«На вагу цукру». У серпні нинішнього року цукор подорожчав у середньому в Україні на 8,5%

На Прикарпатті за цукром черги, а «свій» завод не працює

На Івано-Франківщині завершують реалізацію цукру з матеріального резерву. Пенсіонери, які вистояли в чергах, робили запаси. Люди не вірять, що цукор буде дешевшим. У регіоні в 20 разів скоротилося вирощування цукрового буряка. При цьому уже другий сезон не працює Городенківський цукровий завод, повідомляє кореспондентка Радіо Свобода в цьому регіоні Галина Добош.

Для великої родини – дітей, внуків, правнуків – пані Юстина випікає щось солодке щонайменше двічі на тиждень. Тому цукру йде багато, і купують одразу мішок. Три дні поспіль ходить на найближчий ринок, щоб придбати дешевший цукор. «Я встаю рано, о шостій годині, займаю чергу. Людей дуже багато, тяжко вистояти. Машина приходить трошки пізніше. А тоді люди починають з боків бігти, товпитися. Старшій людині важко вистояти. Та все-таки цукор по 3,90 грн., а не 6,50, як на базарі. Кожен хоче купити по дешевшій ціні».

У черзі здебільшого пенсіонери. Вони не вірять, що цукор буде дешевший і сумніваються, що вистачить усім. До кінця тижня завершиться реалізація виділених на область 839 тонн цукру з матеріального резерву України. Продається він на восьми продуктових ринках в Івано-Франківську. На руки видають по 10 кілограмів попередньо розфасованого солодкого продукту. Реалізовувати його має право лише Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів, розповідає начальник управління економічного та євроінтеграційного розвитку міськвиконкому Богдан Білик. «Цукор продається щоденно на 3-4 ринках. Торгуємо в суботу і неділю. Створена спеціальна комісія, куди входять працівники виконкому, податкової, міліції, які відслідковують, щоб цукор не йшов на сторону».

Здавна на Прикарпатті цукровий буряк називали другим (після картоплі) золотом. На Городенківщині, приміром, ним засівали по 4,5 тисячі гектарів землі. Зараз всього 200 гектарів. Вирощування стало нерентабельним, тому агроформування перепрофілювалися здебільшого на ріпак. Другий сезон не працює і Городенківський цукровий завод. Колишньому робітникові Михайлові Асауленку це дуже болить. «Якщо завод постоїть, хоча б рік не буде працювати, моя така думка, що навряд чи він підніметься. Кадри порозбігалися. Друга проблема: без сировини завод працювати не буде».

Власник цукрозаводу брав кредит під заставу майна, не зміг його повернути, тож підприємство відійшло одному з банків. У районі додають: «На щастя, завод не порізали, зберегли», про що просили і люди, і місцева влада. Тому, за словами заступника голови Городенківської районної ради Романа Осадчука, сподіваються на відродження підприємства. «Район сільськогосподарський, 50 тис. гектарів орної землі. І потенційні можливості величезні. Цукровий буряк – це культура, яка необхідна для інфраструктури району в першу чергу. Як мінімум, 600 осіб працювало – то це і соціальне явище. Влада змінюється, але люди, громада залишаються. І в інтересах людей відродити виробництво».

Селяни і цукровиробники переконані, що необхідна державна програма підтримки цієї галузі. Городенківський завод ще можна спробувати врятувати. Ще один в області – Бовшівський – уже навряд.

В Україні справді бракує цукру?

Президент асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Алекс Ліссітса у коментарі Радіо Свобода зазначає: в Україні справді бракує цукру. «В Україні на сьогоднішній день є недовиробництво цукру. Ми споживаємо до 2 мільйонів тонн цукру в рік, а виробляємо лише 1,5 мільйона. Підрахунки, якими користувалося Міністерство економіки України, були перевищеними. Нині зафіксовані на світовому ринку ціни на цукор – найвищі за останні 30 років».

Натомість в асоціації цукровиробників «Укрцукор» запевняють, що солодкого продукту українцям вистачить з головою. Тут підтверджують: виробляють 1,5 мільйона тонн, а треба 2 мільйони. Але ж, кажуть фахівці, ще буде імпортний цукор, зокрема тростинний. Тому ці півмільйона вдасться надолужити, ще й залишок може з’явитися. В уряді теж запевняють, запасів на вітчизняному ринку вдосталь.

Цукру в Україні вистачає, переконує в коментарі Радіо Свобода заступник міністра аграрної політики Іван Демчак. І уряд робить усе можливе для того, щоб ніякого дефіциту не було. А зростання цін від уряду не залежить. «Цукор був по 3-4 гривні. Ціна на цукор протягом 4 років взагалі не піднімалася і виробництво було збитковим. У світі цукор подорожчав у 2 рази, а у нас – приблизно на 58%. Цукрові заводи вже почали працювати і цукор в Україні є», – сказав Іван Демчак.

Попит і нестача товару завжди породжує підвищення цін

Перед тим, як починається збір нового врожаю цукрового буряка, ціни на солодкий пісок завжди повзуть вгору, зауважує Микола Присяжнюк, голова парламентського комітету з питань аграрної політики, депутат-регіонал. Проте, за його словами, якщо уряд не матиме чіткої програми регулювання цін на цукор на ринку, наступного року ситуація повториться. «Це не є комусь вигідно. Це ринок, тому що попит є і наявність цукру зменшується. Не можу в цьому звинуватити асоціацію цукровиків, що це їм вигідно. Є держрезерв і уряд – вони зобов’язані були зробити інтервенцію, яка б чітко потрапила до споживача за низькими цінами. Вони цього не зробили».

На підвищенні цін завжди хтось наживається, зазначає експерт, керівник аналітичного центру «Проагро» Микола Верницький. І ринок цукру не є тут винятком. Хоча це не означає, що хтось із гравців такого ринку навмисно створював умови для подібної наживи. Просто скористалися ситуацією, яка склалася. «Собівартість цукру змінюється лише за рахунок вартості його зберігання. Але зберігання не так дорожчає, як ростуть ціни. Це нормальна ринкова ситуація, коли попит і нестача якогось товару породжує підвищення цін».

Тим часом в Україні зменшується кількість цукрових заводів. Десять років тому їх було півтори сотні, а зараз 70. Цукровим буряком 10 років тому засіяли 850 тисяч гектарів, а нинішнього року 330 тисяч гектарів.