної безпеки, хоча водночас Україна має постійні проблеми з Росією в енергетичній сфері. Дехто каже, що питання постачання енергоносіїв із Росії в Європу через Україну заполітизоване. А Ви згодні з цим твердженням?
– І нині, і в майбутньому буде важко уникнути політизованості енергетичних питань: у трикутнику «Росія – Україна – Євросоюз» роль державних інститутів значно більша, ніж роль бізнесу. Україна має свої інтереси як держава-транзитер енергоносіїв. Російський монополіст «Газпром» має свої інтереси; при цьому нагадаю, що 51 відсоток акцій цієї компанії перебуває у власності держави. Тож коли «Газпром» піднімає ціни на газ, це пов’язано з політичним тиском Кремля на компанію. Водночас не забуваймо, що «Газпром» переживає фінансову скруту, тож позицію росіян можна зрозуміти: задля захисту своєї монополії вони і далі тиснутимуть на Україну, яка не лише транспортує газ на Захід, але і закуповує великі обсяги газу для своїх власних потреб.
(Київ – Прага)
