Рим — відомий центр прочан з усього світу. З чим пов’язана організація саме всеукраїнської прощі, на якій буде присутній Блаженніший Патріарх Любомир?
— «Італія і, зокрема, Рим – дуже привабливе місце для наших прочан, не лише для греко-католиків, але й православних. А в нас ще додаткова нагода трапилася, бо будемо святкувати 40-річчя посвячення собору Святої Софії, 25 років від смерті його будівничого, Патріарха Йосифа Сліпого, 50-ліття колегії Святої Покрови і 65-ті роковини смерті Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького».
— Багато води спливло, як Блаженніший Йосиф Сліпий організовував до Софії Римської перші всеукраїнські прощі, однак гасло цих зібрань не змінюється?
— «Покійний Патріарх Йосиф Сліпий казав, що той Собор має нас «собирати». Має збирати докупи і українська духовність, і українська наука. Його гасло: «Істина і любов науки збирає в розсіяні сущих». І ми це бачимо: як багато людей сюди приходить. Очевидно, що в них бувають труднощі, і ми намагаємося їм допомогти. Цей осередок, як й інші центри релігійні, дуже живучий і відкритий».
— Собор Святої Софії на околиці Рима— відносно молода пам’ятка, яка свідчить про присутність України у Вічному місті?
— «Є ще наш Патріарший двір на площі Мадонна деі Монті. Будинок, котрий у власності УГКЦ в центрі Рима, недалеко від Колізею. Так ось, це найстарша пам’ятка України поза межами України. Папа Урбан VIII у 1637 році подарував цей будинок, який був представництвом київських митрополитів перед Апостольським Римським престолом. Вже відтоді наша присутність на Заході була дуже жива».
— Більшість українських осередків у Римі створені завдяки попередній хвилі еміграції після Другої Світової війни. Наскільки активні у культурно-релігійному житті сучасні мігранти?
— «Нинішня еміграція більшою мірою заробітчанська і належить до найнижчої верстви італійського суспільства, але вже бачимо, що тут є українські підприємці, люди відкривають власні ресторани... Українці присутні не тільки у папських університетах, а також у римському державному університеті «Сап’єнца», та в інших світських закладах, як ось в музичній академії «Санта Чечілья» в Римі. Україна вже не є незнаним краєм для італіців. І це треба плекати».
— Потік мігрантів не зменшується, і Українська греко-католицька церква розширює душпастирську діяльність...
— «Спочатку це була виключно заробітчанська короткотермінова імміграція, коли приїздили на рік-другий, а потім поверталися. Нині спостерігаємо, що вже і вінчаємо молодят, i хрестимо тут дітей, ховаємо людей. Отож, частина мігрантів залишається. Лише в Римі, за моїми оцінками, мешкає близько 30 тисяч українців.УГКЦ задіяла три центри. Крім собору Святої Софії також є монастир отців Василіян та церква святих Сергія і Вакха. По всій Італії вже працює десь 40 священиків у 110 осередках».
(Рим - Прага - Київ)
— «Італія і, зокрема, Рим – дуже привабливе місце для наших прочан, не лише для греко-католиків, але й православних. А в нас ще додаткова нагода трапилася, бо будемо святкувати 40-річчя посвячення собору Святої Софії, 25 років від смерті його будівничого, Патріарха Йосифа Сліпого, 50-ліття колегії Святої Покрови і 65-ті роковини смерті Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького».
— Багато води спливло, як Блаженніший Йосиф Сліпий організовував до Софії Римської перші всеукраїнські прощі, однак гасло цих зібрань не змінюється?
— «Покійний Патріарх Йосиф Сліпий казав, що той Собор має нас «собирати». Має збирати докупи і українська духовність, і українська наука. Його гасло: «Істина і любов науки збирає в розсіяні сущих». І ми це бачимо: як багато людей сюди приходить. Очевидно, що в них бувають труднощі, і ми намагаємося їм допомогти. Цей осередок, як й інші центри релігійні, дуже живучий і відкритий».
— Собор Святої Софії на околиці Рима— відносно молода пам’ятка, яка свідчить про присутність України у Вічному місті?
— «Є ще наш Патріарший двір на площі Мадонна деі Монті. Будинок, котрий у власності УГКЦ в центрі Рима, недалеко від Колізею. Так ось, це найстарша пам’ятка України поза межами України. Папа Урбан VIII у 1637 році подарував цей будинок, який був представництвом київських митрополитів перед Апостольським Римським престолом. Вже відтоді наша присутність на Заході була дуже жива».
— Більшість українських осередків у Римі створені завдяки попередній хвилі еміграції після Другої Світової війни. Наскільки активні у культурно-релігійному житті сучасні мігранти?
— «Нинішня еміграція більшою мірою заробітчанська і належить до найнижчої верстви італійського суспільства, але вже бачимо, що тут є українські підприємці, люди відкривають власні ресторани... Українці присутні не тільки у папських університетах, а також у римському державному університеті «Сап’єнца», та в інших світських закладах, як ось в музичній академії «Санта Чечілья» в Римі. Україна вже не є незнаним краєм для італіців. І це треба плекати».
— Потік мігрантів не зменшується, і Українська греко-католицька церква розширює душпастирську діяльність...
— «Спочатку це була виключно заробітчанська короткотермінова імміграція, коли приїздили на рік-другий, а потім поверталися. Нині спостерігаємо, що вже і вінчаємо молодят, i хрестимо тут дітей, ховаємо людей. Отож, частина мігрантів залишається. Лише в Римі, за моїми оцінками, мешкає близько 30 тисяч українців.УГКЦ задіяла три центри. Крім собору Святої Софії також є монастир отців Василіян та церква святих Сергія і Вакха. По всій Італії вже працює десь 40 священиків у 110 осередках».
(Рим - Прага - Київ)