Наприкінці 1980-х років, під час так званої перебудови, відомий латиський кінодокументаліст Юріс Поднієкс зняв кінострічку «Чи легко бути молодим», яка мала ефект вибухівки, оскільки вперше життя молодих людей було показано не з позиції застарілих радянських гасел, а під кутом проблем молоді та їхньої життєвої позиції.
Через 20 років у Латвії виросло нове покоління – «дітей незалежності». Вони більш самостійні і не заражені страхом перед урядовими та правоохоронними структурами так, як їхні батьки та діди. Однак проблеми, що стоять сьогодні перед молодою людиною, чи не найбільші.
З одного боку – це пошук роботи та коштів на навчання в умовах економічної кризи. Середня щорічна плата за навчання у вищому навчальному закладі Латвії становить 2600 доларів, а після його закінчення ще треба знайти роботу. Дані свідчать, що 12% загальної кількості безробітних у Латвії – це особи з вищою освітою.
З іншого боку – постійний тиск з боку ЗМІ і, як наслідок, у молоді складається нездоровий стереотип «легкого та красивого життя» на Заході.
Режисер Антра Целінська, яка свого часу разом із Юрісом Поднієксом працювала на стрічкою «Чи легко бути молодим», говорить, що тоді молоді люди, можливо, багато не аналізували. Вони відкрито говорили те, що думали. Через їхні слова та дії проявлявся загальний настрій суспільства – те, що воно не хотіло жити в умовах радянської системи. Їм не було чого втрачати. За словами Антри Целінської, зараз, якоюсь мірою, подібна ситуація, оскільки багато людей втратило роботу, власність. Також нічого втрачати.
На думку фахівців, якщо у молоді 80-х років була консолідуюча ідея – побудова демократичної незалежної Латвії, то сучасна молода людина не має загального бачення майбутнього. Антрополог Роберт Стіле вважає, що над цим слід серйозно думати державним особам.
«Старше покоління, покоління «Атмоди» не може запропонувати для молоді бачення майбутнього. Це не надихання на запровадження євро, оскільки це стосується економічних цілей. Думаю, що це виклик нашому поколінню. Протест 13 січня став гострою демонстрацією настроїв, якимсь переломом на різних рівнях. Це слід усвідомити і над цим слід працювати», – зазначає Роберт Стіле.
Молоді слід брати ініціативу у свої руки
Однак більшість сучасних молодих людей не вважають себе «загубленим поколінням». Євген Кравчук, який нещодавно приїхав з України, але вже вчиться в одному з латвійських інститутів і одночасно працює, вважає, що молодим бути важко, з огляду на те, як швидко міняються події. Слід до них пристосовуватися. Але з іншого боку, це легше зробити, ніж старшому поколінню. Євген бачить себе у майбутньому, на яке він дуже позитивно налаштований.
Його товариш Євген Новиков говорить, що не збирається виїжджати з Латвії, навпаки, він бачить тут значні перспективи для розвитку. «Зараз досить важко визначити, що буде тут відбуватися – покращення чи навпаки погіршення. Однак погіршення ситуації відбувається майже усюди, тому сенсу виїжджати кудись із Латвії я не бачу. Навпаки, можливо усе переміниться і тут стане набагато краще, навіть клімат зміниться. Економічна ситуація покращиться, чому сприятиме криза», – каже Євген Новиков.
Він серед тих, хто вважає, що молоді слід брати ініціативу в свої руки. У лютому в Ризі має відбутися Балтійська молодіжна конференція «Думаємо і будуємо майбутнє», де молодь обговорюватиме свої проблеми та перспективи довгострокового розвитку регіону. Головне, вважають ці молоді латвійці, не слід чекати, що будь-хто – політики, Європа чи батьки – щось зроблять за тебе. Необхідно думати і робити самим!
(Рига – Прага – Київ)
