– Ми стали членами НАТО як одні з засновників цього союзу в 1949 році. А необхідність була в тому, що ми відчували безпосередню загрозу експансії Радянського Союзу. Членство в НАТО нам дуже багато дало, і зараз ми вважаємо участь у цій організації однією з найголовніших рис нашої зовнішньої політики. І хоч ми вже не відчуваємо такої загрози, яка нависала над нами в роки «холодної війни», членство в НАТО є частиною нашої тотожності, сигналом того, що ми належимо до світу західних демократій. І ми не збираємося від цього відмовлятися, бо у чорний день нам знову будуть потрібні друзі.
– Який аспект членства в НАТО для Норвегії є, на Ваш погляд, важливіший – цивілізаційний чи все ж таки безпековий?
– Обидва. Той факт, що ми належимо до атлантичної громади, до родини НАТО, означає, що ми маємо гарантії безпеки. Це може виглядати не так важливо зараз, як 60 років тому, але політика безпеки насправді означає, що є інструменти боротьби проти невідомого. Ніхто не знає, що буде через 5–10 років. Але досвід минулого століття свідчить, що ключові події не були передбачені. Експерти дійсно не могли передбачити ані дві світові війни, ані розпад Радянського Союзу. Ми маємо бути готовими до невідомих подій, тому для нас, як для малої країни, важливо знати, до якого світу ми належимо.
– Росія виступає проти розширення НАТО, мотивуючи це тим, що вона не хоче наближення Північноатлантичного союзу до її кордонів. Але насправді вона має кордон із НАТО вже упродовж 60 років.
– Частина російського кордону, що є найбільш мирною, найбільш стабільною, з чудовими стосунками між людьми – це російсько-норвезький кордон. І він дійсно є кордоном між Росією і НАТО з 1949 року. І один із уроків, які можна винести з цього, полягає у тому, що НАТО приносить стабільність і ясність у стосунках. Ця організація допомогла нам збудувати чудові стосунки з Росією. А тому росіянам потрібно знайти відповідь на таке запитання: якщо ви вважаєте, що розширення НАТО погіршує вашу безпеку, то поясніть нам, як. Зрозумілої відповіді на це запитання ми так і не почули. Бо єдина різниця, яку насправді створює Північноатлантичний союз на кордонах Росії, це те, що вона більше не може використовувати силу поза своїми кордонами.
(Прага – Київ)
