Золота скіфська пряжка потьмяніла, стерлась від тривалого перебування у землі, але на ній видно зображення бджоли. Цій пряжці майже дві з половиною тисячі років.
І знайшли її в могилі скіфського бджоляра. Адже від часів існування держави Скіфії на теренах нинішньої Мелітопольщини збирають золотавий мед.
Про це ідеться у документах античних греків. І сучасну назву самого міста створили з давньогрецьких слів «мелітос» – мед і «поліс» – «місто».
Історик Алла Фролова нагадує, що про бджільництво як одне з традиційних ремесел Скіфії написав іще давньогрецький історик Геродот, мандруючи цим степовим краєм. Написав він, серед іншого, і про «густий солодкий напій золотого кольору», який людям приносять бджоли, а люди бджіл доглядають. Іще він писав, що скіфи торгували воском і медом.
А директорка Мелітопольського краєзнавчого музею Валентина Сахацька демонструє копії літописних зведень Київської Русі: виявляється, князь Ярослав Мудрий наказав суворо карати кожного, хто посягне на «медовий скарб» держави – за знищення вулика рубали руку, а за зруйнування пасіки можна було і смертний вирок отримати.
У середні віки з Запорізької Січі на нинішню Мелітопольщину переселялися старі недужі козаки, які займались вирощуванням фруктів і бджільництвом, каже Валентина Сахацька.
Експозицію про мед збирала вся Україна
За її словами, збирати експозицію було не складно – допомогли колеги з інших міст, громада Мелітополя.
Наприклад, копії документів для експозиції про значення меду в добу Київської Русі надали київські та чернігівські колеги. Чимало інформації надійшло від Національного музею історії України – копії літописних звітів Х–ХІІ століть, навіть малюнки руських пасік. Запорізький обласний краєзнавчий музей поділився інформацією про те, як медом і прополісом козаки лікували своїх побратимів.
А експозицію про сьогодення поповнюють мелітопольці – і речі з домашніх пасік приносять, і домашній мед. Адже бджільництво у нинішньому Мелітополі – одне з джерел розвитку приватної ініціативи і сімейного бізнесу, каже Валентина Сахацька.
(Мелітополь – Київ – Прага)
І знайшли її в могилі скіфського бджоляра. Адже від часів існування держави Скіфії на теренах нинішньої Мелітопольщини збирають золотавий мед.
Про це ідеться у документах античних греків. І сучасну назву самого міста створили з давньогрецьких слів «мелітос» – мед і «поліс» – «місто».
Історик Алла Фролова нагадує, що про бджільництво як одне з традиційних ремесел Скіфії написав іще давньогрецький історик Геродот, мандруючи цим степовим краєм. Написав він, серед іншого, і про «густий солодкий напій золотого кольору», який людям приносять бджоли, а люди бджіл доглядають. Іще він писав, що скіфи торгували воском і медом.
А директорка Мелітопольського краєзнавчого музею Валентина Сахацька демонструє копії літописних зведень Київської Русі: виявляється, князь Ярослав Мудрий наказав суворо карати кожного, хто посягне на «медовий скарб» держави – за знищення вулика рубали руку, а за зруйнування пасіки можна було і смертний вирок отримати.
У середні віки з Запорізької Січі на нинішню Мелітопольщину переселялися старі недужі козаки, які займались вирощуванням фруктів і бджільництвом, каже Валентина Сахацька.
Експозицію про мед збирала вся Україна
За її словами, збирати експозицію було не складно – допомогли колеги з інших міст, громада Мелітополя.
Наприклад, копії документів для експозиції про значення меду в добу Київської Русі надали київські та чернігівські колеги. Чимало інформації надійшло від Національного музею історії України – копії літописних звітів Х–ХІІ століть, навіть малюнки руських пасік. Запорізький обласний краєзнавчий музей поділився інформацією про те, як медом і прополісом козаки лікували своїх побратимів.
А експозицію про сьогодення поповнюють мелітопольці – і речі з домашніх пасік приносять, і домашній мед. Адже бджільництво у нинішньому Мелітополі – одне з джерел розвитку приватної ініціативи і сімейного бізнесу, каже Валентина Сахацька.
(Мелітополь – Київ – Прага)
