Інтелігентне товариство, красива ідея, розірваний між різними державами народ… Поєднання цих трьох складових і народило у 30-х роках XX століття спочатку автономну (у складі Чехословаччини) Підкарпатську Русь, а потім незалежну Карпатську Україну.
І хоч ця автономія проіснувала лише від жовтня 1938 до березня 1939 року, а від проголошення незалежної держави до її загибелі пройшли лише лічені дні, в історії залишився символ прагнення українців до соборності та державності.
Це засвідчують і віднайдені вцілілі унікальні документи з архіву Карпатської України.
Серед них Маніфест від 10 листопада 1938 року, оригінали офіційних видань уряду Карпатської України, резолюція народного віча в Хусті про створення «територіальної армії», список кандидатів до парламенту від Українського національного об’єднання, документи дипломатичної місії, сформованої для переговорів з Угорщиною, невідоме досі фото Президента Карпатської України Августина Волошина і текст проголошення єдності з українським народом.
«Наша земля стає вільною незалежною та проголошує перед цілим світом, що вона була, є і хоче бути українською», – пролунало 15 березня 1939 року на першому засіданні Сойму Карпатської України.
Але ці слова виголосили тоді, коли проти Карпатської України вже розпочалася агресія угорських військ.
Угорщина не відмовилася від своїх претензій на всю територію Закарпаття і ще 14 березня напала на Карпатську Україну.
На Красному Полі відбулася героїчна битва січовиків з регулярними угорськими військами, але сили були нерівними.
Знайдено документи «Карпатської Січі»
Особливий інтерес для дослідників складають документи збройного формування Карпатської України – Організації народної оборони «Карпатська Січ».
Архів організації був знищений самими січовиками після нападу угорської армії, щоб запобігти репресіям проти учасників збройного формування.
Як розповів директор Департаменту архівного забезпечення СБУ, заступник голови Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, документи віднайшли у кількох кримінальних та агентурних справах в архіві обласного управління СБУ у Закарпатській області.
Віднайдені архіви
Це накази Карпатської Січі з печаткою за підписом Головного команданта Дмитра Климпуша; Статут організації; програми навчання та матеріали лекцій для січовиків; листівка «Жінки Карпатської України»; «Інструкція для трьохтижневого інструкторського курсу від 1 лютого до 22 лютого1939 р.» для Жіночих відділів Карпатської Січі, видана референтурою відділів Жіночої Січі 18.01.1939 року.
«На жаль, не всі документи дійшли до нас у цілісному вигляді. Кілька документів Карпатської Січі представлені лише фрагментами, що свідчило про те, що ці папери конфісковували в момент їхнього знищення. Ще частина документів була цілковито знищена чекістами після їхнього вилучення, але були зроблені описи цих документів», – розповів Володимир В’ятрович.
Наприклад, у виписці із наказу генерального штабу №25 від 06.02.1939 р. йдеться про присвоєння інструкторові Борису Щуці (Романові Шухевичу, майбутньому Головному командирові УПА) звання чотаря.
Верецький перевал
Останки розстріляних вояків Карпатської Січі на Верецькому перевалі. Розкопки
Історія Карпатської України закінчилася розстрілом полонених січовиків на Верецькому перевалі. Тоді це став кордон між Угорщиною і Польщею, а тепер це межа між Львівською та Закарпатською областями.
Частина січовиків після нерівних боїв із угорською армією потрапила в полон. За різними джерелами, мова йде про 400 або й 1000 осіб.
Полонених 17 березня передали польській прикордонній службі. Їх два дні протримали у казармах і після наказу вищого керівництва розстріляли.
Очевидці кажуть, що їх виводили невеликими групами у різні місця і розстрілювали. Називають цифру у 500–600 убитих. Розстріли проводилися і на польській, і на угорській території. Тіла залишили лежати просто неба.
Тоді місцевий священик отець Дмитро Ревицький організував групу людей, які обстежили місцевість, знайшли розстріляних, а потім їх захоронили.
За радянських часів згадувати про це було заборонено, і багато інформації зникло разом із смертю очевидців.
Довгий час ці факти взагалі заперечувалися.
Але на виконання указу Президента України минулого року розпочалися дослідження. Їх проводить Державна міжвідомча комісія у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій разом із Львівським комунальним підприємством «Доля».
Відповідальний секретар комісії Святослав Шеремет розповів, що наразі проведено перший етап досліджень. Було опитано літніх місцевих жителів, і одна жінка вказала місце поховання.
Розкопки підтвердили, що це могила десяти вояків Карпатської Січі. Тіла січовиків ексгумовані. Ще є кілька місць, де намічено проводити розкопки у травні.
На державному рівні вже ухвалено рішення спорудити на Верецькому перевалі меморіальний комплекс пам’яті «Карпатської Січі».
(Київ – Прага)
І хоч ця автономія проіснувала лише від жовтня 1938 до березня 1939 року, а від проголошення незалежної держави до її загибелі пройшли лише лічені дні, в історії залишився символ прагнення українців до соборності та державності.
Це засвідчують і віднайдені вцілілі унікальні документи з архіву Карпатської України.
Серед них Маніфест від 10 листопада 1938 року, оригінали офіційних видань уряду Карпатської України, резолюція народного віча в Хусті про створення «територіальної армії», список кандидатів до парламенту від Українського національного об’єднання, документи дипломатичної місії, сформованої для переговорів з Угорщиною, невідоме досі фото Президента Карпатської України Августина Волошина і текст проголошення єдності з українським народом.
«Наша земля стає вільною незалежною та проголошує перед цілим світом, що вона була, є і хоче бути українською», – пролунало 15 березня 1939 року на першому засіданні Сойму Карпатської України.
Але ці слова виголосили тоді, коли проти Карпатської України вже розпочалася агресія угорських військ.
Угорщина не відмовилася від своїх претензій на всю територію Закарпаття і ще 14 березня напала на Карпатську Україну.
На Красному Полі відбулася героїчна битва січовиків з регулярними угорськими військами, але сили були нерівними.
Знайдено документи «Карпатської Січі»
Особливий інтерес для дослідників складають документи збройного формування Карпатської України – Організації народної оборони «Карпатська Січ».
Архів організації був знищений самими січовиками після нападу угорської армії, щоб запобігти репресіям проти учасників збройного формування.
Як розповів директор Департаменту архівного забезпечення СБУ, заступник голови Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, документи віднайшли у кількох кримінальних та агентурних справах в архіві обласного управління СБУ у Закарпатській області.
Це накази Карпатської Січі з печаткою за підписом Головного команданта Дмитра Климпуша; Статут організації; програми навчання та матеріали лекцій для січовиків; листівка «Жінки Карпатської України»; «Інструкція для трьохтижневого інструкторського курсу від 1 лютого до 22 лютого1939 р.» для Жіночих відділів Карпатської Січі, видана референтурою відділів Жіночої Січі 18.01.1939 року.
«На жаль, не всі документи дійшли до нас у цілісному вигляді. Кілька документів Карпатської Січі представлені лише фрагментами, що свідчило про те, що ці папери конфісковували в момент їхнього знищення. Ще частина документів була цілковито знищена чекістами після їхнього вилучення, але були зроблені описи цих документів», – розповів Володимир В’ятрович.
Наприклад, у виписці із наказу генерального штабу №25 від 06.02.1939 р. йдеться про присвоєння інструкторові Борису Щуці (Романові Шухевичу, майбутньому Головному командирові УПА) звання чотаря.
Верецький перевал
Історія Карпатської України закінчилася розстрілом полонених січовиків на Верецькому перевалі. Тоді це став кордон між Угорщиною і Польщею, а тепер це межа між Львівською та Закарпатською областями.
Частина січовиків після нерівних боїв із угорською армією потрапила в полон. За різними джерелами, мова йде про 400 або й 1000 осіб.
Полонених 17 березня передали польській прикордонній службі. Їх два дні протримали у казармах і після наказу вищого керівництва розстріляли.
Очевидці кажуть, що їх виводили невеликими групами у різні місця і розстрілювали. Називають цифру у 500–600 убитих. Розстріли проводилися і на польській, і на угорській території. Тіла залишили лежати просто неба.
Тоді місцевий священик отець Дмитро Ревицький організував групу людей, які обстежили місцевість, знайшли розстріляних, а потім їх захоронили.
За радянських часів згадувати про це було заборонено, і багато інформації зникло разом із смертю очевидців.
Довгий час ці факти взагалі заперечувалися.
Але на виконання указу Президента України минулого року розпочалися дослідження. Їх проводить Державна міжвідомча комісія у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій разом із Львівським комунальним підприємством «Доля».
Відповідальний секретар комісії Святослав Шеремет розповів, що наразі проведено перший етап досліджень. Було опитано літніх місцевих жителів, і одна жінка вказала місце поховання.
Розкопки підтвердили, що це могила десяти вояків Карпатської Січі. Тіла січовиків ексгумовані. Ще є кілька місць, де намічено проводити розкопки у травні.
На державному рівні вже ухвалено рішення спорудити на Верецькому перевалі меморіальний комплекс пам’яті «Карпатської Січі».
(Київ – Прага)
