Саме французи були поміж засновниками військово-політичного блоку, що виник у 1949 році. Але розбіжності у поглядах на командування НАТО у 1958 році призвели до розколу. Генерал Шарль де Ґолль, так би мовити, гримнув дверима Північноатлантичного союзу, оголосивши про вихід Франції з його військових структур, хоча країна залишилася в політичних структурах НАТО.
Однією з причин цього була відмова Вашингтона створити англійсько-американсько-французьку раду керівників НАТО. Після цього Франція зберігала військову незалежність упродовж багатьох десятиріч, до 1967 року закривши американські та канадські військові бази на своїй території, вивівши всі свої війська з підпорядкування об’єднаному командуванню НАТО і змусивши перенести штаб-квартиру європейського командування Північноатлантичного союзу до Бельгії.
Проте намагання повністю повернутись до лона НАТО почали виникати по закінченні «холодної війни», у часи Франсуа Міттерана. Зрештою, тільки за президентства Жака Шірака французи поновили участь у засіданнях військових міністрів НАТО та самі почали долучатися до місій та операцій Північноатлантичного союзу.
«Самотня країна не має жодного впливу»
Нині французькі лідери постали перед вибором. З огляду на багаторічну участь їхньої країни у всіх військових операціях НАТО вони вважають, що було б краще та ефективніше, коли б представники Франції особисто брали участь і в самому військовому командуванні. Це перший аргумент, на якому наголошує президент Саркозі. Друге – це те, що Франція, попри свій наразі вже швидше символічний нейтралітет є одним із найбільших контриб’юторів НАТО.
«Ми ніколи не були поза НАТО, але дуже мало людей це знають», – посміхаючись, заявив Ніколя Саркозі. – Нейтралітет Франції – це звичка, яку слід змінити, бо самотня нація не має ніякого впливу».
Перебування Франції поза військовими структурами Північноатлантичного союзу створює багато перешкод та незручностей для самих французів, переконаний французький президент. Доказом цього були неодноразові спроби попередніх лідерів Французької республіки зблизитися з НАТО.
Зрештою, безпека на континенті базується на двох китах – європейській безпеці та Північноатлантичному союзі, вважає президент.
«Нині оборона Франції лежить і на нашій території, і на відстані тисяч кілометрів у космосі, або ж у комп’ютерній мережі, – аргументує Ніколя Саркозі. – Щоб відповідати цим викликам, нам потрібні три речі: вмілі дипломати, потужне військо і сильна Європа. І до цього я додам ще одне: надійні союзники».
І такими союзниками, на переконання французького лідера, є країни, що складають Північноатлантичний блок.
«Членство Франції збільшить вагу і НАТО, і ЄС» – Схеффер
Генеральний секретар НАТО Яап де Гооп Схеффер, який приїхав до Франції, теж взяв участь у симпозіумі під назвою «Франція, європейська оборона та НАТО в 21 столітті». Виступаючи перед місцевою військово-політичною елітою, він заявив про свою, і не лише свою, підтримку французьких прагнень.
«Міністри країн-союзниць привітали повернення Франції до НАТО, бо це посилить здатність союзу протистояти новим викликам. Також це допоможе посилити вплив Франції у питаннях оборони та безпеки одночасно і в НАТО, і в Євросоюзі. Цей новий крок французів може створити сприятливі умови для трансатлантичних дискусій щодо майбутнього європейської безпеки», – заявив у паризькій військовій школі Яап де Гооп Схеффер.
Проте ідея повного повернення Франції до НАТО має й багатьох скептиків, зокрема, поміж французькими соціалістами й комуністами, які схиляються до ідеї проведення референдуму з цього приводу.
Ініціатива Саркозі, якого в кулуарах вже встигли «охрестити» «президентом-атлантистом», ще має пройти через два випробування. Перше – голосування у французькому парламенті, а друге – це остаточне рішення лідерів країн-союзниць НАТО на ювілейному квітневому саміті в Страсбурзі та Келі.
(Париж – Прага – Київ)
Однією з причин цього була відмова Вашингтона створити англійсько-американсько-французьку раду керівників НАТО. Після цього Франція зберігала військову незалежність упродовж багатьох десятиріч, до 1967 року закривши американські та канадські військові бази на своїй території, вивівши всі свої війська з підпорядкування об’єднаному командуванню НАТО і змусивши перенести штаб-квартиру європейського командування Північноатлантичного союзу до Бельгії.
Проте намагання повністю повернутись до лона НАТО почали виникати по закінченні «холодної війни», у часи Франсуа Міттерана. Зрештою, тільки за президентства Жака Шірака французи поновили участь у засіданнях військових міністрів НАТО та самі почали долучатися до місій та операцій Північноатлантичного союзу.
«Самотня країна не має жодного впливу»
Нині французькі лідери постали перед вибором. З огляду на багаторічну участь їхньої країни у всіх військових операціях НАТО вони вважають, що було б краще та ефективніше, коли б представники Франції особисто брали участь і в самому військовому командуванні. Це перший аргумент, на якому наголошує президент Саркозі. Друге – це те, що Франція, попри свій наразі вже швидше символічний нейтралітет є одним із найбільших контриб’юторів НАТО.
«Ми ніколи не були поза НАТО, але дуже мало людей це знають», – посміхаючись, заявив Ніколя Саркозі. – Нейтралітет Франції – це звичка, яку слід змінити, бо самотня нація не має ніякого впливу».
Перебування Франції поза військовими структурами Північноатлантичного союзу створює багато перешкод та незручностей для самих французів, переконаний французький президент. Доказом цього були неодноразові спроби попередніх лідерів Французької республіки зблизитися з НАТО.
Зрештою, безпека на континенті базується на двох китах – європейській безпеці та Північноатлантичному союзі, вважає президент.
«Нині оборона Франції лежить і на нашій території, і на відстані тисяч кілометрів у космосі, або ж у комп’ютерній мережі, – аргументує Ніколя Саркозі. – Щоб відповідати цим викликам, нам потрібні три речі: вмілі дипломати, потужне військо і сильна Європа. І до цього я додам ще одне: надійні союзники».
І такими союзниками, на переконання французького лідера, є країни, що складають Північноатлантичний блок.
«Членство Франції збільшить вагу і НАТО, і ЄС» – Схеффер
Генеральний секретар НАТО Яап де Гооп Схеффер, який приїхав до Франції, теж взяв участь у симпозіумі під назвою «Франція, європейська оборона та НАТО в 21 столітті». Виступаючи перед місцевою військово-політичною елітою, він заявив про свою, і не лише свою, підтримку французьких прагнень.
«Міністри країн-союзниць привітали повернення Франції до НАТО, бо це посилить здатність союзу протистояти новим викликам. Також це допоможе посилити вплив Франції у питаннях оборони та безпеки одночасно і в НАТО, і в Євросоюзі. Цей новий крок французів може створити сприятливі умови для трансатлантичних дискусій щодо майбутнього європейської безпеки», – заявив у паризькій військовій школі Яап де Гооп Схеффер.
Проте ідея повного повернення Франції до НАТО має й багатьох скептиків, зокрема, поміж французькими соціалістами й комуністами, які схиляються до ідеї проведення референдуму з цього приводу.
Ініціатива Саркозі, якого в кулуарах вже встигли «охрестити» «президентом-атлантистом», ще має пройти через два випробування. Перше – голосування у французькому парламенті, а друге – це остаточне рішення лідерів країн-союзниць НАТО на ювілейному квітневому саміті в Страсбурзі та Келі.
(Париж – Прага – Київ)
