Закавказзя упродовж довгого часу було на периферії зовнішньої політики ЄС. Надто далекою і малозрозумілою здавалася місцева політика європейцям. Але нова політика «Східного партнерства» покликана змінити цей підхід.
Міністр закордонних справ Чехії, що головує нині у Європейському Союзі, Карел Шварценберґ, наголосив, що нова політика може допомогти стабілізувати ситуацію в розбалансованому регіоні: «Ми віримо, що сильний сигнал для шести країн-партнерів (України, Молдови, Білорусі, Грузії, Вірменії та Азербайджану) є дуже важливим з огляду на останні події в регіоні. І нам потрібно більше співпрацювати з нашими сусідами для того, щоб підтримати розвиток правової держави, відповідальне державне керівництво та прозорість».
Але спільна політика для всіх цих країн, на думку критиків, не враховує суттєвої різниці між ними, навіть у межах такого невеликого регіону, як Закавказзя.
Литовський дослідник Аудрюс Повілюнас вказує на те, що якщо Грузія відверто заявляє про свої європейські прагнення, то ані Вірменія, ані Азербайджан подібних амбіцій не висловлюють. Обидві країни більше зацікавлені в миротворчих зусиллях ЄС та міцніших економічних зв’язках із Європейським Союзом, ніж у виконанні передумов, що висуває ЄС.
Позитиви нової політики
Депутат від правлячої Республіканської партії Армен Ашотян відзначає роль нового режиму експорту. «Це важливо для вірменського бізнесу, бо ЄС є нашим найбільшим торговельним партнером. А економіка в майбутньому може принести і політичні зрушення».
Натомість Грузія протягом довгого часу домагалася прихильнішого ставлення Європейського Союзу до своїх європейських прагнень. Вона пішла далі, ніж її сусідки, у впровадженні європейських норм, боротьбі з корупцією та реформуванні державного устрою. Уряд Міхеїла Саакашвілі навіть створив спеціальну посаду – державного міністра у справах євроінтеграції. Попри це, ЄС далі воліє розглядати Грузію в контексті цілого регіону, наголошують дослідники.
Шукаючи підтримки ЄС у складній внутрішній та зовнішньополітичній ситуації, що склалася напередодні Празького саміту, сама Грузія, вустами міністра євроінтеграції Ґіорґія Барамідзе, також вирішила більше наголошувати на позитивних сторонах нової європейської політики. «Головне для Грузії – тема полегшення візового режиму. Другий аспект – це угода про вільну торгівлю, бо це дасть можливість продавати грузинську продукцію на європейському ринку. Це однаково важливо і для тих людей, які зараз протестують у Тбілісі, і для тих, хто не виявляє протесту. Інтеграція з ЄС отримує з цією програмою сильний поштовх».
(Прага – Київ)
Міністр закордонних справ Чехії, що головує нині у Європейському Союзі, Карел Шварценберґ, наголосив, що нова політика може допомогти стабілізувати ситуацію в розбалансованому регіоні: «Ми віримо, що сильний сигнал для шести країн-партнерів (України, Молдови, Білорусі, Грузії, Вірменії та Азербайджану) є дуже важливим з огляду на останні події в регіоні. І нам потрібно більше співпрацювати з нашими сусідами для того, щоб підтримати розвиток правової держави, відповідальне державне керівництво та прозорість».
Але спільна політика для всіх цих країн, на думку критиків, не враховує суттєвої різниці між ними, навіть у межах такого невеликого регіону, як Закавказзя.
Литовський дослідник Аудрюс Повілюнас вказує на те, що якщо Грузія відверто заявляє про свої європейські прагнення, то ані Вірменія, ані Азербайджан подібних амбіцій не висловлюють. Обидві країни більше зацікавлені в миротворчих зусиллях ЄС та міцніших економічних зв’язках із Європейським Союзом, ніж у виконанні передумов, що висуває ЄС.
Позитиви нової політики
Депутат від правлячої Республіканської партії Армен Ашотян відзначає роль нового режиму експорту. «Це важливо для вірменського бізнесу, бо ЄС є нашим найбільшим торговельним партнером. А економіка в майбутньому може принести і політичні зрушення».
Натомість Грузія протягом довгого часу домагалася прихильнішого ставлення Європейського Союзу до своїх європейських прагнень. Вона пішла далі, ніж її сусідки, у впровадженні європейських норм, боротьбі з корупцією та реформуванні державного устрою. Уряд Міхеїла Саакашвілі навіть створив спеціальну посаду – державного міністра у справах євроінтеграції. Попри це, ЄС далі воліє розглядати Грузію в контексті цілого регіону, наголошують дослідники.
Шукаючи підтримки ЄС у складній внутрішній та зовнішньополітичній ситуації, що склалася напередодні Празького саміту, сама Грузія, вустами міністра євроінтеграції Ґіорґія Барамідзе, також вирішила більше наголошувати на позитивних сторонах нової європейської політики. «Головне для Грузії – тема полегшення візового режиму. Другий аспект – це угода про вільну торгівлю, бо це дасть можливість продавати грузинську продукцію на європейському ринку. Це однаково важливо і для тих людей, які зараз протестують у Тбілісі, і для тих, хто не виявляє протесту. Інтеграція з ЄС отримує з цією програмою сильний поштовх».
(Прага – Київ)
