Процес депортації був зупинений Харківською правозахисною Групою восени минулого року завдяки рішенню Європейського суду з прав людини, оскільки в Білорусі Ігорю Коктишу загрожують тортури і смертна кара.
Він був затриманий у Севастополі в липні 2007 року на вимогу білоруських правоохоронців. З того часу він перебуває в Сімферопольському СІЗО у поганих умовах і без належного лікування.
У п’ятницю його кримський адвокат Олександр Лісовий подав до Балаклавського, у Севастополі, і Залізничного, у Сімферополі, місцевих судів заяву про звільнення Ігоря Коктиша з-під варти, оскільки там він без суду і слідства перебуває більше від дозволеного українським та європейським законодавствами терміну – понад 18 місяців.
За словами Лісового, тримаючи за ґратами 28-літньогго молодого чоловіка, хворого на бронхіальну астму, українська влада порушує і власну Конституцію, і Європейську конвенцію з прав людини.
Правосуддя по-білоруськи: політичне підґрунтя чи звичайний кримінал?
На батьківщині Ігорю Коктишу висунуті звинувачення у причетності до вбивства. Вдома він був музикантом неформальної рок-групи і очолював католицьку Молодіжну гуманітарну асоціацію імені Боско у Барановичах, яка була частиною демократичного руху. Став організатором об’єднання «Неформальний молодіжний рух Білорусі». Саме після його з’їзду на нього розпочався тиск правоохоронців, що завершився звинуваченням у вбивстві.
Майже рік він просидів у Білорусі за ґратами, поки тривало слідство. І тоді ж зазнав катувань і нелюдського поводження, про яке заявив на судових засіданнях. Всі обвинувачення були спростовані рішеннями судів кількох інстанцій у Бресті, які набрали законної сили.
2002 року молодіжний активіст виїхав до України. Тут він прописався, одружився, займався творчою діяльністю, був працівником телекомпанії «Союз-ТіВі», продюсером «ЦТВ» у Житомирі, створив власну рок-групу, легально виїжджав до Європейського Союзу. І не покидав політику, допомагаючи лідеру білоруської демократичної опозиції Олександру Мілінкевичу під час останніх президентських виборів.
Як вважає дружина Кокташа Ірина Тютюнник, саме його активність під час виборів і стала причиною того, що Генпрокуратура Білорусі опротестувала рішення судів і подала прізвище Коктиша у міжнародний розшук. За словами, Ірини Тютюнник, це подання було зроблене заднім числом і має виключно політичне підґрунтя. Цієї ж думки притримується багато білоруських опозиціонерів, у тому числі сам Олександр Мілінкевич.
Справу Ігоря Коктиша тримають на своєму контролі Харківська правозахисна Група та Українська Гельсінська Спілка з прав людини. Їхній лідер, відомий український правозахисник Євген Захаров заявив Радіо Свобода, що ці організації домагатимуться негайного звільнення Ігоря Коктиша, вважаючи його в’язнем сумління.
(Сімферополь –Київ – Прага)
Він був затриманий у Севастополі в липні 2007 року на вимогу білоруських правоохоронців. З того часу він перебуває в Сімферопольському СІЗО у поганих умовах і без належного лікування.
У п’ятницю його кримський адвокат Олександр Лісовий подав до Балаклавського, у Севастополі, і Залізничного, у Сімферополі, місцевих судів заяву про звільнення Ігоря Коктиша з-під варти, оскільки там він без суду і слідства перебуває більше від дозволеного українським та європейським законодавствами терміну – понад 18 місяців.
За словами Лісового, тримаючи за ґратами 28-літньогго молодого чоловіка, хворого на бронхіальну астму, українська влада порушує і власну Конституцію, і Європейську конвенцію з прав людини.
Правосуддя по-білоруськи: політичне підґрунтя чи звичайний кримінал?
На батьківщині Ігорю Коктишу висунуті звинувачення у причетності до вбивства. Вдома він був музикантом неформальної рок-групи і очолював католицьку Молодіжну гуманітарну асоціацію імені Боско у Барановичах, яка була частиною демократичного руху. Став організатором об’єднання «Неформальний молодіжний рух Білорусі». Саме після його з’їзду на нього розпочався тиск правоохоронців, що завершився звинуваченням у вбивстві.
Майже рік він просидів у Білорусі за ґратами, поки тривало слідство. І тоді ж зазнав катувань і нелюдського поводження, про яке заявив на судових засіданнях. Всі обвинувачення були спростовані рішеннями судів кількох інстанцій у Бресті, які набрали законної сили.
2002 року молодіжний активіст виїхав до України. Тут він прописався, одружився, займався творчою діяльністю, був працівником телекомпанії «Союз-ТіВі», продюсером «ЦТВ» у Житомирі, створив власну рок-групу, легально виїжджав до Європейського Союзу. І не покидав політику, допомагаючи лідеру білоруської демократичної опозиції Олександру Мілінкевичу під час останніх президентських виборів.
Як вважає дружина Кокташа Ірина Тютюнник, саме його активність під час виборів і стала причиною того, що Генпрокуратура Білорусі опротестувала рішення судів і подала прізвище Коктиша у міжнародний розшук. За словами, Ірини Тютюнник, це подання було зроблене заднім числом і має виключно політичне підґрунтя. Цієї ж думки притримується багато білоруських опозиціонерів, у тому числі сам Олександр Мілінкевич.
Справу Ігоря Коктиша тримають на своєму контролі Харківська правозахисна Група та Українська Гельсінська Спілка з прав людини. Їхній лідер, відомий український правозахисник Євген Захаров заявив Радіо Свобода, що ці організації домагатимуться негайного звільнення Ігоря Коктиша, вважаючи його в’язнем сумління.
(Сімферополь –Київ – Прага)
