Головна причина – це, власне, самі автомобілі, їх кількість на вулицях столиці. За статистикою Київради, на сьогодні лише зареєстрованих у столиці авто – понад 750 тисяч. А фахівці ДАІ твердять, що разом із автомобілями приїжджих та транзитним транспортом їх кількість вже сягнула одного мільйона двохсот тисяч.
Транспортні артерії міста, що проектувалися 40-60 років тому, на таку автомобільну навалу просто не розраховані.
Втім є й інші причини «пробкового лиха» в Києві. Своїми міркуваннями про це з Радіо Свобода поділився директор Державного дорожнього науково-дослідного інституту Петро Коваль: «Причина пробок – відсутність науково обґрунтованої мережі вулиць. Будують нові офісні центри. Доїзду туди немає, машини немає де ставити – це просто заблокування центру!»
А вже директор київського Центру безпеки дорожнього руху Василь Зайченко зазначає: «Перша проблема – мости, бо пропускна можливість їх обмежена. І центр страждає. Як виходити з ситуації – відпрацювати систему керування дорожнім рухом, здійснити автоматизовані системи, відеонагляд. Коли йдуть ремонтні роботи, неправильно паркуються , це звужує проїжджу частину. Крім того, водій у пробках хвилюється, запізнюється, ризикує потрапити в аварію».
Вуличні затори – це не лише запізнення на роботу, нерви та дорожні пригоди. Дослідники кажуть, що година стояння у пробці одного авто приносить українській економіці до 6 доларів збитків, тобто всі київські пробки забирають в України по вісім мільярдів доларів на рік. Це розрахунки науковців Національного транспортного університету України.
Чи допоможе європейський досвід?
За темпами зростання кількості автомобілів Україна на сьогодні є лідером серед європейських держав. Тож застосування їх досвіду буде недостатньо. Бо в тому ж Берліні дороги займають 20% від загальної території міста, а в Києві ж – лише 7 %.
Найкращий вихід – ховати «пробки» під землю, створивши тунелі під Дніпром і центром міста, вважає Петро Коваль. «Перше – багаторівневі транспортні розв’язки, як у Європі. Друге – транспортні тунелі. Мене досі питають, чи потрібний тунель від метро «Лівобережна» до площі Перемоги. Він потрібний був ще років 20 тому. Треба розвивати метро, забирати людей згори, інакше нема порятунку. Треба лізти під землю, будувати тунелі, стоянки, бо майже все вільне місце на поверхні забудоване. А в Копенгагені наприклад, майже всі їздять на велосипедах, і пробок там немає», – каже директор Державного дорожнього науково-дослідного інституту.
У Києві також розглядають досить вдалі проекти створення кільцевого руху електричок вже існуючим залізничним кільцем. Вони мали б їздити кожних 15 хвилин, а вартість проїзду хочуть зробити такою, як у метро.
А для тих, хто попри все їздитиме на роботу за кермом, до 2020 року побудують три нові мости і 100 багаторівневих розв’язок. Це все одно набагато дешевше, ніж нести щорічні збитки від автомобільних заторів. Ідеальним рішенням було б за європейським зразком винести офіси ділового центру Києва на околиці. Справа лише «за маленьким»: переконати у цьому самих бізнесменів.
(Київ – Прага)
