– Пане Тодійчук. Наскільки вигідні українські пропозиції для кредиторів, і наскільки вони прийнятні для української строни?
Президент Київського міжнародного енергетичного клубу Олександр Тодійчук
– Я в цілому позитивно сприймаю те, що НАК «Нафтогаз України» знаходить шляхи виходу з тяжкого фінансового стану. Жалкую тільки, що компанія не змогла домовитись зі 100% власників облігацій. Ті, хто лишився, можуть звернутись до судів. Напевне, найдорожче, що сьогодні є у «Нафтогазу» – це його імідж. Це ім’я партнера. Найгірше напевне те, що «Нафтогаз» поки що не створив перспективних програм, які б показали, що він має можливість заробити нові кошти, оздоровити компанію. Якщо будуть судові позови, вони завадять подальшому просуванню «Нафтогазу», зменшать його кредитний рейтинг.
З одного боку, я вітаю те, що держава, яка врешті привела до такого важкого фінансового стану НАК «Нафтогаз України» (це стосується всіх урядів, тому що його використовували для наповнення своїх бюджетів, для своїх оборудок, наповнення передвиборчих своїх кошторисів), але з іншого боку, Україна не має права завдати великої шкоди або втратити «Нафтогаз», тому що це імідж України.
– Ви кажете, що реструктуризація позитивно вплине на імідж. Пересічного українця цікавить власний гаманець. Чи вплине реструктуризація боргів «Нафтогазу» на ціну за газ в Україні?
– Так. Найпростіший приклад: якщо високий імідж, значить дешеві кредити, спільна робота по інвестиціях в нафтогазовий сектор України. Врешті це дасть кошти. Якщо будуть невдачі в цьому фінансовому плані, ми будемо розраховуватись за всі ці помилки із власної кишені.
– Газ в Україні буде дорожчати чи дешевшати?
– Газ український має подорожчати, інакше немає майбутнього для видобутку газу. З іншого боку, дешевий газ не мотивує програми альтернативних джерел, культури споживання. Єдине, що уряд має забезпечити ефективні компенсації найменш захищеним при піднятті ціни на газ. Сьогодні Україна є єдиною аномальною країною з низькою ціною за газ і з усіма відповідними наслідками.
– Чи повністю зникла загроза дефолту «Нафтогазу»?
– Звичайно, ні. Але загроза буде меншою. Лишаються важкими для нас умови розрахунків за спожитий газ, Росія більш за все важко вестиме з нами переговори щодо обсягів газу, які ми маємо викупити. Ми маємо викупити значно більше газу, на що в нас немає коштів. Проблеми лишаються, але їх буде трохи менше.
– Представник Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський вважає, що ситуація в «Нафтогазі» зумовлена «серйозними прорахунками уряду». Чи ви погоджуєтеся з такою думкою?
– Я погоджуюсь в тій частині, що НАУ «Нафтогаз» не реалізував в останні роки великих проектів, які б створили йому хороше майбутнє. Почнемо з досить важкого для України і досить вигідного для Росії газового контракту, який був підписаний 19 січня. Я не бачу можливості його 100% виконання. І дуже важко сьогодні йде розмова про те, щоб внести зміни до контракту, які б були більш прийнятними для української сторони.
Щодо реформування «Нафтогазу». Ми задекларували у Брюсселі 23 березня свою готовність реформувати, привести до європейських стандартів механізм господарювання, відкритий ринок, але поки що це лише декларації, більше імітації, ніж реальних дій.
(Київ – Прага)
– Я в цілому позитивно сприймаю те, що НАК «Нафтогаз України» знаходить шляхи виходу з тяжкого фінансового стану. Жалкую тільки, що компанія не змогла домовитись зі 100% власників облігацій. Ті, хто лишився, можуть звернутись до судів. Напевне, найдорожче, що сьогодні є у «Нафтогазу» – це його імідж. Це ім’я партнера. Найгірше напевне те, що «Нафтогаз» поки що не створив перспективних програм, які б показали, що він має можливість заробити нові кошти, оздоровити компанію. Якщо будуть судові позови, вони завадять подальшому просуванню «Нафтогазу», зменшать його кредитний рейтинг.
З одного боку, я вітаю те, що держава, яка врешті привела до такого важкого фінансового стану НАК «Нафтогаз України» (це стосується всіх урядів, тому що його використовували для наповнення своїх бюджетів, для своїх оборудок, наповнення передвиборчих своїх кошторисів), але з іншого боку, Україна не має права завдати великої шкоди або втратити «Нафтогаз», тому що це імідж України.
– Ви кажете, що реструктуризація позитивно вплине на імідж. Пересічного українця цікавить власний гаманець. Чи вплине реструктуризація боргів «Нафтогазу» на ціну за газ в Україні?
– Так. Найпростіший приклад: якщо високий імідж, значить дешеві кредити, спільна робота по інвестиціях в нафтогазовий сектор України. Врешті це дасть кошти. Якщо будуть невдачі в цьому фінансовому плані, ми будемо розраховуватись за всі ці помилки із власної кишені.
– Газ в Україні буде дорожчати чи дешевшати?
– Газ український має подорожчати, інакше немає майбутнього для видобутку газу. З іншого боку, дешевий газ не мотивує програми альтернативних джерел, культури споживання. Єдине, що уряд має забезпечити ефективні компенсації найменш захищеним при піднятті ціни на газ. Сьогодні Україна є єдиною аномальною країною з низькою ціною за газ і з усіма відповідними наслідками.
– Чи повністю зникла загроза дефолту «Нафтогазу»?
– Звичайно, ні. Але загроза буде меншою. Лишаються важкими для нас умови розрахунків за спожитий газ, Росія більш за все важко вестиме з нами переговори щодо обсягів газу, які ми маємо викупити. Ми маємо викупити значно більше газу, на що в нас немає коштів. Проблеми лишаються, але їх буде трохи менше.
– Представник Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський вважає, що ситуація в «Нафтогазі» зумовлена «серйозними прорахунками уряду». Чи ви погоджуєтеся з такою думкою?
– Я погоджуюсь в тій частині, що НАУ «Нафтогаз» не реалізував в останні роки великих проектів, які б створили йому хороше майбутнє. Почнемо з досить важкого для України і досить вигідного для Росії газового контракту, який був підписаний 19 січня. Я не бачу можливості його 100% виконання. І дуже важко сьогодні йде розмова про те, щоб внести зміни до контракту, які б були більш прийнятними для української сторони.
Щодо реформування «Нафтогазу». Ми задекларували у Брюсселі 23 березня свою готовність реформувати, привести до європейських стандартів механізм господарювання, відкритий ринок, але поки що це лише декларації, більше імітації, ніж реальних дій.
(Київ – Прага)
