Щогодини до місцевої мешканки Віри телефонує донька. Ось уже третій день жінка без коштів і житла разом із ще двома заробітчанками перебуває у Польщі, куди потрапила за робочою візою. Керівник фірми, яка обіцяла роботу, теж у розпачі – каже, що зробила все, щоб люди отримали легальну працю кухарями в одному з пансіонатів Ґданська. Але сталося інакше. У Ґданську рівнян ніхто не зустрів.
«Ми телефонували до того роботодавця, який давав нам виклик. А він сказав: «У мене в Ґданську немає агенцій працевлаштування, і я не знаю, хто вам дав виклик», – розповідає пані Віра. «Ми їдемо до Варшави, нам пообіцяли, що нас там теж зустрінуть і повезуть збирати печериці, з ними в неї (керівника фірми) є контракти, і що там ми маємо перечекати», – каже Віра.
Тим часом керівник фірми, яку Радіо Свобода не називає з надією, що конфлікт буде залагоджений, запевняє: це форс-мажор - у роботодавця помер батько, а люди, мовляв, не послухали її поради їхати пізніше: «Вони поїхали у світ, як то кажуть – без роботодавця, без нічого. Ось у чому справа».
Пані Віра з цим не згодна – адже на руках були всі необхідні документи: «У нас є договір на руках. Там багато невиконаних пунктів з боку фірми», – каже вона.
Під дверима тієї ж агенції можна зустріти рівнянку Інну, котра заплатила агенції дві з половиною тисячі гривень за роботу в Німеччині за схемою «au-pair», тобто догляду за дітьми. В останній момент домовленості зірвалися, але коштів і витрат на відкриття візи ніхто не повернув, розповіла студентка Інна.
«Вони повернуть, адже я звернулася до адвоката і нині готую заяву до суду», – переконана студентка. Щоправда, в агенції знову ж таки звинувачувати саму Інну – мовляв, вона мало телефонувала до німецької сім’ї, щоб переконати прийняти її на роботу.
Подібних випадків нині чимало з огляду на кризову ситуацію, розповідає начальник відділу Рівненського обласного центру зайнятості Леся Парчук. Якщо щось не склалося, роботодавці намагаються звинуватити людей у неправильній поведінці. «Тому коли до нас нині часто звертаються люди, які хочуть виїхати за кордон на роботу, я не даю їм одразу цілий список фірм, які цим займаються, а спочатку направляю до наших юристів, які роз’яснюють усі нюанси такого працевлаштування», – наголошує Леся Парчук.
Зафіксовані і випадки торгівлі людьми
Тим не менше, як розповів начальник відділу прокуратури Рівненської області Петро Мулярчук, до прокуратури час від час звертаються рідні ображених роботодавцями людей. Ба, більше. В області зафіксовані і випадки торгівлі людьми за кордон, і навіть причетність рівнян до подібних злочинних операцій. Одна з таких осіб нині очікує на екстрадицію з Іспанії.
«Людей вивезли, вони перебували в клубах, їх там насильно утримували. Була викрита група з міжнародними зв’язками. Гадаю, там будуть покарання з позбавленням волі і конфіскацією майна», – каже Петро Мулярчук.
Упродовж півроку на Рівненщині працював громадський комітет протидії торгівлі людьми та підтримки потерпілих. Далеко не всі справи, з якими довелося працювати, будуть доведені до суду – через те, що потерпілі часто на початках самі порушували законодавство і не бажають розголосу, зазначає керівник проекту Лариса Гунько.
Водночас рівняни часто дивуються м’якості судових вироків звинуваченим у торгівлі людьми. Все дуже просто: обвинувачені мають кошти на адвокатів, які не лінуються навіть виїжджати за кордон, щоб влаштувати їм алібі.
«Знову ж таки, відслідковування виконання покарань не ведеться, а стосовно фінансової компенсації за нанесену шкоду – згідно зі статистикою, їх за всі роки отримали тільки дві особи, хоч подібні рішення були винесені судом по кожній справі», – наголошує Лариса Гунько.
Небайдужість громадськості до подібних проблем – один зі шляхів захисту прав співвітчизників, котрі легально чи навіть незаконно потрапили за кордон, вважають правозахисники.
(Рівне – Київ – Прага)
«Ми телефонували до того роботодавця, який давав нам виклик. А він сказав: «У мене в Ґданську немає агенцій працевлаштування, і я не знаю, хто вам дав виклик», – розповідає пані Віра. «Ми їдемо до Варшави, нам пообіцяли, що нас там теж зустрінуть і повезуть збирати печериці, з ними в неї (керівника фірми) є контракти, і що там ми маємо перечекати», – каже Віра.
Тим часом керівник фірми, яку Радіо Свобода не називає з надією, що конфлікт буде залагоджений, запевняє: це форс-мажор - у роботодавця помер батько, а люди, мовляв, не послухали її поради їхати пізніше: «Вони поїхали у світ, як то кажуть – без роботодавця, без нічого. Ось у чому справа».
Пані Віра з цим не згодна – адже на руках були всі необхідні документи: «У нас є договір на руках. Там багато невиконаних пунктів з боку фірми», – каже вона.
Під дверима тієї ж агенції можна зустріти рівнянку Інну, котра заплатила агенції дві з половиною тисячі гривень за роботу в Німеччині за схемою «au-pair», тобто догляду за дітьми. В останній момент домовленості зірвалися, але коштів і витрат на відкриття візи ніхто не повернув, розповіла студентка Інна.
«Вони повернуть, адже я звернулася до адвоката і нині готую заяву до суду», – переконана студентка. Щоправда, в агенції знову ж таки звинувачувати саму Інну – мовляв, вона мало телефонувала до німецької сім’ї, щоб переконати прийняти її на роботу.
Подібних випадків нині чимало з огляду на кризову ситуацію, розповідає начальник відділу Рівненського обласного центру зайнятості Леся Парчук. Якщо щось не склалося, роботодавці намагаються звинуватити людей у неправильній поведінці. «Тому коли до нас нині часто звертаються люди, які хочуть виїхати за кордон на роботу, я не даю їм одразу цілий список фірм, які цим займаються, а спочатку направляю до наших юристів, які роз’яснюють усі нюанси такого працевлаштування», – наголошує Леся Парчук.
Зафіксовані і випадки торгівлі людьми
Тим не менше, як розповів начальник відділу прокуратури Рівненської області Петро Мулярчук, до прокуратури час від час звертаються рідні ображених роботодавцями людей. Ба, більше. В області зафіксовані і випадки торгівлі людьми за кордон, і навіть причетність рівнян до подібних злочинних операцій. Одна з таких осіб нині очікує на екстрадицію з Іспанії.
«Людей вивезли, вони перебували в клубах, їх там насильно утримували. Була викрита група з міжнародними зв’язками. Гадаю, там будуть покарання з позбавленням волі і конфіскацією майна», – каже Петро Мулярчук.
Упродовж півроку на Рівненщині працював громадський комітет протидії торгівлі людьми та підтримки потерпілих. Далеко не всі справи, з якими довелося працювати, будуть доведені до суду – через те, що потерпілі часто на початках самі порушували законодавство і не бажають розголосу, зазначає керівник проекту Лариса Гунько.
Водночас рівняни часто дивуються м’якості судових вироків звинуваченим у торгівлі людьми. Все дуже просто: обвинувачені мають кошти на адвокатів, які не лінуються навіть виїжджати за кордон, щоб влаштувати їм алібі.
«Знову ж таки, відслідковування виконання покарань не ведеться, а стосовно фінансової компенсації за нанесену шкоду – згідно зі статистикою, їх за всі роки отримали тільки дві особи, хоч подібні рішення були винесені судом по кожній справі», – наголошує Лариса Гунько.
Небайдужість громадськості до подібних проблем – один зі шляхів захисту прав співвітчизників, котрі легально чи навіть незаконно потрапили за кордон, вважають правозахисники.
(Рівне – Київ – Прага)
