США через їхні розміри і багатства тривалий час вважалися двигуном глобального зростання. Американський же споживач – особливо важлива частина цього рівняння. Споживчі витрати в США складають 70 відсотків ВВП. Америка – це споживаюча спільнота та й багато країн покладаються на американські товари. За час світової кризи американців тратили менше і більше зекономили. Що ж це означає для сподівань на відновлення глобальної економіки?
Десмонд Лечмен, колишній економіст МВФ і нині експерт у вашингтонському Інституті підприємництва, вважає, що у перспективі необхідне переосмислення глобальної економії та прикладів споживання. Лечмен переконаний, що американці змушені будуть, насамперед, з «причини дефіциту платіжного балансу», більше економити і менше витрачати.
Але, тим часом, споживчі витрати мали би вирости в європейських та азійських країнах, особливо – в Німеччині та Китаї, вважає Десмонд Лечмен. Він зазначає, що ці країни нині мають робити більше для стимулювання економік.
«Світова економіка потребує стимулів і їх має бути більше в Європі та Китаї, а Сполучені Штати мають стимулювати менш, – каже Десмонд Лечмен. Тоді б ми мали би балансування. На зміну якому прийде відновлення, якого ми так бажаємо досягнути. Але як лише США відновляться, що ми й очікуємо, вони зіштовхуються з проблемою «дефіциту платіжного балансу», зовнішнього боргу».
Це у свою чергу викличе проблеми країн-експортерів, які потенційно загрожують відновленню, яке вони хочуть бачити.
Алан Мельтцер, професор економіки університету Карнеґі-Меллона з американського Пітсбурга не вважає, що економічні проблеми закінчуються з втручанням влади. Він каже, що такі держави як Німеччина не потребують масованого урядового втручання і, особливо, державного стимулювання. Мельтцер вважає, що приватний сектор абсолютно здатен до рішення проблем самостійно, лише б уряд не заважав.
«Я вважаю, що німці у цілому проводять обережнішу політику. Вони не панікують, як панікує адміністрація Обами, – зазначає Алан Мельтцер. Таким чином, я думаю німці збираються відновлюватися. У німецькому приватному секторі чимало живучості, якщо йому не шкодить регулювання і надмірні податки. Таким чином німці покладаються на відновлення, яке прийде, дуже вірогідно, наступного року внаслідок приватних дій».
Мельтцер вважає, що й у всьому світі, якщо уряди не нав’язують своїх силових впливів економіці через податковий тиск на інвесторів – економічні системи самі віднайдуть шлях із глобальної кризи.
(Прага – Київ)
Десмонд Лечмен, колишній економіст МВФ і нині експерт у вашингтонському Інституті підприємництва, вважає, що у перспективі необхідне переосмислення глобальної економії та прикладів споживання. Лечмен переконаний, що американці змушені будуть, насамперед, з «причини дефіциту платіжного балансу», більше економити і менше витрачати.
Але, тим часом, споживчі витрати мали би вирости в європейських та азійських країнах, особливо – в Німеччині та Китаї, вважає Десмонд Лечмен. Він зазначає, що ці країни нині мають робити більше для стимулювання економік.
«Світова економіка потребує стимулів і їх має бути більше в Європі та Китаї, а Сполучені Штати мають стимулювати менш, – каже Десмонд Лечмен. Тоді б ми мали би балансування. На зміну якому прийде відновлення, якого ми так бажаємо досягнути. Але як лише США відновляться, що ми й очікуємо, вони зіштовхуються з проблемою «дефіциту платіжного балансу», зовнішнього боргу».
Це у свою чергу викличе проблеми країн-експортерів, які потенційно загрожують відновленню, яке вони хочуть бачити.
Алан Мельтцер, професор економіки університету Карнеґі-Меллона з американського Пітсбурга не вважає, що економічні проблеми закінчуються з втручанням влади. Він каже, що такі держави як Німеччина не потребують масованого урядового втручання і, особливо, державного стимулювання. Мельтцер вважає, що приватний сектор абсолютно здатен до рішення проблем самостійно, лише б уряд не заважав.
«Я вважаю, що німці у цілому проводять обережнішу політику. Вони не панікують, як панікує адміністрація Обами, – зазначає Алан Мельтцер. Таким чином, я думаю німці збираються відновлюватися. У німецькому приватному секторі чимало живучості, якщо йому не шкодить регулювання і надмірні податки. Таким чином німці покладаються на відновлення, яке прийде, дуже вірогідно, наступного року внаслідок приватних дій».
Мельтцер вважає, що й у всьому світі, якщо уряди не нав’язують своїх силових впливів економіці через податковий тиск на інвесторів – економічні системи самі віднайдуть шлях із глобальної кризи.
(Прага – Київ)
