Ця афера тривала, як повідомляють, чи не два десятки років. Хоча у Сполучених Штатах існують всілякі регулювальні та контрольні інстанції, очевидно, що вони дивилися на запаморочливі цифри прибутків фонду Медоффа і вірили сфабрикованим звітам, підготованим спритними бухгалтерами, а їх було чимало у Медоффа.
Контора Медоффа займала 14 поверхів хмарочосу неподалік біржі на Уолл-стріт. Медофф гарантував інвесторам принаймні 10 відсотків прибутку у рік, і до його фонду навіть нелегко було потрапити, треба було мати не менше 20 мільйонів доларів.
За американським прислів’ям, репутація знаменитого банкіра бігла попереду його. Свого часу Медофф очолював на Уолл-стріт ринок технологічних активів NАSDAQ. Йому несли свої мільярди не лише багаті люди, а й пенсійні фонди, доброчинні організації, медичні центри, навіть фонди жертв Голокосту. Серед його вкладників були родичі, близькі друзі, впливові діячі.
Схема класичної піраміди
Медофф справді давав щедрий прибуток інвесторам, хоча він нічого абсолютно нічого не робив, крім вигляду. Він ніяких активів не продавав і не купував. Його контора працювала за схемою класичної піраміди: оскільки весь час надходили нові й нові гроші, Медофф ними розраховувався зі старими вкладниками.
Обсяг операцій був неймовірний, йшлося про астрономічні суми. Він і далі міг вести цю нечисту гру, але зізнався власним дітям, що розігрував піраміду й поцупив 50 мільярдів доларів. Діти повідомили поліцію. Звідти й пішло розкручуватись, і тепер слідчі підрахували, що Медофф вкрав не 50, а близько 65 мільярдів доларів.
Американська система правосуддя: якщо обвинувачений визнає себе винним, то й суду не буде
Це звучить незвично для європейського вуха, але так є. Коли слідство закінчує свою роботу і передає справу на судовий розгляд, то воно водночас пропонує обвинуваченому на вибір два варіанти: визнати свою вину в обмін на пом’якшення вироку чи не визнавати нічого і йти на суд, сподіваючись довести свою невинність.
Перший варіант вигідніший для юридичної системи, бо якщо обійтися без тривалого процесу з журі присяжних, то уряд тоді економить значні кошти, необхідні для організації та проведення суду.
Медофф пішов на визнання вини за всіма 11 пунктами обвинувального висновку
Виглядає так, що колишній король Волл-стріт, впавши з високого трону, прагнув униути ганебного для себе тривалого процесу, де спливли б усі його махінації. Йому не пропонували ніякого пом’якшення вироку. Банкірові світить 150 років тюрми. Таким чином, сімдесятирічному злочинцеві, ймовірно, судилося померти за ґратами. Тепер слідство займається пошуками мільярдів Медоффа.
Користуючись нагодою, я хотів би вибачитися перед слухачами за учорашній репортаж про список мільярдерів «Форбса», де я помилково навів застарілі цифри. Ми виправимо це наступного разу у ранковій зустрічі. Слухайте Радіо Свобода.
(Нью-Йорк–Київ–Прага)
Контора Медоффа займала 14 поверхів хмарочосу неподалік біржі на Уолл-стріт. Медофф гарантував інвесторам принаймні 10 відсотків прибутку у рік, і до його фонду навіть нелегко було потрапити, треба було мати не менше 20 мільйонів доларів.
За американським прислів’ям, репутація знаменитого банкіра бігла попереду його. Свого часу Медофф очолював на Уолл-стріт ринок технологічних активів NАSDAQ. Йому несли свої мільярди не лише багаті люди, а й пенсійні фонди, доброчинні організації, медичні центри, навіть фонди жертв Голокосту. Серед його вкладників були родичі, близькі друзі, впливові діячі.
Схема класичної піраміди
Медофф справді давав щедрий прибуток інвесторам, хоча він нічого абсолютно нічого не робив, крім вигляду. Він ніяких активів не продавав і не купував. Його контора працювала за схемою класичної піраміди: оскільки весь час надходили нові й нові гроші, Медофф ними розраховувався зі старими вкладниками.
Обсяг операцій був неймовірний, йшлося про астрономічні суми. Він і далі міг вести цю нечисту гру, але зізнався власним дітям, що розігрував піраміду й поцупив 50 мільярдів доларів. Діти повідомили поліцію. Звідти й пішло розкручуватись, і тепер слідчі підрахували, що Медофф вкрав не 50, а близько 65 мільярдів доларів.
Американська система правосуддя: якщо обвинувачений визнає себе винним, то й суду не буде
Це звучить незвично для європейського вуха, але так є. Коли слідство закінчує свою роботу і передає справу на судовий розгляд, то воно водночас пропонує обвинуваченому на вибір два варіанти: визнати свою вину в обмін на пом’якшення вироку чи не визнавати нічого і йти на суд, сподіваючись довести свою невинність.
Перший варіант вигідніший для юридичної системи, бо якщо обійтися без тривалого процесу з журі присяжних, то уряд тоді економить значні кошти, необхідні для організації та проведення суду.
Медофф пішов на визнання вини за всіма 11 пунктами обвинувального висновку
Виглядає так, що колишній король Волл-стріт, впавши з високого трону, прагнув униути ганебного для себе тривалого процесу, де спливли б усі його махінації. Йому не пропонували ніякого пом’якшення вироку. Банкірові світить 150 років тюрми. Таким чином, сімдесятирічному злочинцеві, ймовірно, судилося померти за ґратами. Тепер слідство займається пошуками мільярдів Медоффа.
Користуючись нагодою, я хотів би вибачитися перед слухачами за учорашній репортаж про список мільярдерів «Форбса», де я помилково навів застарілі цифри. Ми виправимо це наступного разу у ранковій зустрічі. Слухайте Радіо Свобода.
(Нью-Йорк–Київ–Прага)
