45 років тому, заснувавши богословський навчальний заклад в італійській столиці, Патріарх Української греко-католицької церкви Йосип Сліпий залишив гасло: «Наука збирає у розсіяні сущих». Упродовж 60-80-х років Український католицький університет св. Климента Папи славився як активний духовний і науковий центр діаспори. За той час вийшли друком понад 200 академічних видань. Там діяли дияконські курси ті інші студії, але передусім це було місце зустрічі українців-емігрантів із різних країн.
Нині у триповерховій будівлі римського університету живуть священики і студенти, які вчаться у світських і духовних закладах столиці. Діє також бібліотека та музей Патріарха Йосипа Сліпого. Фактично, установа існує номінально. Тож керівництво і синод УГКЦ вирішили оживити римський осередок науки на вулиці Боччеа, а при ньому й Інститут Святого Климента Папи.
Голова релігійного товариства «Свята Софія» отець Іван Дацько зазначає: «Інститут святого Климента Папи може стати центром для наших науковців, студентів, митців з України і поселень (з-за кордону). Вони певний час користуватимуться різними можливостями Рима, а можливості є надзвичайно великі».
Після здобуття Україною незалежності вся діяльність університету перенеслася в Україну. Із 2002 року Український католицький університет (УКУ), перший подібний заклад на пострадянському просторі, відкрився у Львові. Таким чином, тепер вважають, що мати УКУ у Львові, а університет у Римі – її перша дочка, сказав отець-доктор Іван Дацько. Водночас він наголосив, що на сьогодні Український католицький університет у Львові, в Римі і його філіали за кордоном – це одне ціле.
Будинок Українсього католицького університету в Римі
«Відчувається брак координації і співпраці»
Відродивши богословські й світські студії в Інституті св. Климента Папи, там планують щорічно влаштовувати українські міжнародні конференції, літню школу для молодих дослідників із України й діаспори. Це, безумовно, потребує відповідних коштів, але, як сказав отець Дацько, «хто працює, той гроші знаходить». Фінансові витрати на майбутні проекти мають бути передбачені у річній програмі цілого УКУ Львова, Рима та закордонних відділень.
Втім, нинішня ситуація у львівському та римському закладах дещо відрізняється. Іван Дацько наголошує: «Коли УКУ у Львові є місцем зустрічі і нас єднає, то в Римі – це не критика, а констатація – кожний більш-менш живе своїм життям. Кожний приїхав і мусить пристосуватися тут, заробити якість гроші, думає про себе, і не думає, може, насамперед про спільну справу. Відчувається нині брак координації і співпраці».
Велике місто Рим – важке для комунікацій, а студенти живуть та навчаються в різних його районах, тому зазвичай молодь розпорошена по всій столиці. Учасники зібрання в актовому залі УКУ визнали, що попереду важкий шлях реорганізації навчального закладу. Громаду закликали виявити добру волю і зробити велике зусилля, щоб римський Собор Святої Софії і поруч із ним майбутній Інститут св. Климента Папи при УКУ «збирав у розсіяні сущих» на довгі роки.
Своє благословення висловив і глава УКГЦ, кардинал Любомир Гузар: «Я називаю цей день історичним, тому що я надіюся на початок нової діяльності, живої діяльності. Мені приємно почути, скільки молодих голосів співає тут. Оце наша надія».
(Рим –Прага – Київ)
