За даними Ради Європи, від трьох до п`яти мільйонів українців працюють у державах Євросоюзу, найбільше їх знаходять роботу в Польщі, Португалії, Іспанії, Італії, Чехії. Щоправда, внаслідок економічного застою в окремих державах ЄС, спостерігається і вельми своєрідний процес, який комісар з прав людини Ради Європи Томас Хаммарберґ назвав «міграцією у середовищі трудових мігрантів»: ідеться про переїзд, наприклад, українських заробітчан із Португалії до Іспанії – держави, більш перспективної нині у сенсі економічного розвитку. Або ж зменшення кількості трудових мігрантів з Латвії та Литви до Ірландії й Великобританії – внаслідок економічного підйому у рідних країнах.
Експерт Міжнародної організації з міграції Ґіорґі Ґіґаурі в інтерв`ю Радіо Свобода відзначив, що сучасна трудова міграція в Європі має сезонний характер: «Існує своєрідний графік, який стосується українських трудових мігрантів: люди їдуть на сезонні роботи, що тривають від кількох місяців до двох – трьох років. У Греції та Іспанії влітку українці збирають фрукти та овочі; у Польщі та Росії українці по кілька років будують житло і дороги. У кожній з європейських країн, яка приймає офіційних мігрантів, існує своя специфіка».
Тіньовий ринок праці потребує робочої сили
«Головним болем» для ЄС є нелегальні мігранти, які заповнюють тіньовий ринок праці. Таких людей чимало і серед українських заробітчан, і серед мігрантів, які «осідають» в Україні, працюючи на нелегальних шахтах Донбасу, на базарах і будівництвах у великих містах.
Віце-прем`єр-міністр Григорій Немиря зазначив: «Трудова міграція є однією з основних складових у сфері зайнятості населення і реалізується через формування сучасного, мобільного внутрішнього ринку. Важливим механізмом регулювання трудових міграцій є укладання двосторонніх міждержавних та міжурядових договорів про працевлаштування. Сьогодні в Україні для координації зусиль влади у міграційній сфері створена Міжвідомча комісія з питань міграції».
Створити загальну європейську політику управління міграційними процесами, зробити прозорим європейський ринок праці, подолати бюрократичні перепони для легалізації трудових мігрантів – ці завдання поставив перед учасниками київської Міністерської конференції час нинішній. І, як стверджують експерти Ради Європи, без консолідованих зусиль очікувати на позитивні результати у міграційній сфері неможливо.
Експерт Міжнародної організації з міграції Ґіорґі Ґіґаурі в інтерв`ю Радіо Свобода відзначив, що сучасна трудова міграція в Європі має сезонний характер: «Існує своєрідний графік, який стосується українських трудових мігрантів: люди їдуть на сезонні роботи, що тривають від кількох місяців до двох – трьох років. У Греції та Іспанії влітку українці збирають фрукти та овочі; у Польщі та Росії українці по кілька років будують житло і дороги. У кожній з європейських країн, яка приймає офіційних мігрантів, існує своя специфіка».
Тіньовий ринок праці потребує робочої сили
«Головним болем» для ЄС є нелегальні мігранти, які заповнюють тіньовий ринок праці. Таких людей чимало і серед українських заробітчан, і серед мігрантів, які «осідають» в Україні, працюючи на нелегальних шахтах Донбасу, на базарах і будівництвах у великих містах.
Віце-прем`єр-міністр Григорій Немиря зазначив: «Трудова міграція є однією з основних складових у сфері зайнятості населення і реалізується через формування сучасного, мобільного внутрішнього ринку. Важливим механізмом регулювання трудових міграцій є укладання двосторонніх міждержавних та міжурядових договорів про працевлаштування. Сьогодні в Україні для координації зусиль влади у міграційній сфері створена Міжвідомча комісія з питань міграції».
Створити загальну європейську політику управління міграційними процесами, зробити прозорим європейський ринок праці, подолати бюрократичні перепони для легалізації трудових мігрантів – ці завдання поставив перед учасниками київської Міністерської конференції час нинішній. І, як стверджують експерти Ради Європи, без консолідованих зусиль очікувати на позитивні результати у міграційній сфері неможливо.