– Пане Озоліньш, чому важлива побудова 9 газовимірювальних станцій на кордоні України та Росії?
– Вони важливі, бо вам треба рахувати, скільки газу входить на територію України, скільки споживається в Україні, скільки транзитується споживачам європейських країн. Жодна торгівля неможлива без лічильників. І наразі існує дуже обмежена кількість вимірювальних станції, які знаходяться на території Росії і десь у Словаччині, але їх бракує в Україні.
– Чому їх немає в Україні?
– Тому що за старої системи, коли все належало СССР, не було необхідності рахувати. Так було простіше і дешевше, та й неважливо, бо тоді це було не на комерційній основі. Зараз час змінюється. І комерційні умови стають жорсткішими. Споживачі мають знати, скільки вони споживають та скільки платять. Ще одна причини – щоб уникнути розмов, що Україна краде газ.
– Чи потребуватимуть європейці подібні станції зі свого боку?
– Я не знаю всіх технічних нюансів, але я вірю, що в країнах-членах ЄС існує достатньо вимірювальних станцій, бо вони працюють на комерційній основі вже багато років.
– Чи означатиме побудова цих станцій, що Україна входить в європейський енергетичний ринок?
– Фізично – ні. Розуміючи, що таке газовий ринок, можу сказати, що газові мережі не належать до ринку. Мережі – це тільки інфраструктура, яка дозволяє торгівлю. Торгівля відбувається між виробниками та споживачами. В торгівлю зазвичай залучені три сторони: виробники, трейдери та кінцевий споживач. Газові мережі та станції вимірювання газу належать до природних монополій, які регулюються ринком. І вся система (транзиту) складається з кількох національних систем передачі та операторів. І Україна – тільки частина цієї інфраструктури.
Українська дочірня компанія «Укртрансга» – така компанія-оператор. Декларація (підписана в Брюсселі щодо модернізації української ГТС) запропонувала принципи, за якими українська газова система має бути реструктурована, пропонуючи створення справжнього незалежного оператора.
– За яких умов і коли можливий початок роботи такого оператора?
– Теоретично за бажання ви можете це зробити вже наступного місяця, бо всі технічні засоби присутні. Вам не треба створювати нові інституції, незалежний регулятор існує в Україні. Вам слід змінити дещо в їхній свідомості та поведінці.
– Крім дев’яти лічильних станцій та принципу відмежуванні транспортуванні від продажів та виробництва, які інші важливі речі необхідні?
– Найбільш важливі речі – це домовитися, що оператор системи – справді комерційна і незалежна установа, яка сама приймає комерційні рішення і не слухає когось із Кремля чи з інших інституцій.
– Так, але українська газотранспортна система належить державі…
– Будь ласка, вона може залишатися там вічно. Форма власності – це не перепона. Оскільки Верховна Рада проголосувала за те, що вона ніколи не буде приватизована – хай буде так. Це буде завжди залишатися українським надбанням – бути транзитною державою, надійною транзитною державою. Важливо, щоб вона надавала доступ «Газпрому» чи українським гравцям газового ринку – виробникам та споживачам. Але щоб всі були рівні: і «Газпром», і Облгази чи енергетичні компанії. І уникала будь-якого політичного конфлікту. Щоб було, як у Словаччині, Угорщині, Австрії чи Німеччині. Чи ви чули про якісь політичні суперечки щодо транзиту газу в Європі? Ніколи – бо це цілком відділено. Іноді сперечаються про ціну, але не про транзит чи газотранспортну систему.
– Так, але питання в тому, що ринок газу країн-членів ЄС в більшій чи меншій мірі гармонізований та інтегрований…
– Зовсім ні. На жаль, ми далеко відстаємо від плану по лібералізації наших ринків. Лібералізація саме цього ринку – надзвичайно складна річ. Але принаймні нам слід зробити так, щоб ця система працювала безпечно, зажди готова до всього з технічного боку і без політичного втручання. Це те, чого вже досягнуто.
– Кілька слів про європейську Енергетичну спільноту, оскільки це взаємопов’язані сфери. Чому ця спільнота була так пізно створена в порівнянні зі спільною політикою ЄС в інших сферах?
– В принципі, я не можу вам дати якоїсь вмотивованої відповіді, бо треба дивитися на назву цієї спільноти, а це – Енергетична спільнота Південно-Східної Європи. І договір, який встановлює цю спільноту, залучає тільки країни Західних Балкан та країни-члени ЄС. Але я не знаходжу жодної раціональної причини, чому Україна має до неї долучитися… Не уявляю, що Україна обговорювала б із Албанією чи Боснією суперечки на їхніх кордонах.
Що важливо – це говорити про транзит газу через Європу, через Україну. І ви бачите, хто залучений до цієї дискусії. Але я не бачу в ній участі Сербії чи Албанії, чи Хорватії… Це щось зовсім інше. Отже, спочатку треба почитати договір.
Мета цієї спільноти – це стабілізувати Балкани, і її створення – це наслідок Договору про стабілізацію Балкан, а енергетика – це тільки один із інструментів. Ідея в тому, щоб звести ці країни разом і щоб вони перестали боротися. І що може дати Україна цим країнам? Виглядає, що це просто престижно бути частиною «клубу».
– Можливо, наша система була б більш захищеною…
– Я вам не можу це коментувати…
– Тобто Україні не слід входити в це співтовариство?
– Я нічого не кажу. Якщо хочете – будь ласка! Це не нашкодить Україні, але і не змінить нічого в ситуації.
– Що, на Вашу думку, зі спільного законодавства Європейського Союзу Україні слід прийняти?
– Оскільки Україна – це не країна-кандидат, то Україні слід спочатку щонайменше встановити політику в сфері енергетики та навколишнього середовища, «гармонізуватися» всередині. А тоді ви маєте подивитися, які директиви і які принципи ви хотіли б застосувати. І декларація (підписана в Брюсселі щодо модернізації української ГТС) говорить про ті зобов’язання, які бере на себе український уряд. Мені вона дуже імпонує, бо вона описує в дуже зрозумілий спосіб, в який бік має рухатися Україна.
Думаю, що Декларація – дуже позитивна, бо якщо «Газпром» її уважно прочитає, то вони скажуть: «О, зараз ми теж в безпеці. Можливо, ми платитимемо трохи вищу ціну за транзит, але це має бути раціонально і щоб ми знали причину, чому ми це платимо і куди йдуть ці гроші. Цей принцип має допомагати всім: і «Газпрому», і кінцевому споживачеві Європи і стабільнішій ситуації в Україні.
А в ЄС – ніякої спільноти немає, є спільний внутрішній ринок.
– В якій мірі в ЄС пов’язані питання енергетики та навколишнього середовища?
– Зараз вони пов’язуються все більше і більше. В будь-якій енергетичній компанії будь-яка дія має бути дружньою до навколишнього середовища. З іншого боку, всі ці спроби боротися зі зміною клімату, вони додають додаткового стимулу, щоб робити енергетику в цілому більш дружньою. І третій фактор – це безпека доставок. Чим більше ви приближаєтеся до географічно ближчих та відновлюваних ресурсів, тим більш вони безпечні.
Останній пакет щодо енергетики називається «пакет по енергетиці та навколишньому середовищу», який торкається торгівлі викидами, відновлюваної енергетики, і, до речі, машин – зараз це все в одному пакеті: транспорт, сільське господарство, промисловість, енергетика та навколишнє середовище. Це все одне інтегроване питання.
– Наскільки це інтегровано в Україні?
– Я дякую Україні за внесення поправок в енергетичне законодавство, запровадження так званих «зелених» тарифів, які підтримують зелену енергію вітру, гідро та інші ресурси. Україна йде у цьому напрямку.
І ще хотів додати і про соціальну сторону справи: відновлювана енергетика створює робочі місця і розвиває сільську сферу. І це добре, що Україна це розуміє і змінюється в дуже позитивному напрямку.
(Київ – Прага)
24.04.2009
Як заявив президент Європейської Комісії Жозе Мануель Баррозу на енергетичному саміті «Природний газ для Європи: Безпека і партнерство» в столиці Болгарії Софії, Енергетичне співтовариство створює спільний енергетичний ринок у Південно-Східній Європі, пов’язаний із ЄС, і вступ України до цього об’єднання значно зміцнить його.
У своєму виступі він знову згадав про нещодавню газову кризу і, зокрема, сказав: «Нині ми маємо дивитися в майбутнє та гарантувати, що це більше не повториться. Ми очікуємо, що Росія та Україна відновлять довіру промисловості та споживачів, які було втрачено під час цієї кризи».
Президент Єврокомісії також висловив сподівання, що в новій угоді між ЄС і Росією будуть чіткі положення щодо енергетики і що цю тему обговорять із Росією на саміті, який відбудеться в травні.
За словами Баррозу, Єврокомісія планує розвивати аналогічний підхід і з країнами Каспійського регіону.
Енергетичне співтовариство створили 2006 року з метою запровадити єдині регуляторні засади в енергетиці між Європейським Союзом і країнами Південно-Східної Європи. Його членами є ЄС, п’ять післяюгославських країн, Албанія, а також Косово.
Водночас до Енергетичного співтовариства має право вступити й будь-яка інша сусідня країна. Україна нині є в ньому спостерігачем, як і Молдова, Грузія, Туреччина й Норвегія.
27.11.2008
Європейська комісія розпочала переговори з Україною та Молдовою про приєднання до Енергетичної спільноти.
Згідно з повідомленням, перший раунд переговорів відбувся 25-26 листопада у Відні.
«Обидві країни продемонстрували сильне бажання приєднатися до Енергетичної спільноти, підготуватися до імплементації законодавства ЄС в сфері енергетики та продовжити необхідні реформи на своїх енергетичних ринках», – зазначається у повідомленні Єврокомісії.
Україна та Молдова представили свої попередні оцінки та графіки імплементації положень угоди про Енергетичну спільноту з урахуванням енергетичної політичної стратегії та запланованих реформ в енергетичному секторі.
«Перша зустріч підтвердила, що швидкий прогрес можливий, і можливе завершення переговорів з Україною та Молдовою в 2009 році», – заявив з цього приводу Комісар ЄС з питань енергетики Андріс Пієбалґс.
Другий раунд переговорів має відбутися у лютому 2009 року в Брюсселі.
15 липня 2008 року Рада міністрів з питань енергетики ЄС схвалила мандат Єврокомісії на переговори з Україною, Молдовою та Туреччиною про приєднання до Енергетичної спільноти.
Угода Енергетичної спільноти набула чинності 1 липня 2006 року. В угоді беруть участь країни-члени ЄС, а також Албанія, Боснія та Герцеговина, Хорватія, Македонія, Чорногорія, Сербія та Косово.
Україна, Молдова, Туреччина, Норвегія та Грузія мають статус спостерігачів.
Головна мета угоди – створення інтегрованого енергетичного ринку та законодавства для посилення енергетичної безпеки, залучення інвестицій в генерацію та розвиток електромереж, покращення екологічної складової постачань енергоресурсів.
– Вони важливі, бо вам треба рахувати, скільки газу входить на територію України, скільки споживається в Україні, скільки транзитується споживачам європейських країн. Жодна торгівля неможлива без лічильників. І наразі існує дуже обмежена кількість вимірювальних станції, які знаходяться на території Росії і десь у Словаччині, але їх бракує в Україні.
– Чому їх немає в Україні?
– Тому що за старої системи, коли все належало СССР, не було необхідності рахувати. Так було простіше і дешевше, та й неважливо, бо тоді це було не на комерційній основі. Зараз час змінюється. І комерційні умови стають жорсткішими. Споживачі мають знати, скільки вони споживають та скільки платять. Ще одна причини – щоб уникнути розмов, що Україна краде газ.
– Чи потребуватимуть європейці подібні станції зі свого боку?
– Я не знаю всіх технічних нюансів, але я вірю, що в країнах-членах ЄС існує достатньо вимірювальних станцій, бо вони працюють на комерційній основі вже багато років.
– Чи означатиме побудова цих станцій, що Україна входить в європейський енергетичний ринок?
– Фізично – ні. Розуміючи, що таке газовий ринок, можу сказати, що газові мережі не належать до ринку. Мережі – це тільки інфраструктура, яка дозволяє торгівлю. Торгівля відбувається між виробниками та споживачами. В торгівлю зазвичай залучені три сторони: виробники, трейдери та кінцевий споживач. Газові мережі та станції вимірювання газу належать до природних монополій, які регулюються ринком. І вся система (транзиту) складається з кількох національних систем передачі та операторів. І Україна – тільки частина цієї інфраструктури.
Українська дочірня компанія «Укртрансга» – така компанія-оператор. Декларація (підписана в Брюсселі щодо модернізації української ГТС) запропонувала принципи, за якими українська газова система має бути реструктурована, пропонуючи створення справжнього незалежного оператора.
– За яких умов і коли можливий початок роботи такого оператора?
– Теоретично за бажання ви можете це зробити вже наступного місяця, бо всі технічні засоби присутні. Вам не треба створювати нові інституції, незалежний регулятор існує в Україні. Вам слід змінити дещо в їхній свідомості та поведінці.
– Крім дев’яти лічильних станцій та принципу відмежуванні транспортуванні від продажів та виробництва, які інші важливі речі необхідні?
– Найбільш важливі речі – це домовитися, що оператор системи – справді комерційна і незалежна установа, яка сама приймає комерційні рішення і не слухає когось із Кремля чи з інших інституцій.
– Так, але українська газотранспортна система належить державі…
– Будь ласка, вона може залишатися там вічно. Форма власності – це не перепона. Оскільки Верховна Рада проголосувала за те, що вона ніколи не буде приватизована – хай буде так. Це буде завжди залишатися українським надбанням – бути транзитною державою, надійною транзитною державою. Важливо, щоб вона надавала доступ «Газпрому» чи українським гравцям газового ринку – виробникам та споживачам. Але щоб всі були рівні: і «Газпром», і Облгази чи енергетичні компанії. І уникала будь-якого політичного конфлікту. Щоб було, як у Словаччині, Угорщині, Австрії чи Німеччині. Чи ви чули про якісь політичні суперечки щодо транзиту газу в Європі? Ніколи – бо це цілком відділено. Іноді сперечаються про ціну, але не про транзит чи газотранспортну систему.
– Так, але питання в тому, що ринок газу країн-членів ЄС в більшій чи меншій мірі гармонізований та інтегрований…
– Зовсім ні. На жаль, ми далеко відстаємо від плану по лібералізації наших ринків. Лібералізація саме цього ринку – надзвичайно складна річ. Але принаймні нам слід зробити так, щоб ця система працювала безпечно, зажди готова до всього з технічного боку і без політичного втручання. Це те, чого вже досягнуто.
– Кілька слів про європейську Енергетичну спільноту, оскільки це взаємопов’язані сфери. Чому ця спільнота була так пізно створена в порівнянні зі спільною політикою ЄС в інших сферах?
– В принципі, я не можу вам дати якоїсь вмотивованої відповіді, бо треба дивитися на назву цієї спільноти, а це – Енергетична спільнота Південно-Східної Європи. І договір, який встановлює цю спільноту, залучає тільки країни Західних Балкан та країни-члени ЄС. Але я не знаходжу жодної раціональної причини, чому Україна має до неї долучитися… Не уявляю, що Україна обговорювала б із Албанією чи Боснією суперечки на їхніх кордонах.
Що важливо – це говорити про транзит газу через Європу, через Україну. І ви бачите, хто залучений до цієї дискусії. Але я не бачу в ній участі Сербії чи Албанії, чи Хорватії… Це щось зовсім інше. Отже, спочатку треба почитати договір.
Мета цієї спільноти – це стабілізувати Балкани, і її створення – це наслідок Договору про стабілізацію Балкан, а енергетика – це тільки один із інструментів. Ідея в тому, щоб звести ці країни разом і щоб вони перестали боротися. І що може дати Україна цим країнам? Виглядає, що це просто престижно бути частиною «клубу».
– Можливо, наша система була б більш захищеною…
– Я вам не можу це коментувати…
– Тобто Україні не слід входити в це співтовариство?
– Я нічого не кажу. Якщо хочете – будь ласка! Це не нашкодить Україні, але і не змінить нічого в ситуації.
– Що, на Вашу думку, зі спільного законодавства Європейського Союзу Україні слід прийняти?
– Оскільки Україна – це не країна-кандидат, то Україні слід спочатку щонайменше встановити політику в сфері енергетики та навколишнього середовища, «гармонізуватися» всередині. А тоді ви маєте подивитися, які директиви і які принципи ви хотіли б застосувати. І декларація (підписана в Брюсселі щодо модернізації української ГТС) говорить про ті зобов’язання, які бере на себе український уряд. Мені вона дуже імпонує, бо вона описує в дуже зрозумілий спосіб, в який бік має рухатися Україна.
Думаю, що Декларація – дуже позитивна, бо якщо «Газпром» її уважно прочитає, то вони скажуть: «О, зараз ми теж в безпеці. Можливо, ми платитимемо трохи вищу ціну за транзит, але це має бути раціонально і щоб ми знали причину, чому ми це платимо і куди йдуть ці гроші. Цей принцип має допомагати всім: і «Газпрому», і кінцевому споживачеві Європи і стабільнішій ситуації в Україні.
А в ЄС – ніякої спільноти немає, є спільний внутрішній ринок.
– В якій мірі в ЄС пов’язані питання енергетики та навколишнього середовища?
– Зараз вони пов’язуються все більше і більше. В будь-якій енергетичній компанії будь-яка дія має бути дружньою до навколишнього середовища. З іншого боку, всі ці спроби боротися зі зміною клімату, вони додають додаткового стимулу, щоб робити енергетику в цілому більш дружньою. І третій фактор – це безпека доставок. Чим більше ви приближаєтеся до географічно ближчих та відновлюваних ресурсів, тим більш вони безпечні.
Останній пакет щодо енергетики називається «пакет по енергетиці та навколишньому середовищу», який торкається торгівлі викидами, відновлюваної енергетики, і, до речі, машин – зараз це все в одному пакеті: транспорт, сільське господарство, промисловість, енергетика та навколишнє середовище. Це все одне інтегроване питання.
– Наскільки це інтегровано в Україні?
– Я дякую Україні за внесення поправок в енергетичне законодавство, запровадження так званих «зелених» тарифів, які підтримують зелену енергію вітру, гідро та інші ресурси. Україна йде у цьому напрямку.
І ще хотів додати і про соціальну сторону справи: відновлювана енергетика створює робочі місця і розвиває сільську сферу. І це добре, що Україна це розуміє і змінюється в дуже позитивному напрямку.
(Київ – Прага)
Єврокомісія закликає Україну зробити все для вступу до Енергетичного співтовариства
Єврокомісія закликає Україну зробити все для вступу до Енергетичного співтовариства24.04.2009
Як заявив президент Європейської Комісії Жозе Мануель Баррозу на енергетичному саміті «Природний газ для Європи: Безпека і партнерство» в столиці Болгарії Софії, Енергетичне співтовариство створює спільний енергетичний ринок у Південно-Східній Європі, пов’язаний із ЄС, і вступ України до цього об’єднання значно зміцнить його.
У своєму виступі він знову згадав про нещодавню газову кризу і, зокрема, сказав: «Нині ми маємо дивитися в майбутнє та гарантувати, що це більше не повториться. Ми очікуємо, що Росія та Україна відновлять довіру промисловості та споживачів, які було втрачено під час цієї кризи».
Президент Єврокомісії також висловив сподівання, що в новій угоді між ЄС і Росією будуть чіткі положення щодо енергетики і що цю тему обговорять із Росією на саміті, який відбудеться в травні.
За словами Баррозу, Єврокомісія планує розвивати аналогічний підхід і з країнами Каспійського регіону.
Енергетичне співтовариство створили 2006 року з метою запровадити єдині регуляторні засади в енергетиці між Європейським Союзом і країнами Південно-Східної Європи. Його членами є ЄС, п’ять післяюгославських країн, Албанія, а також Косово.
Водночас до Енергетичного співтовариства має право вступити й будь-яка інша сусідня країна. Україна нині є в ньому спостерігачем, як і Молдова, Грузія, Туреччина й Норвегія.
Єврокомісія веде переговори з Україною та Молдовою про Енергоспільноту
Єврокомісія веде переговори з Україною та Молдовою про Енергоспільноту27.11.2008
Європейська комісія розпочала переговори з Україною та Молдовою про приєднання до Енергетичної спільноти.
Згідно з повідомленням, перший раунд переговорів відбувся 25-26 листопада у Відні.
«Обидві країни продемонстрували сильне бажання приєднатися до Енергетичної спільноти, підготуватися до імплементації законодавства ЄС в сфері енергетики та продовжити необхідні реформи на своїх енергетичних ринках», – зазначається у повідомленні Єврокомісії.
Україна та Молдова представили свої попередні оцінки та графіки імплементації положень угоди про Енергетичну спільноту з урахуванням енергетичної політичної стратегії та запланованих реформ в енергетичному секторі.
«Перша зустріч підтвердила, що швидкий прогрес можливий, і можливе завершення переговорів з Україною та Молдовою в 2009 році», – заявив з цього приводу Комісар ЄС з питань енергетики Андріс Пієбалґс.
Другий раунд переговорів має відбутися у лютому 2009 року в Брюсселі.
15 липня 2008 року Рада міністрів з питань енергетики ЄС схвалила мандат Єврокомісії на переговори з Україною, Молдовою та Туреччиною про приєднання до Енергетичної спільноти.
Угода Енергетичної спільноти набула чинності 1 липня 2006 року. В угоді беруть участь країни-члени ЄС, а також Албанія, Боснія та Герцеговина, Хорватія, Македонія, Чорногорія, Сербія та Косово.
Україна, Молдова, Туреччина, Норвегія та Грузія мають статус спостерігачів.
Головна мета угоди – створення інтегрованого енергетичного ринку та законодавства для посилення енергетичної безпеки, залучення інвестицій в генерацію та розвиток електромереж, покращення екологічної складової постачань енергоресурсів.
