За чотири десятиліття свого існування ця маленька машина залишила чимало спогадів у автомобілістів – гарних і не дуже. А ще чимало жартів. Наприклад, для чого підігрівається заднє скло «Юґо»? Відповідь – для того, щоб мати руки в теплі, коли доводиться штовхати авто. Власники скаржилися на постійні проблеми з мотором, коробкою передач, та ще й на те, що погано зачиняються двері.
Та все ж «Юґо» знаходило покупців – усього 800 тисяч. Момент слави для цієї марки, може, й сумнозвісної, настав у 1986 році. Тоді вирішили знайти покупців за океаном. І там за «Юґо» спершу навіть вишикувалася черга. Американців привабила ціна – трохи менше від чотирьох тисяч доларів, або вдвічі дешевше, ніж найближчі конкуренти.
Але ажіотаж тривав недовго. Як написав один із американських журналів, що проводить випробування машин, «Юґо» навіть складно назвати автомобілем – надто багато технічних проблем.
Імпорту перешкодили міжнародні санкції
Втім, імпорт цих машин до Північної Америки тривав до 1991 року. Тоді над Югославією зібралися хмари. Проти Сербії запровадили міжнародні санкції, які й поховали плани на відвоювання ринку.
Ще один удар, у буквальному розумінні цього слова, спіткав завод у місті Краґуєвац у 1999 році. Тоді завод атакували сили НАТО, адже там, серед іншого, виробляли ще й військову техніку.
Виробництво «Юґо» відновили в 2000 році і навіть планували нові моделі. Але про плани довелося забути, бо з’явилася угода з італійською компанією «Фіат».
Новий власник вироблятиме там свою модель «Пунто». Також не виключено, що свої машини у цьому ж місті буде збирати ще один автомобілебудівник – «Опель».
Власне, це іронія долі, що з машинами «Юґо» прощається саме «Фіат»: маленьку югославську машину виробляли якраз за ліцензією італійського автомобільного велетня.
(Прага – Київ)
