Міграційна палиця ЄС має два кінці. З одного боку, після значного розширення Шенґенської зони наприкінці минулого року кордон ЄС безпосередньо наблизився до України, Білорусі та Росії. При цьому ризики проникнення через ці країни нелегальних мігрантів зросли. З іншого боку, Європа старіє, прогнозують, що за кілька десятків років один працюючий в ЄС буде забезпечувати двох пенсіонерів. Тому Брюссель задумується про демографічну та економічну ситуацію в Європі, а один із виходів з цієї ситуації – це залучення більшої кількості мігрантів.
Фінансова криза підливає оливи у вогонь. Масові звільнення та безробіття ведуть до того, що кордони закривають. Але, якщо в країнах третього світу ситуація погіршуватиметься, то фортеця «Благополучна Європа» може не витримати навали нелегальних мігрантів.
У Пакті – компроміс
Компроміс у цьому дискусійному питанні країни-члени ЄС почали шукати вже давно, і зараз основні досягнення переговорів зафіксовані у Пакті імміграції та надання притулку. Він робить ще суворішими умови нелегальної міграції, полегшуючи при цьому приїзд до ЄС висококваліфікованих працівників.
Країни Євросоюзу намагаються поділити відповідальність за боротьбу з нелегальною міграцією з країнами-партнерами, вважає голова європейських програм «Інтерньюз-Україна» Володимир Єрмоленко. У руслі цієї політики Європейський Союз співпрацює з країнами Середземномор’я, а також зі східними сусідами, зокрема, з Україною.
«За угодою про реадмісію ми маємо повертати до себе мігрантів, які перетнули кордон із ЄС через нашу територію, і далі відправляти їх до країн їхнього походження. Можливо, це негативний момент, але треба пам’ятати, що ЄС дає багато грошей на це (десь 30 мільйонів євро). Позитивний момент – це те, що ЄС може допомогти в демаркації наших східних кордонів, східних і північних кордонів із Білоруссю та Росією», – зазначає Володимир Єрмоленко.
Аспірант кафедри міжнародного права Львівського університету імені Франка Тарас Бик у науковій роботі досліджував вплив Пакту про імміграцію та притулок на робочу міграцію. Правозахисники та лідери третього світу сильно критикували цей пакт, каже пан Бик, але з іншого боку, документ створює доволі перспективні можливості для українських трудових іммігрантів в ЄС. «Йдеться, в першу чергу, про інформаційну кампанію, яка має бути поширена, зокрема в Україні, про шляхи правового та легального проживання в Європі», – наголошує Тарас Бик.
Він має досвід спілкування з українськими іммігрантами в Лондоні. За словами пана Бика, люди керуються порадами родичів та друзів, а не офіційних джерел, і тому часто стають жертвами мережі торгівлі людьми. Крім інформаційної кампанії, Пакт передбачає певні соціальні гарантії для легальних мігрантів та боротьбу з дискримінацією в оплаті праці між громадянами країн-членів та третіх країн.
«Громадяни, які хочуть чи на якісь сезонні роботи поїхати, чи на тимчасові роботи, то це набагато складніше питання для них, бо Пакт ці питання не регламентує», – каже дослідник.
Потреби мігрантів
Випускниця бельгійського «Коледж Європи» Юлія Климко-Оверченко теж досліджувала європейську міграційну політику. Її висновок – Україні важливо організувати злагоджену роботу державних інституцій для виконання угоди про реадмісію. І в цьому напрямку Європейський Союз розробляє і впроваджує спеціальні програми в Україні.
Юлія Климко-Оверченко звертає увагу на потреби мігрантів, яких зупиняють на кордоні з ЄС: «Це в першу чергу центри для утримання мігрантів, це правове забезпечення, щоб громадянин міг подати заявку на статус біженця. Це також питання перекладу, щоб комунікація відбувалася між представниками державних органів і безпосередньо мігрантами».
Поки українські державні службовці шукають спільну мову з новоприбулими іммігрантами, Україна залишається буферною зоною між третіми країнами та благополучною Об’єднаною Європою. І навіть спрощений візовий режим, який «виміняли» за угоду про реадмісію, не сильно підсолоджує гірку пілюлю нових міграційних притоків до України.
(Київ – Прага)
Фінансова криза підливає оливи у вогонь. Масові звільнення та безробіття ведуть до того, що кордони закривають. Але, якщо в країнах третього світу ситуація погіршуватиметься, то фортеця «Благополучна Європа» може не витримати навали нелегальних мігрантів.
У Пакті – компроміс
Компроміс у цьому дискусійному питанні країни-члени ЄС почали шукати вже давно, і зараз основні досягнення переговорів зафіксовані у Пакті імміграції та надання притулку. Він робить ще суворішими умови нелегальної міграції, полегшуючи при цьому приїзд до ЄС висококваліфікованих працівників.
Країни Євросоюзу намагаються поділити відповідальність за боротьбу з нелегальною міграцією з країнами-партнерами, вважає голова європейських програм «Інтерньюз-Україна» Володимир Єрмоленко. У руслі цієї політики Європейський Союз співпрацює з країнами Середземномор’я, а також зі східними сусідами, зокрема, з Україною.
«За угодою про реадмісію ми маємо повертати до себе мігрантів, які перетнули кордон із ЄС через нашу територію, і далі відправляти їх до країн їхнього походження. Можливо, це негативний момент, але треба пам’ятати, що ЄС дає багато грошей на це (десь 30 мільйонів євро). Позитивний момент – це те, що ЄС може допомогти в демаркації наших східних кордонів, східних і північних кордонів із Білоруссю та Росією», – зазначає Володимир Єрмоленко.
Аспірант кафедри міжнародного права Львівського університету імені Франка Тарас Бик у науковій роботі досліджував вплив Пакту про імміграцію та притулок на робочу міграцію. Правозахисники та лідери третього світу сильно критикували цей пакт, каже пан Бик, але з іншого боку, документ створює доволі перспективні можливості для українських трудових іммігрантів в ЄС. «Йдеться, в першу чергу, про інформаційну кампанію, яка має бути поширена, зокрема в Україні, про шляхи правового та легального проживання в Європі», – наголошує Тарас Бик.
Він має досвід спілкування з українськими іммігрантами в Лондоні. За словами пана Бика, люди керуються порадами родичів та друзів, а не офіційних джерел, і тому часто стають жертвами мережі торгівлі людьми. Крім інформаційної кампанії, Пакт передбачає певні соціальні гарантії для легальних мігрантів та боротьбу з дискримінацією в оплаті праці між громадянами країн-членів та третіх країн.
«Громадяни, які хочуть чи на якісь сезонні роботи поїхати, чи на тимчасові роботи, то це набагато складніше питання для них, бо Пакт ці питання не регламентує», – каже дослідник.
Потреби мігрантів
Випускниця бельгійського «Коледж Європи» Юлія Климко-Оверченко теж досліджувала європейську міграційну політику. Її висновок – Україні важливо організувати злагоджену роботу державних інституцій для виконання угоди про реадмісію. І в цьому напрямку Європейський Союз розробляє і впроваджує спеціальні програми в Україні.
Юлія Климко-Оверченко звертає увагу на потреби мігрантів, яких зупиняють на кордоні з ЄС: «Це в першу чергу центри для утримання мігрантів, це правове забезпечення, щоб громадянин міг подати заявку на статус біженця. Це також питання перекладу, щоб комунікація відбувалася між представниками державних органів і безпосередньо мігрантами».
Поки українські державні службовці шукають спільну мову з новоприбулими іммігрантами, Україна залишається буферною зоною між третіми країнами та благополучною Об’єднаною Європою. І навіть спрощений візовий режим, який «виміняли» за угоду про реадмісію, не сильно підсолоджує гірку пілюлю нових міграційних притоків до України.
(Київ – Прага)
