Конференцію в Таллінні проводить тамтешня організація, назву якої можна перекласти як Центр майстерності в спільній кібер-обороні. Вона має статус військової, а головна мета її – допомагати союзові НАТО.
Центр створили минулого року саме в Естонії, бо ця країна довела свою здатність захиститися від кібернетичної війни. Саме так характеризували події квітня 2007 року, коли через перенесення радянського військового пам’ятника в Таллінні комп’ютерні мережі естонських установ зазнавали безпрецедентних кібернападів, які походили з Росії, а сама Естонія – масованої російської пропаганди в електронних засобах інформації.
Тепер кажуть, що Естонія ту війну врешті виграла. Нині вона радо ділиться своїм досвідом, як перемогти в конфлікті в кіберпросторі, з партнерами в НАТО.
Але Північноатлантичним союзом обмін досвідом не обмежується. Минулого року Естонія допомагала Грузії боротися з «кібер-агресією» Росії. А нині серед промовців на конференції має бути й представник білоруської громадської організації «Хартія-77» із доповіддю про місце, яке Білорусь обіймає в контексті європейської кібербезпеки.
Україна теж потребує співпраці
Українських промовців на нинішній конференції не буде. Але в Україні бачать, що для захисту своїх інтересів у кіберпросторі така співпраця необхідна.
Бо ж сама Україна не здатна надійно захистити свій інформаційний простір, вважають експерти Інституту євроатлантичного співробітництва та фонду «Демократичні ініціативи». Вони оприлюднили свої висновки в Києві минулого тижня.
Наприклад, директор фонду «Демократичні ініціативи» Ілько Кучерів вважає: «Ми повинні шукати виходу з проблеми так, як у НАТО, де кожна країна має свою спеціалізацію, і спеціалізація Естонії – антикібертероризм. Очевидно, що Україна сама з цією проблемою не впорається і не готова до цього. Треба домовлятися з НАТО, щоб шукати можливості співпраці навіть до того, як Україна стане членом НАТО».
На його думку, головною передумовою для інформаційної безпеки України є її європейська і євроатлантична інтеграція.
(Прага – Київ)
Центр створили минулого року саме в Естонії, бо ця країна довела свою здатність захиститися від кібернетичної війни. Саме так характеризували події квітня 2007 року, коли через перенесення радянського військового пам’ятника в Таллінні комп’ютерні мережі естонських установ зазнавали безпрецедентних кібернападів, які походили з Росії, а сама Естонія – масованої російської пропаганди в електронних засобах інформації.
Тепер кажуть, що Естонія ту війну врешті виграла. Нині вона радо ділиться своїм досвідом, як перемогти в конфлікті в кіберпросторі, з партнерами в НАТО.
Але Північноатлантичним союзом обмін досвідом не обмежується. Минулого року Естонія допомагала Грузії боротися з «кібер-агресією» Росії. А нині серед промовців на конференції має бути й представник білоруської громадської організації «Хартія-77» із доповіддю про місце, яке Білорусь обіймає в контексті європейської кібербезпеки.
Україна теж потребує співпраці
Українських промовців на нинішній конференції не буде. Але в Україні бачать, що для захисту своїх інтересів у кіберпросторі така співпраця необхідна.
Бо ж сама Україна не здатна надійно захистити свій інформаційний простір, вважають експерти Інституту євроатлантичного співробітництва та фонду «Демократичні ініціативи». Вони оприлюднили свої висновки в Києві минулого тижня.
Наприклад, директор фонду «Демократичні ініціативи» Ілько Кучерів вважає: «Ми повинні шукати виходу з проблеми так, як у НАТО, де кожна країна має свою спеціалізацію, і спеціалізація Естонії – антикібертероризм. Очевидно, що Україна сама з цією проблемою не впорається і не готова до цього. Треба домовлятися з НАТО, щоб шукати можливості співпраці навіть до того, як Україна стане членом НАТО».
На його думку, головною передумовою для інформаційної безпеки України є її європейська і євроатлантична інтеграція.
(Прага – Київ)
