Зі спорудженням нафтогонів Баку-Тбілісі-Джейхан та Баку-Тбілісі-Ерзурум у 2006 році майже 200-літня монополія Росії на вплив у Грузії та Азербайджані була підірвана.
Італійський енергетичний експерт Федеріко Бордонаро говорить, що невдоволення Росії можна зрозуміти. «Треба пам’ятати, що Росія дуже противилася спорудженню цих нафтогонів, бо їхня поява зменшує її важелі впливу на Захід, якщо йдеться про транспортування каспійської нафти на Захід», – зазначає експерт.
Від початку роботи цих нафтогонів російські енергетичні гіганти «Лукойл» та «Газпром» намагалися не допустити появи жодного іншого конкурента. Для цього «Газпром» домовляється з Азербайджаном не лише про повернення азербайджанського газу в російські труби, але й про те, щоб частина газу, що піде російською трубою на південь Європи, була азербайджанського походження. Без азербайджанського газу інші проекти через Кавказ будуть затримані на багато років, чи не реалізуються взагалі, кажуть експерти.
Після того, як запрацювали нафтогони, що проходять територією Туреччини, ця країна відчула свої додаткові козирі на міжнародній арені. Турецька влада виступає за побудову газогону «Набукко», який має сполучити каспійський регіон із Європою і дати Туреччині додаткові аргументи для переговорів про вступ до Європейського Союзу.
Тому на конференції, що була присвячена цьому проекту, турецький міністр енергетики Гільмі Ґюлер був настільки впевнений у його необхідності. «Набукко» працюватиме. Ми реалізуємо цей проект. «Набукко» посилить не лише безпеку Туреччини, але й всієї Європи. Ніхто не має в цьому сумніватись», – заявив турецький міністр.
Сам Європейський Союз, особливо після нещодавньої газової суперечки між Росією та Україною, також прагне мати альтернативні джерела та шляхи постачання енергоносіїв.
Виконавчий директор проекту «Набукко» Райнгард Мічек наголошує: «Саме ця криза показала європейцям, наскільки важливою є диверсифікація шляхів постачання газу до Європи для того, щоб мати стабільне постачання і споживання газу».
Лише Іран залишається поки що в стороні від запеклої конкуренції за нові каспійські проекти. Хоча сам Тегеран упродовж останніх років прокладає дипломатичні шляхи до Азербайджану, але політично його участі поки що не можуть допустити ані європейці, ані Сполучені Штати, які також зацікавлені у зменшенні залежності європейців від одного джерела постачання енергоносіїв.
У мереживі транспортних шляхів, що плануються чи прокладаються Південним Кавказом, зрозуміло поки що одне: знайти такий варіант, який би підійшов усім зацікавленим сторонам, ще довго не вдасться.
(Прага – Київ)
Італійський енергетичний експерт Федеріко Бордонаро говорить, що невдоволення Росії можна зрозуміти. «Треба пам’ятати, що Росія дуже противилася спорудженню цих нафтогонів, бо їхня поява зменшує її важелі впливу на Захід, якщо йдеться про транспортування каспійської нафти на Захід», – зазначає експерт.
Від початку роботи цих нафтогонів російські енергетичні гіганти «Лукойл» та «Газпром» намагалися не допустити появи жодного іншого конкурента. Для цього «Газпром» домовляється з Азербайджаном не лише про повернення азербайджанського газу в російські труби, але й про те, щоб частина газу, що піде російською трубою на південь Європи, була азербайджанського походження. Без азербайджанського газу інші проекти через Кавказ будуть затримані на багато років, чи не реалізуються взагалі, кажуть експерти.
Після того, як запрацювали нафтогони, що проходять територією Туреччини, ця країна відчула свої додаткові козирі на міжнародній арені. Турецька влада виступає за побудову газогону «Набукко», який має сполучити каспійський регіон із Європою і дати Туреччині додаткові аргументи для переговорів про вступ до Європейського Союзу.
Тому на конференції, що була присвячена цьому проекту, турецький міністр енергетики Гільмі Ґюлер був настільки впевнений у його необхідності. «Набукко» працюватиме. Ми реалізуємо цей проект. «Набукко» посилить не лише безпеку Туреччини, але й всієї Європи. Ніхто не має в цьому сумніватись», – заявив турецький міністр.
Сам Європейський Союз, особливо після нещодавньої газової суперечки між Росією та Україною, також прагне мати альтернативні джерела та шляхи постачання енергоносіїв.
Виконавчий директор проекту «Набукко» Райнгард Мічек наголошує: «Саме ця криза показала європейцям, наскільки важливою є диверсифікація шляхів постачання газу до Європи для того, щоб мати стабільне постачання і споживання газу».
Лише Іран залишається поки що в стороні від запеклої конкуренції за нові каспійські проекти. Хоча сам Тегеран упродовж останніх років прокладає дипломатичні шляхи до Азербайджану, але політично його участі поки що не можуть допустити ані європейці, ані Сполучені Штати, які також зацікавлені у зменшенні залежності європейців від одного джерела постачання енергоносіїв.
У мереживі транспортних шляхів, що плануються чи прокладаються Південним Кавказом, зрозуміло поки що одне: знайти такий варіант, який би підійшов усім зацікавленим сторонам, ще довго не вдасться.
(Прага – Київ)
