На тему мусульманської імміграції до Європи вже написано чимало книжок відомих авторів. Назвемо бодай Лі Гарріса – «Самогубство здорового глузду», Брюса Бойєра «Поки Європа спить», гнівні опуси Оріанни Фалаччі, але книга Кристофера Колдуелла привернула особливу увагу своїм врівноваженим викладом, глибиною аналізу явища і дотепним стилем.
Головна теза дослідження така, що наслідком десятиріч масової імміграції до гостинних європейських міст і рішучого небажання асимілюватися там, тобто стати європейцями, є те, що мусульмани змінюють обличчя Європи, можливо, незворотно.
Мусульмани є продуктом культури непримиренного протистояння, тож вони «неспішно, терпляче, завдяки високій народжуваності, підкоряють європейські міста, вулицю за вулицею». У Брюсселі, наприклад, 2006-го року серед 7 найпоширеніших імен новонароджених хлопчиків – 5 мусульманських: Мохамед, Айюб, Мехді, Амін і Хамза.
На континенті не наважуються публічно обговорювати проблему мусульманської імміграції
«Мусульмани, - пише Колдуелл, - історично завжди були ворогами Європи, свого часу – господарями її, згодом – підкореними. Європа розраховує на те, що такі стосунки, як спадщина віків, уже зникли або невдовзі зникнуть. Виглядає так, що це не вельми розумний розрахунок». Дослідник зауважує, що всередині 20-го сторіччя у Західній Європі мусульман зовсім не було, а на початку 21-го їх там уже близько 17 мільйонів, у тому числі у Франції 5 мільйонів, у Німеччині – 4, у Британії – 2.
Європейські країни свідомі небезпеки, але, як зазначає автор дослідження про ісламізацію Європи, на континенті не наважуються публічно обговорювати проблему мусульманської імміграції. Європейські лідери, так само як артисти, літератори, навіть сатирики бояться звинувачень в ісламофобії, знаючи, на що здатні ісламістські фанатики.
«Ісламський світ економічно та інтелектуально безнадійно відсталий, ця частина потенційно цивілізованого світу здебільшого обійдена прогресом... Наприклад, в Іспанії за один рік перекладають більше книжок іноземними мовами, ніж арабомовний світ переклав за весь період від панування Халіфа Маммуна у 9-му столітті до нашого часу», – пише Кристофер Колдуелл.
Дослідник не пропонує жодних конкретних порад протистояння ісламізації Європи, але високо оцінює політику президента Франції Ніколя Саркозі, який називає себе «вимогливим приятелем мусульман», але скоротив для них кількість дозволів на проживання. «Нью-Йорк Таймс» вважає книгу Кристофера Колдуелла «солідним, добре аргументованим і морально серйозним... будильником для багатьох ліберальних демократій Європи».
(Нью-Йорк – Київ – Прага)
Головна теза дослідження така, що наслідком десятиріч масової імміграції до гостинних європейських міст і рішучого небажання асимілюватися там, тобто стати європейцями, є те, що мусульмани змінюють обличчя Європи, можливо, незворотно.
Мусульмани є продуктом культури непримиренного протистояння, тож вони «неспішно, терпляче, завдяки високій народжуваності, підкоряють європейські міста, вулицю за вулицею». У Брюсселі, наприклад, 2006-го року серед 7 найпоширеніших імен новонароджених хлопчиків – 5 мусульманських: Мохамед, Айюб, Мехді, Амін і Хамза.
На континенті не наважуються публічно обговорювати проблему мусульманської імміграції
«Мусульмани, - пише Колдуелл, - історично завжди були ворогами Європи, свого часу – господарями її, згодом – підкореними. Європа розраховує на те, що такі стосунки, як спадщина віків, уже зникли або невдовзі зникнуть. Виглядає так, що це не вельми розумний розрахунок». Дослідник зауважує, що всередині 20-го сторіччя у Західній Європі мусульман зовсім не було, а на початку 21-го їх там уже близько 17 мільйонів, у тому числі у Франції 5 мільйонів, у Німеччині – 4, у Британії – 2.
Європейські країни свідомі небезпеки, але, як зазначає автор дослідження про ісламізацію Європи, на континенті не наважуються публічно обговорювати проблему мусульманської імміграції. Європейські лідери, так само як артисти, літератори, навіть сатирики бояться звинувачень в ісламофобії, знаючи, на що здатні ісламістські фанатики.
«Ісламський світ економічно та інтелектуально безнадійно відсталий, ця частина потенційно цивілізованого світу здебільшого обійдена прогресом... Наприклад, в Іспанії за один рік перекладають більше книжок іноземними мовами, ніж арабомовний світ переклав за весь період від панування Халіфа Маммуна у 9-му столітті до нашого часу», – пише Кристофер Колдуелл.
Дослідник не пропонує жодних конкретних порад протистояння ісламізації Європи, але високо оцінює політику президента Франції Ніколя Саркозі, який називає себе «вимогливим приятелем мусульман», але скоротив для них кількість дозволів на проживання. «Нью-Йорк Таймс» вважає книгу Кристофера Колдуелла «солідним, добре аргументованим і морально серйозним... будильником для багатьох ліберальних демократій Європи».
(Нью-Йорк – Київ – Прага)
