У Сенаті США вже підготували законопроект про фінансову допомогу. Там, зокрема, зазначено, що автомобільна столиця Америки дає роботу 355 тисячам працівників, та ще є мільйон пенсіонерів і членів родин робітників, яким оплачують медичне страхування та інші пільги. Крім того, 4 з половиною мільйони робітників у галузях, тісно пов’язаних з автобудівництвом, це металургійна, комп’ютерна, електронна, скляна, пластмасова тощо. Недарма ж існує прислів’я: «Варто «Дженерал Моторз» чхнути, як в усієї Америки нежить».
Між тим, Рік Вагонер, голова ради директорів «Дженерал Моторз», автовелетня номер один, виступаючи у вівторок, 18 листопада, перед Банківською комісією Палати представників, прохав порятунку від банкрутства. За його словами, грошей у «Дженерал Моторз» може вистачити лише до кінця року, бо машин їхніх не купують. Одначе, як зазначає «Нью-Йорк Таймс», не купують, бо всі ті «Гаммери», «Юкони» й «Тахо» неекономічні, великі. Чим більше авто, тим воно дорожче, а на менші й дешевші, включно з електричними двигунами, Детройт уперто не бажав переходити, як це роблять, наприклад, японці й південнокорейці.
Білий дім і республіканці у Конгресі проти допомоги, а «Волл-стріт Джорнел» радить: «Якщо вже надавати гроші платників податків, то за умови негайного звільнення ради директорів і усього менеджменту... Призначити урядового ревізора, який матиме право зменшити розміри «Дженерал Моторз», впровадити розумний план перебудови і повернути компанію до приватного статусу якомога швидше».
Автомобільна криза не стільки американська, скільки унікально детройтська проблема
Закордонні компанії збудували в Америці низку автозаводів закордонних компаній, і вони процвітають, великих проблем не мають з попитом, прибутками, з профспілками. Ніхто, звичайно, не має права забороняти робітникам приєднуватися до детройтської Об’єднаної профспілки автобудівників. Але нема профспілки ані у Таскалусі, штат Алабама, де збирають «Мерседес-Бенц» класів L, R та Gl, ані у містечку Спартанбург, Південна Кароліна, де збирають теж німецькі «БМВ», ані у Джорджтауні, штат Кентуккі, де роблять популярні «Тойота-Камрі».
Причина, можливо, та, що без колективного договору і досить високих профспілкових внесків робітники заробляють майже як у Детройті і пільги мають не гірші, від медичного забезпечення до пенсійного.
Оскільки на детройтську продукцію попит нині поганий, то там доводиться тимчасово закривати заводи. А працедавці у Детройті, на вимогу профспілки, тимчасово звільненим виплачують 95 відсотків зарплати, це виходить у середньому 4 з половиною тисячі доларів на місяць, та ще й зберігаються усі додаткові пільги. Робітникові, звільненому на постійно, платять 105 тисяч доларів відступних. Профспілки доборолися до того, що у працедавця нема чим з ними розплачуватись.
Слухання у Конгресі тривають.
(Нью-Йорк – Київ – Прага)
Між тим, Рік Вагонер, голова ради директорів «Дженерал Моторз», автовелетня номер один, виступаючи у вівторок, 18 листопада, перед Банківською комісією Палати представників, прохав порятунку від банкрутства. За його словами, грошей у «Дженерал Моторз» може вистачити лише до кінця року, бо машин їхніх не купують. Одначе, як зазначає «Нью-Йорк Таймс», не купують, бо всі ті «Гаммери», «Юкони» й «Тахо» неекономічні, великі. Чим більше авто, тим воно дорожче, а на менші й дешевші, включно з електричними двигунами, Детройт уперто не бажав переходити, як це роблять, наприклад, японці й південнокорейці.
Білий дім і республіканці у Конгресі проти допомоги, а «Волл-стріт Джорнел» радить: «Якщо вже надавати гроші платників податків, то за умови негайного звільнення ради директорів і усього менеджменту... Призначити урядового ревізора, який матиме право зменшити розміри «Дженерал Моторз», впровадити розумний план перебудови і повернути компанію до приватного статусу якомога швидше».
Автомобільна криза не стільки американська, скільки унікально детройтська проблема
Закордонні компанії збудували в Америці низку автозаводів закордонних компаній, і вони процвітають, великих проблем не мають з попитом, прибутками, з профспілками. Ніхто, звичайно, не має права забороняти робітникам приєднуватися до детройтської Об’єднаної профспілки автобудівників. Але нема профспілки ані у Таскалусі, штат Алабама, де збирають «Мерседес-Бенц» класів L, R та Gl, ані у містечку Спартанбург, Південна Кароліна, де збирають теж німецькі «БМВ», ані у Джорджтауні, штат Кентуккі, де роблять популярні «Тойота-Камрі».
Причина, можливо, та, що без колективного договору і досить високих профспілкових внесків робітники заробляють майже як у Детройті і пільги мають не гірші, від медичного забезпечення до пенсійного.
Оскільки на детройтську продукцію попит нині поганий, то там доводиться тимчасово закривати заводи. А працедавці у Детройті, на вимогу профспілки, тимчасово звільненим виплачують 95 відсотків зарплати, це виходить у середньому 4 з половиною тисячі доларів на місяць, та ще й зберігаються усі додаткові пільги. Робітникові, звільненому на постійно, платять 105 тисяч доларів відступних. Профспілки доборолися до того, що у працедавця нема чим з ними розплачуватись.
Слухання у Конгресі тривають.
(Нью-Йорк – Київ – Прага)
