– Пане Сидор, відколи Ви займаєтеся вивченням мистецької збірки патріарха?
– Суть в тому, що ще у 1992 році, коли я був тут уперше, мені було відомо про мистецьку колекцію, зібрану Блаженнішим Йосипом. Я дуже хотів її бачити, переглянув всі ці речі, а вони були саме тут, у Будинку парохії на площі Мадонна деі Монті. Тоді я дійсно переконався, що серед цих речей є багато вартісних мистецьких творів багатьох українських художників материкових і діаспорних.
– Загалом скільки предметів мистецтва налічує колекція?
– Ціле зібрання налічує десь 400-500 одиниць, частково вони зберігаються тут, решта на вулиці Бочеа біля греко-католицького собору Святої Софії у музеї Українського католицького університету. Це декілька ікон, малярські роботи світського характеру, скульптура і велике зібрання графіки.
– Яким чином патріарх Йосип Сліпий збирав ці твори?
– Блаженніший багато їздив по різних континентах, де були віруючі греко-католики. Всім було відомо про його прихильність до мистецтва, про те, що він заснував музей Українського католицького університету в Римі. Люди знали, що приємним і цінним подарунком для нього буде якась мистецька річ. Окрім того дарували багато самі художники.
– Чи мав Блаженніший специфічні жанрові уподобання?
– Я не думаю. Він не надавав особливої переваги якомусь видові або жанру. Для нього насамперед була важливою мистецько-естетична вартість твору. Блаженніший Йосип Сліпий був естетично вразливою людиною, він розумів мистецтво, доказом того є його багатогранне листування з художниками ще у довоєнний час, коли він жив у Львові.
– Чи цю колекцію бачили іноземні поціновувачі мистецтва, які їхні враження?
– Безпосередніх свідчень чи вражень від іноземців саме про цю колекцію не збереглося чи принаймні мені не відомо. Але мистецьке оформлення римського собору Святої Софії, безперечно, викликає захоплення у багатьох. На посвяченні храму у вересні 1969 року відомий політик Італії Джуліо Андреотті, котрий дуже шанував Блаженнішого, сказав приблизно таке: «Здавалося б у Римі, де так багато великих культурних пам’яток, у цій ділянці нікого не можна здивувати. Але те, що ми побачили в українському соборі Святої Софії, викликає подив і захоплення».
(Рим – Прага – Київ)
– Суть в тому, що ще у 1992 році, коли я був тут уперше, мені було відомо про мистецьку колекцію, зібрану Блаженнішим Йосипом. Я дуже хотів її бачити, переглянув всі ці речі, а вони були саме тут, у Будинку парохії на площі Мадонна деі Монті. Тоді я дійсно переконався, що серед цих речей є багато вартісних мистецьких творів багатьох українських художників материкових і діаспорних.
– Загалом скільки предметів мистецтва налічує колекція?
– Ціле зібрання налічує десь 400-500 одиниць, частково вони зберігаються тут, решта на вулиці Бочеа біля греко-католицького собору Святої Софії у музеї Українського католицького університету. Це декілька ікон, малярські роботи світського характеру, скульптура і велике зібрання графіки.
– Яким чином патріарх Йосип Сліпий збирав ці твори?
– Блаженніший багато їздив по різних континентах, де були віруючі греко-католики. Всім було відомо про його прихильність до мистецтва, про те, що він заснував музей Українського католицького університету в Римі. Люди знали, що приємним і цінним подарунком для нього буде якась мистецька річ. Окрім того дарували багато самі художники.
– Чи мав Блаженніший специфічні жанрові уподобання?
– Я не думаю. Він не надавав особливої переваги якомусь видові або жанру. Для нього насамперед була важливою мистецько-естетична вартість твору. Блаженніший Йосип Сліпий був естетично вразливою людиною, він розумів мистецтво, доказом того є його багатогранне листування з художниками ще у довоєнний час, коли він жив у Львові.
– Чи цю колекцію бачили іноземні поціновувачі мистецтва, які їхні враження?
– Безпосередніх свідчень чи вражень від іноземців саме про цю колекцію не збереглося чи принаймні мені не відомо. Але мистецьке оформлення римського собору Святої Софії, безперечно, викликає захоплення у багатьох. На посвяченні храму у вересні 1969 року відомий політик Італії Джуліо Андреотті, котрий дуже шанував Блаженнішого, сказав приблизно таке: «Здавалося б у Римі, де так багато великих культурних пам’яток, у цій ділянці нікого не можна здивувати. Але те, що ми побачили в українському соборі Святої Софії, викликає подив і захоплення».
(Рим – Прага – Київ)