Науковці Інституту опитали тисячу киян віком від 18 років усіх соціальних прошарків, і результати виявилися невтішні: найбільше потерпають в умовах кризи молоді родини з маленькими дітьми і ті, кому за сорок. У результаті українці готові економити на всьому – крім, хіба що, комунальних послуг.
Економічні наслідки кризи відчули на собі 67% киян. Але це тому, що киян криза зачепила на 30% менше, ніж жителів інших регіонів, кажуть науковці.
Україна в сім разів зекономить на малозабезпечених?
Головна мета проведеного дослідження – оцінити розвиток кризи в окремо взятій родині і запропонувати дієві шляхи виходу з неї, зазначає директор Інституту розвитку сім’ї та молоді Андрій Мішин.
«Наше дослідження пілотне, ми спеціально зробили його у грудні, щоб побачити динаміку розвитку та впливу кризи на населення. Друге проведемо у березні. Ми плануємо залучити до нього ще чотири регіони України, щоб порівняти ситуацію і виробити стратегію», – каже він.
Що робити в цих умовах владі та соціальним працівникам? Підтримати малозабезпечених і зберегти всі соціальні програми. Так учинили зараз більшість європейських держав. Проте в Україні з нового року їх бюджетне фінансування зменшене у сім разів, і все соціальне навантаження лягає на місцеве самоврядування. У Києві антикризову підтримку родин взяв на себе міський Центр соціальних служб.
За словами його директора Валерія Танцюри, на сьогодні Центр опікується шістьма тисячами київських родин, котрі опинилися у скрутному становищі. Це пенсіонери, родини, де є інваліди, маленькі діти, безробітні. Ці люди отримують консультації фахівців, путівки на оздоровлення. Квитки на культурні заходи, гуманітарну допомогу, їм сприяють із пошуком роботи, а тим, хто опинився без даху над головою, тимчасово надають житло.
«Головна проблема, викликана кризою, – розгубленість людей, зниження рівня соціального оптимізму, — каже керівник дослідження Олексій Белишев. – Якщо нічого з цим не робити, то в кінці лютого – на початку березня криза сягне апогею. Почнуться акції протесту, причому не штучні, які вже були, а загальнонародні. Допомога незахищеним родинам дасть змогу цього уникнути».
Молоді матері рятують себе самі
Значна частина родин, що потребують соціальної підтримки, в умовах економічної кризи покладаються тільки на себе. Молода мати, киянка Наталя Фоменко та її родина в програмах соціальної підтримки участі не бере. Розраховує лише на зарплату чоловіка і на свої підробітки, які шукає з двома дітьми на руках.
«Четвертий рік перебуваю в декреті. Старшій дочці – три з половиною роки, меншій – півтора. Шукаю будь-яку можливість, виховуючи дітей, ще щось заробляти. Бо інакше не виживеш! Але найбільш суттєвою була б допомога – організувати центри для матерів із дітьми. Де б не тільки фахівці працювали з малюками, але й діти, і їхні мами могли спілкуватися. Бо йдучи в декрет, мама опиняється в чотирьох стінах сам-на-сам із проблемами, і це є найбільшою проблемою. Знайома порадила центр «Родинний дім». Власне, якби не це, я б не дізналася про їх існування, а вони – про моє. Нас записали, але досі ніякої відповіді немає», – каже Наталя Фоменко.
Втім, навіть самі представники Центру соціальних служб зізнаються, що допомогти всім вони не встигають. У регіонах України втричі менше соціальних працівників на душу населення, ніж у Києві, але навіть у столиці їх кількість не дотягує до показників Німеччини та інших розвинених держав. Тому фахівці Інституту розвитку сім’ї та молоді пропонують створювати платні родинні центри, які б узяли на себе допомогу більш заможним верствам населення. Адже правильна соціальна допомога – це не просто виділення коштів, а комплексна робота, вихід із глобальної кризи для окремої родини.
(Київ – Прага)
Економічні наслідки кризи відчули на собі 67% киян. Але це тому, що киян криза зачепила на 30% менше, ніж жителів інших регіонів, кажуть науковці.
Україна в сім разів зекономить на малозабезпечених?
Головна мета проведеного дослідження – оцінити розвиток кризи в окремо взятій родині і запропонувати дієві шляхи виходу з неї, зазначає директор Інституту розвитку сім’ї та молоді Андрій Мішин.
«Наше дослідження пілотне, ми спеціально зробили його у грудні, щоб побачити динаміку розвитку та впливу кризи на населення. Друге проведемо у березні. Ми плануємо залучити до нього ще чотири регіони України, щоб порівняти ситуацію і виробити стратегію», – каже він.
Що робити в цих умовах владі та соціальним працівникам? Підтримати малозабезпечених і зберегти всі соціальні програми. Так учинили зараз більшість європейських держав. Проте в Україні з нового року їх бюджетне фінансування зменшене у сім разів, і все соціальне навантаження лягає на місцеве самоврядування. У Києві антикризову підтримку родин взяв на себе міський Центр соціальних служб.
За словами його директора Валерія Танцюри, на сьогодні Центр опікується шістьма тисячами київських родин, котрі опинилися у скрутному становищі. Це пенсіонери, родини, де є інваліди, маленькі діти, безробітні. Ці люди отримують консультації фахівців, путівки на оздоровлення. Квитки на культурні заходи, гуманітарну допомогу, їм сприяють із пошуком роботи, а тим, хто опинився без даху над головою, тимчасово надають житло.
«Головна проблема, викликана кризою, – розгубленість людей, зниження рівня соціального оптимізму, — каже керівник дослідження Олексій Белишев. – Якщо нічого з цим не робити, то в кінці лютого – на початку березня криза сягне апогею. Почнуться акції протесту, причому не штучні, які вже були, а загальнонародні. Допомога незахищеним родинам дасть змогу цього уникнути».
Молоді матері рятують себе самі
Значна частина родин, що потребують соціальної підтримки, в умовах економічної кризи покладаються тільки на себе. Молода мати, киянка Наталя Фоменко та її родина в програмах соціальної підтримки участі не бере. Розраховує лише на зарплату чоловіка і на свої підробітки, які шукає з двома дітьми на руках.
«Четвертий рік перебуваю в декреті. Старшій дочці – три з половиною роки, меншій – півтора. Шукаю будь-яку можливість, виховуючи дітей, ще щось заробляти. Бо інакше не виживеш! Але найбільш суттєвою була б допомога – організувати центри для матерів із дітьми. Де б не тільки фахівці працювали з малюками, але й діти, і їхні мами могли спілкуватися. Бо йдучи в декрет, мама опиняється в чотирьох стінах сам-на-сам із проблемами, і це є найбільшою проблемою. Знайома порадила центр «Родинний дім». Власне, якби не це, я б не дізналася про їх існування, а вони – про моє. Нас записали, але досі ніякої відповіді немає», – каже Наталя Фоменко.
Втім, навіть самі представники Центру соціальних служб зізнаються, що допомогти всім вони не встигають. У регіонах України втричі менше соціальних працівників на душу населення, ніж у Києві, але навіть у столиці їх кількість не дотягує до показників Німеччини та інших розвинених держав. Тому фахівці Інституту розвитку сім’ї та молоді пропонують створювати платні родинні центри, які б узяли на себе допомогу більш заможним верствам населення. Адже правильна соціальна допомога – це не просто виділення коштів, а комплексна робота, вихід із глобальної кризи для окремої родини.
(Київ – Прага)
